Постанова № 67098186, 06.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 911/169/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Романовій Ю.М.

за участю представників

від позивача: Смілян Т.І. - зв дов. № б/н від 20.12.2016р.

від відповідача: Сіромашенко Р.П. - за дов. № 8 від 10.01.2017р.

від третьої особи: не з»явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк"

на рішення Господарського суду Київської області

від 06.03.2017 р.

у справі № 911/4006/16 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська

фармацевтична компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС"

про визнання зобов'язань припиненими

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" про визнання зобов'язань припиненим.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2016 року у справі № 911/169/16 (судя Шевчук Н.Г.) позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року № 911/169/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року та рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2016 року у справі № 911/169/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року та рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2016 року у справі № 911/169/16 суд касаційної інстанції зазначив, що судами не прийнято посилання скаржника на здійснення операцій банком в післяопераційний час, встановлений наказом чи іншим внутрішнім (локальним) документом банку, оскільки неробочий час не є підставою для визнання правочину нікчемним відповідно до статей 37,38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне. Оскільки відповідач посилається на нікчемність трансакції, проведеної 09.07.2015 року, для розгляду заявленої позивачем вимоги про визнання зобов'язань припиненими, господарський суд має надати належну оцінку проведеним трансакціям та відповідним доводам позивача і відповідача. Враховуючи предмет та підставу даного позову, для правильного вирішення спору, судам необхідно встановити обставини, якими позивач обгрунтував свої вимоги, а саме: чи є оспорювані трансакції перевагою (пільгою) для ТОВ «Українська фармацевтична компанія». Також, касаційна інстанція зауважила, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки правовідносинам між ТОВ «Українська фармацевтична компанія» та ТОВ «ETC», які склалися на підставі договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року. В матеріалах справи відсутні докази надання такої допомоги ТОВ «ETC» (платіжні доручення, банківські виписки тощо, про перерахування ТОВ«ЕТС» грошових коштів ТОВ «Українська фармацевтична компанія» на виконання договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов»язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням Господарського суд Київської області від 06.03.2017 року у справі № 911/169/16 позовні вимоги задоволені частково. Вважати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за Кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії. Вважати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за Договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" витрати по сплаті судового збору у сумі 2756 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Радикал банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2016р. у справі № 911/169/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2017р.

02.06.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

24.09.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" (Позичальник) було укладено Кредитний договір №КЛ-6004/1-980 на відкриття відновлювальиої відкличної кредитної лінії (надалі - Кредитний договір), згідно якого Відповідачем було відкрито на користь Позивача відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 (нуль) копійок, термін остаточного повернення кредиту 23.09.2016р. включно, процентна ставка за користування Кредитом/Траншем 28% (двадцять вісім процентів) річних.

12.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" було укладено Договір про надання овердрафту №6004-О-2 (надалі - договір Овердрафту), згідно якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом сплати з поточного рахунку Позичальника №26004001006004, відкритого в Банку, платіжних документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим Договором ліміту Овердрафту, а Позичальник зобов'язаний повернути Банку заборгованість за Овердрафтом та сплатити проценти за користування Овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим Договором. При цьому ліміт Овердрафту складає 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, розмір плати за користування Овердафтом - 40% річних, термін користування до 11.03.2016р.

Відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору моментом повернення Кредиту/Траншу кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього Договору вважається день зарахування відповідних сум на Позичковий та інші рахунки, зазначені в цьому договорі, та підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Відповідно до пункту 3.4.2 Кредитного договору Позичальник має право до настання кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом/Траншем кредиту здійснювати повне або часткове погашення Кредиту/Траншу кредиту та сплатити проценти за фактичний час користування кредитними коштами у порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Станом на 09.07.2015р. заборгованість позивача за перед Банком становила:

за Кредитним договором (з урахуванням процентів) - 858 861,67 грн.;

за оговором Овердрафту (з урахуванням процентів) - 428 512,34 грн.

Реалізуючи надане Кредитним договором та Договором овердрафту право позивач здійснив дострокове погашення заборгованості перед Банком 09.07.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 6937 від 09.07.2015 року на суму 833 333,50 грн.; платіжним дорученням № 8410 від 09.07.2015р. на суму 25 528,17 грн.; платіжним дорученням №8388 від 09.07.2015р. на суму 4 315,78 грн. Заборгованість за основним зобов'язанням за Договором овердафту у сумі 424 196,56 грн. погашається відповідно до умов Договору овердрафту автоматично.

Дострокове погашення вказаної заборгованості також підтверджується випискою ПАТ "Радикал банк" за 09.07.2015р. по поточному paxунку TOB "Українська Фармацевтична Компанія" №26004001006004 та довідкою №1985/26-БТ від 09.07.2015р., виданою ПАТ "Радикал банк" про відсутність заборгованості за Кредитним договором та договором Овердрафту .

Дострокове погашення кредиту було здійснено за рахунок коштів, отриманих від ТОВ "ЕТС" згідно Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015р., відповідно до умов якого Позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу в строк до 31.12.2016р. згідно графіку, визначеного в цьому Договорі.

Матеріалами справи підтверджується, що в листопаді 2015 року ним було отримано повідомлення від відповідача, відповідно до якого трансакції від 09.07.2015 щодо погашення заборгованості позивача за Кредитним договором та договором Овердрафту є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015р. № 452/БТ "Про віднесення ПАТ "Радикал банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 09.07.2015р. № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал банк", згідно з яким з 10.07.2015 року у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 10.07.2015р. до 09.10.2015р.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08.10.2015р. прийнято рішення №184 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого строк здійснення тимчасової адміністрації продовжили на один місяць по 09.11.2015р.

Керуючись частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду ініційовано перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) Відповідачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, в результаті якої було виявлено ряд правочинів - трансакцій Банку щодо перерахування коштів, в тому числі трансакції від 09.07.2015 року щодо погашення заборгованості позивача за Кредитним договором та договором Овердрафту.

З посиланням на викладене та статті 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і статті 215, 216, 236 Цивільного кодексу України уповноваженою особою Фонду було повідомлено позивача про нікчемність правочинів - трансакцій щодо перерахування коштів та виставлено вимогу позивачу невідкладно здійснити оплату заборгованості по Кредитному договору в сумі 833333,50 грн. та договору Овердрафту в сумі 424196,56 грн., а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань позивачем за вказаними договорами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що оскільки спірні транзакції були здійснені в післяопераційний час, відповідні правочини щодо перерахування коштів фінансової допомоги на рахунки позивача та їх зарахування в погашення його кредитної заборгованості вчинені з порушенням чинного законодавства і підпадають під ознаки п. 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме є укладеними банком правочинами, умови яких передбачають платіж чи передачу, тобто відчуження, майна банку з метою надання окремим кредиторам пільг.

На виконання вказівок касаційної інстанції судом було витребувано документи (пояснення, виписки з рахунків, тощо) та досліджено обставини здійснення спірних транзакцій.

Зокрема, з виписок по рахункам та пояснень самого відповідача, встановлено, що 09.07.2015р. о 17:04:11 на рахунок ТОВ "ЕТС" №26009001011920 надійшли кошти з Краматорської філії Приватбанку, платник ТОВ "ЕТС" у сумі 12 746 900,00 грн. з призначенням платежу "Поповнення поточного рахунку згідно Договору № 11920/П-1 від 27.05.2014р. без ПДВ".

Зазначені кошти в подальшому в той же день 09.07.2015р. з рахунку ТОВ "ЕТС" були перераховані в якості фінансової допомоги на рахунки ТОВ "КЕЛТІК", ТОВ "Українська Фармацевтична Компанія", ТОВ "ВОЛЬТРАНС".

У зв'язку з чим, відповідач наголошує, що 09.07.2015р. поза межами робочого часу, в порушення порядку здійснення банківських операцій, за рахунок коштів ТОВ "ЕТС", низкою компаній було погашено кредитні зобов'язання перед ПАТ "Радикал Банк".

Судом встановлено, що на ранок 09.07.2015р. залишок коштів по рахунку №26009001011920 ТОВ "ЕТС" складав 2 933 733,35 грн. Протягом 09.07.2015р. надійшли кошти у сумі 13 163 660,18 грн. (в неопераційний час 12 753 259,40 грн.); відправлені кошти з рахунку в сумі 16 097 393,53 грн. (в не операційний час - 15 779 678,98 грн.). На кінець дня 09.07.2015р. залишок коштів по рахунку 26009001011920 складав 0,00 грн.

Рахунок № 26009001011920 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" було відкрито в ПАТ "Радикал Банк" на підставі Договору банківського рахунку № 11920/П-1 від 27.05.2014р., також між ТОВ "ЕТС" та ПАТ "Радикал Банк" укладено Договір № 11920 від 28.05.2014р. на розрахункове обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк" щодо дистанційного електронного обслуговування.

З наведених сум коштів з рахунку № 26009001011920 ТОВ "ЕТС" 09.07.2015р. платником було ініційовано переказ коштів на рахунок позивача - TOB "Українська Фармацевтична Компанія" № 26004001006004 на виконання Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015р.

З пояснень банку вбачається та не заперечується, що відповідні кошти в той же день 09.07.2015р. були зараховані на рахунок TOB "Українська Фармацевтична Компанія".

Реалізуючи надане Кредитним договором та Договором овердрафту право позивач здійснив дострокове погашення заборгованості перед Банком 09.07.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 6937 від 09.07.2015р. на суму 833 333,50 грн.; платіжним дорученням № 8410 від 09.07.2015р. на суму 25 528,17 грн.; платіжним дорученням №8388 від 09.07.2015р. на суму 4 315,78 грн. Заборгованість за основним зобов'язанням за Договором овердафту у сумі 424 196,56 грн. погашається відповідно до умов Договору овердрафту автоматично.

Також, судом встановлено, що ТОВ "ЕТС" мав рахунок № 26009001011920 в ПАТ "Радикал банк" з травня 2014 року, на відповідний рахунок ТОВ "ЕТС" було переведено власні кошти з іншого банку - Краматорської філії Приватбанку в сумі 12 746 900,00 грн. з призначенням платежу "Поповнення поточного рахунку". Тобто, станом на 09.07.2015р. на рахунок ТОВ "ЕТС" № 26009001011920 в ПАТ "Радикал банк" надійшли і обліковувались власні кошти ТОВ "ЕТС", якими останнє мало право вільно розпоряджатись.

Щодо рахунку № 26004001006004 ТОВ "Українська фармацевтична компанія", встановлено, що на ранок 09.07.2015р. залишок коштів по рахунку 26004001006004 ТОВ "Українська фармацевтична компанія" мав від'ємне значення та складав (- 424 196,56 грн.).

Протягом 09.07.2015р. надійшли кошти у сумі 1 344 621,35 грн. (в неопераційний час - 1 322 748,04 грн.); відправлені кошти з рахунку в сумі 920 424,79 грн. (в неопераційний час - 863 177,45грн.) Залишок коштів по рахунку № 26004001006004 на кінець дня 09.07.2015р. складав 0,00 грн.

10.07.2015р. на рахунок ТОВ "Українська фармацевтична компанія" №26004001006004 надійшли кошти у сумі 3 698,78 грн., відправлень коштів в цей день не було. Залишок коштів на кінець дня 10.07.2015р. складав 3 698,78 грн.

Щодо позичкового рахунку № 20635001006004 ТОВ "Українська фармацевтична компанія", з виписки по особовим рахункам за 09.07.2015р. по рахунку № 20635001006004 вбачається, що кошти у сумі 833 333,50 грн. зараховано на позичковий рахунок ТОВ "Українська фармацевтична компанія" о 21:58:16.

За 10.07.2015р. по рахунку №20635001006004 виписки по рахунку відсутні, так як рух коштів не відбувався.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статтей 599, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 16, 20 Цивільного кодексу України) слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пункту першого частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція послідовно втілювалася в постановах Верховного Суду України, який наголошував, зокрема, на тому, що відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов Кредитного договору та договору Овердрафту. Кошти, отримані банком в рахунок погашення заборгованості та відсотків, банком позивачеві не повернуті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання зобов'язання за Кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 та договором про надання овердрафту № 6004-О-2 від 12.03.2015р.

Що стосується заперечень відповідача щодо нікчемності трансакцій, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що з посиланням на статті 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 215, 216, 236 Цивільного кодексу України уповноваженою особою Фонду було повідомлено позивача про нікчемність правочинів - трансакцій щодо перерахування коштів та виставлено вимогу позивачу невідкладно здійснити оплату заборгованості по Кредитному договору в сумі 833333,50 грн. та договору Овердрафту в сумі 424196,56 грн., а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань позивачем за вказаними договорами.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч.1).

Таким чином, оскільки рішення було прийнято НБУ 09.07.2015р. процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку мала розпочинатись з 10.07.2015р.

Частиною 2 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" (ч.2).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідне оголошення було розміщено в мережі інтернет 10.07.2015р.

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено строки проведення переказу, зокрема, передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно зі ст. 30 Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Також, як визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22, платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.

Пунктом 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Таким чином, ні норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ні норми даної Інструкції не забороняють виконання банком розрахункових документів клієнта в післяопераційний час. Норми законодавства, які містять строки виконання розрахункових документів, викладені в контексті захисту прав клієнтів банку і покликані гарантувати виконання розрахункових документів не пізніше наступного операційного дня, однак не містять заборони виконання розрахункових документів в післяопераційний час і не визначають відповідні дії банку порушенням.

В будь-якому випадку, якщо розрахунковий документ фактично виконаний за зустрічним погодженням сторін (банку та платника) і кошти фактично зараховані на рахунок оримувача, згідно зі ст. 30 Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Якщо в разі виконання розрахункового документа банком в післяопераційний час має місце порушення, за таке порушення має бути визначена чітка відповідальність певних осіб та відповідні правові наслідки, що відповідачем не обґрунтовано.

Пункт 2.21 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, на який посилається відповідач, визначає, що платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня.

Однак, відповідний п. 2.21 Інструкції стосується лише платіжних вимог, тобто розрахункових документів, що містять вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

В той же час, виходячи з матеріалів справи, зарахування коштів фінансової допомоги на поточний рахунок позивача, що банком не заперечується та не оспорюється, свідчить про набуття позивачем права на відповідні кошти і позивач, перераховуючи відповідні кошти на інший рахунок (кредитний), що відбувалось за платіжними дорученнями, а не вимогами, діяв саме як платник шляхом надання банку відповідного доручення про перерахування коштів, відповідна операція відбувалась за погодженням з платником.

Крім того, неробочий час не є підставою для визнання правочину нікчемним відповідно до статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з підпунктів 1.4, 1.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2013 року №254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, банки самостійно визначають систему організації операційної діяльності залежно від їх структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій тощо. Оброблення інформації про операції та її збереження мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України. Довідки/виписки про рух коштів, що формуються банками є технічними документами банку, сформованими із електронної системи обліку руху коштів по рахункам клієнтів, яка була сформована під час створення банківської проводки відповідальним працівником банку, однак це не свідчить про те, що грошові кошти чи платіжні доручення клієнтів надійшли саме в цей час.

Отже, законодавство не обмежує часові межі понять "операційний день" та "операційний час".

Колегія суддів вважає, що місцевим судом вірно не взято до уваги посилання відповідача на здійснення операцій банком в післяопераційний час, оскільки наказ/внутрішній (локальний) документ банку, на який посилається відповідач, не є за своєю правовою суттю нормативно-правовим актом, прийнятим органом державної влади. Таким чином, враховуючи, що зарахування спірних коштів фінансової допомоги відбулось 09.07.2015 року на рахунок ТОВ "ЕТС", з якого в той же день було ініційовано переказ та зарахування таких коштів на рахунок позивача, ТОВ "ЕТС" був кредитором банку з моменту зарахування відповідних сум на його рахунок і до моменту їх зарахування на рахунок позивача.

При цьому, операції з такими коштами відбувались в межах обслуговування поточного рахунку ТОВ "ЕТС" і полягали в зарахувані належних ТОВ "ЕТС" коштів, що надійшли з іншого банку, що не могло вплинути на стан активів відповідача в сторону погіршення, і переведення таких коштів на рахунок позивача в межах цього ж банку.

Пунктом 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22, визначено, що Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Тому відсутні підстави стверджувати про надання ТОВ "ЕТС" як кредитору банку будь-яких пільг чи переваг, що призвели до зменшення активів банку, оскільки спірні кошти з банку не виводились, а навпаки надійшли до банку і власник таких коштів розпорядився ними в межах наявних у нього прав.

Стосовно твердження відповідача, що спірні транзакції підпадають під кваліфікацію п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено визнання нікчемними правочинів, укладених банком (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Однак, враховуючи, що як у позивача, так і у ТОВ "ЕТС" були укладені з банком відповідача договори на відкриття рахунків ще в 2013 - 2014 роках і виконання спірних транзакцій відбувалось в межах розрахунково-касового обслуговування відповідних договорів, з огляду на норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22, відсутні підстави вважати розрахунково-касові операції самостійними правочинами та стверджувати про укладення будь-яких правочинів, оскільки мало місце лише виконання вже укладених з 2013 - 2014 років правочинів щодо обслуговування банківських рахунків.

Крім того, слід врахувати, що за спірними транзакціями банк лише здійснив переказ належних спочатку ТОВ "ЕТС" потім позивачу коштів, які в той же днь надійшли до банку з іншого банку, що жодним чином не могло вплинути на активи банку відповідача в сторону їх погіршення. При цьому, банк не вчиняв жодних правочинів, умови яких передбачають платіж чи передачу майна з метою надання позивачу чи ТОВ "ЕТС" переваг (пільг), оскільки відбувалось лише розрахунково-касове обслуговування руху належних клієнтам коштів, що призвело до поповнення активів банку у вигляді отримання коштів на погашення кредитної заборгованості позивача.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Однак, дії відповідача у даній справі фактично спрямовані на скасування здійснених в межах чинного законодавства операцій з розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку щодо розпорядження ними власними коштами (оскільки ні позивач, ні його контрагенти не набували жодного майна чи коштів, належних банку), і спрямовані на переведення кредиторів в ліквідаційну процедуру, що суперечить приписам ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За таких обставин у спірних відносинах сторін даної справи відсутні передбачені частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознаки та підстави нікчемності правочинів.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги про визнання припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014р. на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії та зобов'язання за договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015р. є доведеними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому на думку колегії суддів підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання припиненими договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. від 24.09.2014р. та зареєстрованого в реєстрі за №1463, і договору застави товарів в обороті № ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015р., якими забезпечувались виконання зобов'язань за Кредитним договором та договором Овердрафту слід зазначити наступне.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ "Біолк" та Банком був укладений Іпотечний договір від 24.09.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за №1463 (надалі - Іпотечний договір).

Відповідно до підпункту а) пункту 6.4 договору Іпотеки іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов'язань, що випливають з Кредитного договору №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" не є стороною іпотечного Договору.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" не є іпотекодавцем по Іпотечному договору, то безпосередньо його права, які пов'язані з іпотекою, не порушені і не підлягають захисту.

Щодо вимоги про визнання припиненою застави, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором Овердрафту між Позичальником та Банком було укладено Договір застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року (надалі - Договір застави).

Згідно пункту 6.2. Договору застави цей договір діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.

Таким чином, встановлений вході розгляду справи факт припинення основного зобов'язання (за Договором Овердрафту), є підставою для припинення застави, як самостійного зобов'язання.

В той же час, в позові не наведено обставин щодо порушення права позивача, яке підлягає захисту шляхом визнання застави припиненою. З обставин справи не вбачається наявності спору пов'язаного з відносинами застави, в повідомленні банку про визнання правочинів нікчемними, мова йде про кредитні зобов'язання і вимога виставлена безпосередньо щодо сплати кредитної заборгованості.

Враховуючи, що судовому захисту підлягає право за фактом його порушення, вимога про визнання припиненої застави не обґрунтована, обставини щодо порушення права позивача є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, а саме: комплексу майновий, загальною площею 716 (сімсот шістнадцять) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Леніна; нежитлової нерухомості з всіма об'єктам, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном - комплексу будівель та споруд, загальною площею 1217,3 (одна тисяча двісті сімнадцять цілих три десятих) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Оляниця, вул. Привокзальна, буд. 11 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. від 24.09.2014р. та зареєстрований в реєстрі за №1463; про визнання припиненою застави товарів в обороті за договором застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2017р. у справі № 911/169/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2017р. у справі № 911/169/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/169/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова