Постанова № 67098119, 12.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 922/94/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Порше лізинг Україна" (вх. № 1159Х1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2017 р. по справі 922/94/17

за позовом

ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до

ТОВ "Постман", смт. Покотилівка

про

стягнення 147789,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (відповідача) про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг №00006351 від 10.12.2012 р. в розмірі 17 476,19 грн., плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 19 855,77 грн., збитків в розмірі 103 747,80 грн., пені в розмірі 877,68 грн., 3% річних в розмірі 901,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 930,76 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2017 р. у даній справі (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, 18, код ЄДРПОУ 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс В, код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість по сплаті лізингових платежів договором про фінансовий лізинг №00006351 від 10.12.2012 р. в розмірі 17 476,19 грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 19 855,77 грн., пеню в розмірі 877,68 грн., 3% річних в розмірі 901,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 930,76 грн. та судовий збір в розмірі 660,63 грн. В решті позову відмовлено.

ТОВ "Порше лізинг Україна" із даним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 103747,80 грн. та в цій частині прийняти нове, яким стягнути на користь позивача збитки у розмірі 103747,80 грн. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 22, 623, 626-628, 632, 653 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 ГК України, а також неповно досліджено п. 8.2.3., 8.6., 13.6. договору, які передбачають погодження сторонами відшкодування всіх витрат незалежно від завершення або припинення дії договору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2017 року, суддею доповідачем визначено суддю Слободіна М.М. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.) прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено її до розгляду в на 10.05.2017 р.

10.05.2017 року суддею Харківського апеляційного господарського суду Сіверіним В.І. подано заяву про самовідвід у зв'язку з тим, що 19.07.2013 року між ним та позивачем - ТОВ “Порше Лізинг Україна”, виникли відносини за договором кредитування, які існують на сьогоднішній день.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. задоволено заяву судді Сіверіна В.І. про самовідвід у справі №922/94/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2017 р. для розгляду справи сформовано склад колегії суддів – Слободін М.М. (головуючий суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І. суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 р. розгляд справи призначено на 12.06.2017 р.

В судове засідання 12.06.2017 р. представник позивача не з’явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Натомість, представником позивача направлено на адресу суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Відповідач, ТОВ "Постман", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання також не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінченням строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом (зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За таких обставин, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 10.12.2012 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір про фінансовий лізинг № 00006351, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 I TDI, 2012 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZDX058522, двигун №СBZ 914940 (надалі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 17 569,01 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 5 270,70 доларів США.

Згідно з преамбулою додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий спільно іменується як "контракт"), а також графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна" (надалі - позивач), а також передачі об'єкту лізингу Лізингоодержувачу (надалі - відповідач) (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

Відповідно до п. 3.1. контракту предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті (надалі - "об'єкт лізингу"). Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації відповідачем та в повній мірі відповідає вимогам відповідача. Відповідач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого позивач придбав Об'єкт лізингу.

За умовами п. 4.1. контракту позивач зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Відповідно до п. 6.1. контракту для експлуатації об'єкта лізингу відповідач щомісяця виплачуватиме позивачу лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання. Такі витрати підлягають сплаті відповідачем на користь позивача, якщо позивач поніс такі витрати, відповідач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги відповідачу.

Згідно з п. 6.3. контракту сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/долара США (до української гривні (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

За умовами п. 6.4. контракту у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами.

Згідно з п. 6.5. контракту лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Умовами п. 6.16. контракту передбачено, що зобов'язання по сплаті всіх та будь-яких платежів за контрактом покладається на відповідача, якщо інше прямо не передбачено контрактом. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до п. 8 контракту.

Відповідно до п.п. 8.3.1.-8.3.2. п. 8.3. контракту якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж на 10 (десять) робочих днів, позивач має право: надіслати відповідачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, позивач має право направити відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1. контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги щодо сплати означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом. Якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), позивач має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з п. 5.4. контракту відповідач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.

Пунктом 12.2. контракту передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (п. 5.4 контракту).

20.12.2012 року позивач передав відповідачу об'єкт лізингу, про що свідчить акт прийому-передачі від 20.12.2012 р. (а.с. 43).

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.3. контракту).

Даний контракт підписаний позивачем та відповідачем і скріплений печатками сторін.

Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 цього ж кодексу до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов п. 6.5. контракту виставив відповідачу на оплату лізингових платежів рахунки-фактури за січень-квітень 2015 р. на загальну суму 20 480,23 грн., а саме: рахунки-фактури №59101-00255011 від 13.01.2015 р. на суму 4 285,57 грн., № 00256851 від 02.02.2015 р. на суму 4 761,75 грн., № 00262535 від 06.03.2015 р. на суму 5 893,25 грн. та № 00268288 від 06.04.2015 р. на суму 5 539,66 грн.

Відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа (а.с. 32-35).

Відповідач оплатив лише частково рахунок-фактуру №59101-00255011 від 13.01.2015 р. на суму 4 285,57 грн. (оплата на суму 3 004,04 грн.), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по оплаті лізингових платежів за січень-квітень 2015 р. в розмірі 17 476,19 грн. (20 480,23 грн. - 3 004,04 грн. = 17 476,19 грн.).

За умовами п.п. 12.6.1. п. 12.6. контракту позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, в наступних випадках: відповідач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно з п. 12.9 контракту у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови відповідача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, відповідач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Пунктом 12.7. контракту передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, відповідач вважається належним чином повідомленим.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2015 р. позивач направив відповідачу вимогу №00006351 від 05.05.2015 р. про сплату заборгованості протягом 3-х днів з дня отримання вимоги, повернення об'єкта лізингу та відмову від контракту. Однак, відповідач відмовився від отримання даної вимоги (а.с. 51-54).

Оскільки вимога №00006351 від 05.05.2015 р. була направлена позивачем 02.06.2015 р., то дана вимога вважається отриманою відповідачем 12.06.2015 р., останнім днем погашення заборгованості мало бути 15.06.2015 р., повернення об'єкта лізингу згідно умов п. 12.9. контракту мало бути 26.06.2015 р.

Згідно з п. 12.13. контракту у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

В даному випадку контракт вважається розірваним 16.06.2015 р. в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від контракту.

Як встановлено вище, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів за період січень-квітень 2015 р. за контрактом в розмірі 17 476,19 грн., яка залишається непогашеною.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми закону, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за контрактом в розмірі 17 476,19 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 19 855,77 грн., колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено вище, вимога №00006351 від 05.05.2015 р. вважається отриманою відповідачем 12.06.2015 р.

Таким чином, за умовами п. 12.9 контракту відповідач повинен був повернути позивачу об'єкт лізингу 26.06.2015 р.

Однак, об'єкт лізингу був повернутий позивачу лише 09.09.2015 р., про що свідчить акт прийому передачі (а.с. 58).

Відповідно до абз. 2 п. 6.18. контракту сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою позивача відповідно до пункту 12, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Таким чином, за умовами п. 6.18. контракту відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об'єктом лізингу з травня 2015 р. по серпень 2015 р. в розмірі 19 855,77 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 19 855,77 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, розглянувши позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 901,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 930,76 грн., колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 901,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 930,76 грн., колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем контракту та припиненням контракту позивач просить стягнути з відповідача відповідно до положень ст. 22 ЦК України збитки в розмірі 103 747,80 грн., з яких:

- (реальні збитки) в розмірі 39 500,32 грн., які складаються з послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супроводження виконавчого провадження, вилучення Об'єкта лізингу, послуг з юридичного консультування, підготовці позовної заяви у даній справі. При цьому позивач просить компенсувати дані збитки з урахуванням ПДВ, посилаючись на той факт, що позивач є платником ПДВ.

- (упущена вигода) в розмірі 64 247,48 грн., що на думку позивача, є різницею між ринковою вартістю Об'єкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу Об'єкту лізингу.

Розглянувши дані вимоги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями статті 623 ЦК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно частини 2 статті 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 ЦК України та статті 224 ГК України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому суд зауважує, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 ЦК України та статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що отримання позивачем юридичних послуг не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом) не відповідають вимогам статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 39 500,32 грн. (з урахуванням ПДВ) є безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Вказані висновки господарського суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 29.12.2015 р. у справі № 911/1623/15.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора (позивача у справі), обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 623 ЦК України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Позивач просить стягнути з відповідача 64 247,48 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, які, на думку позивача, складають різницю між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу об'єкта лізингу, однак позивач жодного розрахунку даної вимоги до ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав.

Тобто, позивачем не надано доказів наявності усіх чотирьох складових, які є обов'язковою умовою для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди), а саме не доведено розмір збитків та відсутність своєї провини у виникненні даних збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 64 247,48 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів в розмірі 17 476,19 грн., плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 19 855,77 грн., пені в розмірі 877,68 грн., 3% річних в розмірі 901,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 930,76 грн., всього: 44 042,19 грн. В решті позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2017 р. у справі № 922/94/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Порше лізинг Україна" на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2017 р. по справі 922/94/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2017 р. по справі 922/94/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Тихий П.В.

Суддя Терещенко О.І.