Рішення № 67097358, 29.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017№910/1926/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі

Регіональної філії «Придніпровська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс»

про стягнення 75 745,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Хлабистін Д. М. - довіреність № б/н від 25.10.2016;

від відповідача: Гусаков О. В. - довіреність № б/н від 22.02.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс» (далі - відповідач) про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 75 745,00 грн.

В обґрунтування своїх вимоги позивач вказує на порушення, допущені відповідачем під час перевезення вантажу, у зв'язку з невірним зазначенням його маси у накладній № 43823996, відповідно ст. 24, ст. 118, ст. 122 Статуту Залізниць України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1926/17, її розгляд призначено на 27.02.2017 року.

27.02.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України та відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки станцією Нижньодніпровськ-Вузол неодноразово було порушено Правила оформлення перевізних документів при заповненні накладних. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено, що зважування вагону № 953678271 здійснювалось саме на вагах № 14, у яких, при цьому, на момент зважування вагону було прострочено термін проведення огляду-перевірки, у зв'язку з чим отримані результати не можуть свідчити про невідповідність маси вантажу. Також, відповідач зазначає, що у Комерційному акті працівники залізниці всупереч вимог пункту 9 Правил складання актів дійшли передчасного висновку про те, що у накладній невірно зазначена маса вантажу. При цьому, у Комерційному акті у графі «г» - «Опис пошкодження» відсутні прямо передбачені формою ГУ-22 відомості про відсутність пошкоджень вагону. Разом з тим, відповідач посилається на те, що позивачем до позовної заяви не додано жодного документу, який підтверджував би факт зважування вагону № 953678271 на станції Херсон-Порт та відомостей про результати цього зважування. Так само, не надано позивачем і технічного паспорту ЗВВТ ваг, на яких ніби то проводилось зважування, а накладні № 43823996 та № 46698280 не містять календарного штемпелю прибуття вантажу на станцію призначення та календарного штемпелю видачі вантажу одержувачу, що суперечить вимогам Правил оформлення перевізних документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.03.2017 року у зв'язку з неявкою повноважних представників сторін в судове засідання.

06.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем було надано відзив на позовну заяву та клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, які за своїм змістом є ідентичними тим, що були подані 27.02.2017 року.

20.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 20.03.2017 року, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.04.2017 року.

03.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, додаткові пояснення у справі, в яких, зокрема, викладено клопотання про зменшення розміру штрафу у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору у справі № 910/1926/17 на п'ятнадцять днів, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 24.04.2017 року, клопотання відповідача про витребування додаткових доказів у справі задоволені частково та згідно з приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувані додаткові документи, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 24.04.2017 року, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.05.2017 року.

10.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Херсонської дирекції залізничних перевезень надійшли витребувані судом документи.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2017 року проти задоволення позову заперечив.

Справа розглядалась судом в межах розумних строків відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 р.

При цьому, судом враховано, що відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

В судовому засіданні 29.05.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2016 року зі станції Лихачове Південної залізниці відповідачем було здійснено відправлення вагону № 95367827 за накладною № 43823996 на станцію Херсон-Порт Одеської залізниці.

Під час проходження вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відповідачем у накладній, про що було складено Комерційний акт РА № 014444/357/9 від 07.08.2016, відповідно до змісту якого перевіркою було виявлено, що у накладній № 43823996 у вагоні № 95367827 вказана маса вантажу складає 60100 кг., фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 55000 кг., що на 5100 кг. менше, ніж вказано у накладній.

У зв'язку з цим, позивачем нараховано штраф у розмірі 5 провізних плат, що складає 75 745,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.(ст. 307 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містить і ст.908 Цивільного кодексу України.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч. 1 ст. 216 ГК України). Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту залізниць). За правилами ст. 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та викладено їх в новій редакції.

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 (надалі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил. Так, вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де зазначається маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" - зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п.5.5 Правил).

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні залізничної накладної № 43823996 у вагоні № 95367827 відповідачем вказано масу вантажу нетто 60100 кг.

Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т).

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 95367827 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 43823996.

За результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт РА № 014444/357/9 від 07.08.2016, відповідно до якого 07.08.2016 року здійснювалось контрольне переважування вагону № 95367827, який прибув по відправленню, зазначеному на зворотній стороні цього акту. По документу значиться «Висівки, не поіменовані в алфавіті», насипом, вага брутто-не зазначена, тара- 20350 кг., вага нетто- 60100 кг. При переважуванні в статичному режимі у присутності заст. ДС Клюєва, приймальника поїздів Артеменко, прийомоздавальника Петренко, на справних 150 тн. електронно-тензометричних вагах станції НД-Узсл, які пройшли держповірку 15.01.2016 виявлено: вага брутто - 75350 кг., тара по документу - 20350 кг., нетто - 55000 кг., що менше документа на 5100 кг. Верхні завантажувальні та нижні розвантажувальні люки щільно зачинені, протікання вантажу не має. В технічному стані вагон справний. При повторному переважуванні вага підтвердилась. Зав. вантажного двору по штатному розпису немає.

У розділі «Є» Комерційного акту РА № 014444/357/9 від 07.08.2016 міститься відмітка станції призначення наступного змісту: «При перевірці різниці проти цього акту не виявлено».

Виявлення різниці у вказаних вагонах понад зазначеної маси вантажу у залізничних накладних зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції «Нижньодніпровськ-Вузол» Придніпровської залізниці, про що свідчить представлена суду виписка з такої книги.

Посилання відповідача на порушення позивачем п. 9 Правил складання актів, оскільки в зазначеному Комерційному акті зазначено, що в накладній невірно вказана маса вантажу, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки в ньому не зазначено жодних припущень та висновків про причини не збереженості вантажу або про вину відправника. В даному акті лише засвідчено факт невідповідності виявленої маси вантажу даним, які зазначені у накладній.

Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача в частині того, що Комерційний акт не містить відомостей про відсутність пошкодження вагону, оскільки в ньому зазначено: Верхні завантажувальні та нижні розвантажувальні люки щільно зачинені, протікання вантажу не має. 7ЗПУ відправника були справними, номери відповідали документу. В технічному стані вагон справний.

Зі змісту листа Комерційного відділу Виробничого підрозділу Херсонська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Одеська залізниця» № 205 від 03.05.2017 вбачається, що на підставі Комерційного акту станції Нижньодніпровськ-Вузол від 07.08.2016 № 014444/357 на станції Херсон-Порт проводилась комісійна видача вантажу із вагона № 95367823, що слідував по відправці Лихачово Південної залізниці - Херсон-Порт Одеської залізниці № 43823996, зважуванням на вагонних вагах станції Херсон-Порт заводський номер 6681/860, повірених 20.05.2016. Комісійна перевірка брутто проводилася 11.08.2016 о 16:00 год., тара вагонна перевірена 12.08.2016 о 12:50 год. Під час перевірки вантажу різниці проти Комерційного акту станції Нижньодніпровськ-Вузол не виявлено. Недостача вантажу в розмірі 5100 кг. підтвердилася, про що була зроблена відповідна відмітка у розділі «Є» Комерційного акту № 014444/357 та надано оперативне повідомлення № 7 від 12.08.2016.

Наведеним листом спростовуються викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи про відсутність доказів на підтвердження того, що на станції Херсон-Порт відбулося зважування вагону № 953678271, доказів результатів цього зважування та доказів на підтвердження відповідності такого зважування вимогам чинного законодавства.

Пунктом 10 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що Комерційний акт РА № 014444/357/9 від 07.08.2016 підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до п. 12. Правил складання актів якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Згідно зі ст. 13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

У відповідності з п. 13 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442 (надалі - Інструкція), вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи.

Згідно з п. 1.4 Інструкції огляд-перевірка придатності засобу вагоновимірювальної техніки (ЗВВТ) для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.

За змістом п. 5.6 Інструкції під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг.

Як визначено у п. 5.7 Інструкції, під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі.

Відповідно до п. п. 3.46, 3.47 Інструкції не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних). Не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу ІІ цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.

Згідно технічного паспорту № 14 вагонних ваг станції «Нижньодніпровськ-Вузол» Придніпровської залізниці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.07.2016, наступний плановий термін перевірки ваг не пізніше 15.01.2017 р.

Наведеним спростовуються викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача в частині того, що зважування вагону № 953678271 відбулось 07.08.2016 на вагах № 14 із простроченим терміном огляду-перевірки всупереч вимог Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, а тому його результати не можуть свідчити про невідповідність маси вантажу, зазначеній у залізничній накладній, фактичній масі вантажу.

Разом з цим, суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи в частині того, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що зважування вагону № 95367827 відбувалось саме на вагах № 14 станції Нижньодніпровск-Вузол, оскільки як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача, станція Нижньодніпровськ-Вузол оснащена вагонними вагами № 14, на яких проводиться зважування вагонів. Інших вагонних ваг станція Нижньодніпровськ-Вузол не має. Належних доказів на спростування цих обставин відповідачем надано не було.

Всі інші доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку з чим судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують зазначені вище висновки щодо невірного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З Комерційного акту РА № 014444/357/9 від 07.08.2016 вбачається, що різниця маси вантажу виникла не у зв'язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем його маси у залізничній накладній.

Отже, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній № 43823996 засвідчено Комерційним актом РА № 014444/357/9 від 07.08.2016, який за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст. 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.

Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищезазначеним нормативним актом.

Окрім того, при застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Оскільки провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 15 149,00 грн., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 75 745,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним та відповідає приписам ст. ст. 118, 122 Статут залізниць України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу в сумі 75 745,00 грн. є обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Так, частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення закріплені також у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Як зазначено в п. 3.17.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З врахуванням того, що мало місце саме недовантаження, а не перевантаження вагону, що не призвело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону; це не могло призвести до сплати меншого розміру оплати за перевезення вантажу; позивачу в даному випадку не завдано ніяких збитків; позивачем не доведено, що саме недовантаження (в тому числі у встановленому розмірі) могло з великою ймовірністю створити загрозу безпеці руху поїздів або завдати інших збитків, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу на 50%.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову. При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс» (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 24; код ЄДРПОУ 38522323) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ ВП 40075815) 37 872 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 50 коп. штрафу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2017.

Суддя М.Є. Літвінова