Рішення № 67097389, 12.06.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року Справа № 915/410/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 дов. №01/53-1001 від 30.12.2016,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго

(54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40),

до відповідача: Будинкоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва (54025, м.Миколаїв, пр.-т Героїв України (Сталінграду), 95),

про: стягнення заборгованості 87146,38 грн., з яких: 86198,35 грн. боргу за активну електроенергію, 869,01 грн. пені, 67,35 грн. - 3% річних та 11,67 грн. збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію за договором №56/199 від 14.04.2009 у сумі 86198,35 грн., пеню в сумі 869,01 грн., 3% річних у сумі 67,35 грн. та збитки від інфляції у сумі 11,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №56/199 від 14.04.2009 відповідач за активну електроенергію, яка була поставлена за період грудень 2016 по березень 2017 року не розрахувався. У звязку з порушенням строків оплати наданих послуг відповідачу також нарахована пеня, збитки від інфляції та 3% річних.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвала суду від 03.05.2017 надіслана судом на адресу відповідача повернуті підприємством звязку з приміткою за не запитом.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи місцезнаходженням відповідача є 54025, м.Миколаїв, пр.-т Героїв України (Сталінграду), 95. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи та згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

14.04.2009 між сторонами було укладено договір на постачання електричної енергії №56/199 з додатками (надалі Договір №56/199) (а.с.7-11), у відповідності до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 50,0 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка продажу електричної енергії по кожному обєкту відповідача визначається додатком №8 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Розділ 1).

Строк дії договору сторони визначили до 31.12.2009, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Згідно п.9.4 Договору №56/199, договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів припинення дії Договору №56/199 від 14.04.2009 суду не надано.

Пунктом 2.1. Договору №56/199 визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

За умовами п.2.2 Договору №56/199, позивач зобовязався постачати споживачу електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток №1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу).

У відповідності до п.2.3.3. Договору №56/199, відповідач зобовязаний оплачувати позивачеві вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків №10 Порядок розрахунків та №4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п.1, 2 Додатку №4 до Договору №56/199, сторони домовились, що відповідач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 15 числа і в цей же день повідомляє про них позивачу у формі Акту про використану електричну енергію, що складений згідно зразку, встановленим цим додатком (а.с.18).

Згідно п.1 Додатку №10 до Договору №56/199, розрахунковим вважається період з 15 числа місяця, вказаного у додатку №4 до числа наступного місяця, вказаного у додатку №4. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобовязаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергію. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку обєктів відповідача і точок комерційного обліку фіксуються відповідачем на звітну дату кожного місяця та оформлюються Актом про використану електричну енергію по наведеному у Додатку №4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Розрахунки за електричну енергію проводяться відповідачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточні рахунки позивача або дата внесення відповідачем готівки в касу позивача.

У відповідності до абз.1, 4 п.2 Додатку №10 до Договору №56/199, встановлено, що відповідач до 10 числа здійснює плановий платіж у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. В день надання Акту про використану електричну енергію позивач надає відповідачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунки за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період.

Відповідно до абз.1 п.4 Додатку №10 до Договору №56/199, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до Акту про використану електричну енергію.

На виконання умов Договору №56/199 позивач, за період з грудня 2016 по березень 2017 року відпустив відповідачу активної електричної енергії на суму 86198,35 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію за грудень 2016 березень 2017 року та виставленим рахунками: №56/199/12/1 від 15.12.2016, №56/199/1/1 від 16.01.2017, №56/199/3/1 від 15.03.2017, №56/199/2/1 від 15.02.2017 (а.с.41-46). Відповідачем, рахунки за поставлену у період червень-грудень 2015 року активну електроенергію були отримані.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем оплата за спожиту активну електричну енергію здійснена не була.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення боргу за поставлену позивачем активну електроенергію у сумі 86198,35 грн.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі здійснив оплату за отриману активну електричну енергію в строки визначені договором, відповідач, в порушення приписів ст.33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Додатком №10 до Договору №56/199, визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період,за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточних рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 10 операційних днів з дня отримання.

Пунктом 4.2.1. Договору №56/199 сторони домовились, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №10 Порядок розрахунків, платник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, споживач здійснював розрахунки за спожиту у період з січня по листопад 2016 року активну електроенергію не завжди своєчасно.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.4.2.1. Договору №56/199 внаслідок неналежного виконання зобовязань по сплаті рахунків за спожиту електроенергію за період з січня по листопад 2016 року позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 67,35 грн. та інфляційні нарахування в сумі 11,67 грн.

При нарахуванні 3% річних за рахунком №56/199/1/1 від 15.01.2016 та за рахунком №56/199/4/1 від 15.04.2016 позивачем не були враховані приписи п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, за якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, річних та пені, та здійснено нарахування пені у тому числі у день фактичної оплати відповідачем заборгованості. Також, при нарахуванні 3% річних позивачем були здійснені арифметичні помилки.

Судом розмір нарахованих 3% річних уточнено, а саме:

-за період з 28.01.2016 по 24.02.2016 (26 дн.), виходячи із суми боргу 11519,02 грн.: 11519,02 грн. х 3% х 26 дн. / 366 дн. = 24,55 грн.;

-за період з 29.04.2016 по 31.05.2016 (31 дн.), виходячи із суми боргу 11673,04 грн.: 11673,04 грн. х 3% х 31 дн. / 366 дн. = 29,66 грн.;

Решта розрахунку 3% річних судом також перевірено та встановлено його обґрунтованість.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в частині стягнення 65,46 грн. (24,55 + 29,66 +1,64 + 1,12 +3,22 +5,27). В решті вимог про стягнення 3% річних в сумі 1,89 грн. слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за травень 2016 року у сумі 11,67 грн.

Згідно Розяснення Вищого Арбітражного Суду України Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції №02-5/223 від 12.05.1999 (зі змінами та доповненнями) та Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі Верховного Суду України №62-97Р від 03.04.1997, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 передбачено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Отже, при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобовязання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується (вказана правова позиція також зазначена в постанові Вищого Господарського Суду України по справі № 29/75-10-1823 від 24.11.2010 та по справі № 4/54-10-18-18 від 19.01.2011).

При перевірці розрахунку збитків від інфляції судом встановлено, що збитків від інфляції за травень 2016 року нараховані позивачем без урахування того, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Так, просрочення платежу виникло починаючи з 30.04.2016, а оплата боргу здійснена відповідачем наприкінці травня 2016 року - 31.05.2016, тобто строк прострочення відповідачем зобовязань становив менше місяця.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за травень 2016 року задоволенню не підлягають,

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки

На підставі п.3 ч.1 ст.611 ЦК України та п.4.2.1. Договору №56/199 внаслідок неналежного виконання зобовязань по сплаті рахунків за спожиту електроенергію за період з січня по листопад 2016 року позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 869,01 грн.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що при нарахуванні пені за рахунком №56/199/1/1 від 15.01.2016 та за рахунком №56/199/4/1 від 15.04.2016 позивачем не були враховані приписи п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, за якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, річних та пені, та здійснено нарахування пені у тому числі у день фактичної оплати відповідачем заборгованості. Також, при нарахуванні пені позивачем були здійснені арифметичні помилки.

Судом розмір нарахованої пені уточнено, а саме:

-за період нарахування з 28.01.2016 по 24.02.2016 (26 дн.), ставка НБУ- 22%, подвійна ставка НБУ 44 %: 11519,02 х 44 % х 26 дн. / 366 дн. = 360,05 грн.;

-за період нарахування з 29.04.2016 по 26.05.2016 (28 дн.), ставка НБУ- 19%, подвійна ставка НБУ 38 %: 11673,04 х 38 % х 28 дн. / 366 дн. = 339,35 грн.;

-за період нарахування з 27.05.2016 по 31.05.2016 (3 дн.), ставка НБУ- 18%, подвійна ставка НБУ 36 %: 11673,04 х 36 % х 3 дн. / 366 дн. = 34,45 грн.;

-за період нарахування з 10.08.2016 по 15.08.2016 (5 дн.), ставка НБУ- 15,5%, подвійна ставка НБУ 31 %: 3990,00 х 31 % х 5 дн. / 366 дн. = 16,90 грн.;

-за період нарахування з 12.09.2016 по 15.09.2016 (3 дн.), ставка НБУ- 15,5%, подвійна ставка НБУ 31 %: 4560,00 х 31 % х 3 дн. / 366 дн. = 11,59 грн.;

-за період нарахування з 10.10.2016 по 15.10.2016 (5 дн.), ставка НБУ- 15%, подвійна ставка НБУ 30 %: 7854,00 х 30 % х 5 дн. / 366 дн. = 39,19 грн.;

-за період нарахування з 10.11.2016 по 15.11.2016 (5 дн.), ставка НБУ- 14%, подвійна ставка НБУ 28 %: 12852,00 х 28 % х 5 дн. / 366 дн. = 49,16 грн.;

Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобовязань за Договором №56/199 від 14.04.2009, який підлягає стягненню з відповідача, становить 850,69 грн. (360,05+ 339,35 + 34,45 + 16,90 + 11,59 + 39,19+49,16).

В частині стягнення пені у сумі 18,32 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1600,00 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 87146,38 грн.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог (99,96% від заявлених вимог), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 1599,36 грн. (1600 грн. х 99,96%).

Керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва, 54025, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 95 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 22993289) на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго, 54055, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40 (р/р 260003001362 у МОУ АТ «Ощадбанк», МФО 326461, код ЄДРПОУ 23399393) заборгованість за активну електроенергію за договором №56/199 від 14.04.2009 у сумі 86198,35 грн., 850,69 грн. пені, 65,46 грн. - 3% річних, та 1599,36 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 13 липня 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва