Рішення № 67097193, 31.05.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом: приватної організації "ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА"

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про: стягнення 32.000,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Сербуль О.Ю.- за довіреністю від 02.06.2016 № б/н.

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Приватна організація "ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК" Україна звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 32.000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач) порушені майнові авторські права товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (далі - позивач) у вигляді використання відповідачем музичних творів шляхом їх публічного виконання без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, майнові авторські права на які належать позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/4458/17. Розгляд даної справи призначено на 15.05.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 15.05.2017 продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд даної справи на 31.05.2017.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов до суду не подав у зв'язку із чим, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи уповноваженого представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між приватною організацією "ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ" (далі - Організація) та позивачем, як Видавником, укладено договір про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 (далі - Договір АВ-24012014/01), відповідно до предмету якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору АВ-24012014/01 належатимуть Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов Договору АВ-24012014/01 (п. 2.1 Договору АВ-24012014/01).

Пунктом 3.1 Договору АВ-24012014/01 визначено, що Видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень Статуту.

Положеннями пункту 9.2 Договору АВ-24012014/01 передбачено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління названими правами.

Відповідно до пункту 12.1 Договору АВ-24012014/01, цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.

Між позивачем, як субвидавником, та товариством з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР/ЧАППЕЛ", як видавником, укладено ліцензійний договір від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д (далі - Ліцензійний договір), відповідно до предмету якого видавник надає субвидавнику право на використання на протязі строку на території способами, вказаними в Ліцензійному договорі, всіх творів, які входять в Каталог видавника, за виключенням продакшн Музики (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Ліцензійного договору визначено, що всі права по відношенню творів, які надані субвидавнику за цим Договором, обмежені об'ємом прав, які надані видавнику оригінальними клієнтами або видавниками або іншими правовласниками, про що субвидавник періодично інформується.

Положеннями п. 8.3 Ліцензійного договору передбачено, що видавник дійсним підтверджує, що у разі необхідності зобов'язується надати субвидавнику належним чином завірені правовстановлюючі документи на той або інший твір та інші документи, необхідні субвидавнику для захисту прав на твори.

Відповідно до додатку № 1 до Ліцензійного договору - роздруківки № 6 із каталогу музичних творів визначено, що станом на 01.12.2016 згідно Ліцензійного договору надані права по відношенню музичних творів згідно переліку в таблиці № 1, а саме, зокрема: музичний твір - "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор твору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавець - ОСОБА_7.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792), майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону № 3792 можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Так 05.01.2017 представником Організації ОСОБА_4 здійснено фіксацію факту використання музичного твору в приміщенні кафе "Де-Фльор" за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 110, в якому господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - відповідач), у зв'язку з чим складено акт від 05.01.2017 № 4е-03/01/17, яким зафіксоване публічне виконання, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор твору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавець - ОСОБА_7 в період часу з 17:37 до 18:09. Актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.

Перебування ОСОБА_4 в приміщенні кафе "Де-Фльор" за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 110 підтверджується також фіскальним чеком від 05.01.2017; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом, наявним в матеріалах справи.

Спір між сторонами судового процесу, на думку позивача, виник внаслідок порушення відповідачем майнових авторських прав позивача у вигляді використання відповідачем музичних творів шляхом їх публічного виконання без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, майнові авторські права на які належать позивачу. Враховуючи вказані обставини Організація звернулася до господарського суду з метою захисту порушених прав позивача (суб'єкта авторського права) шляхом стягнення з відповідача 32.000,00 грн. заборгованості внаслідок порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Пунктом 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Брати участь у доказовій діяльності можуть усі особи, які беруть участь у справі, це їх право. Однак доказування кожної обставини, яка має значення для ухвалення рішення у справі, на підставі закону стає обов'язком певного суб'єкта. У процесуальній діяльності небайдуже, хто зобов'язаний бути активним у встановленні факту, оскільки завжди має бути можливість покласти наслідки його недоведеності на когось із учасників процесу.

Розподіл і роз'яснення сторонам їх обов'язку щодо доказування - це функція суду в рамках юрисдикційної процедури, це завдання суду організувати дійсно змагальний процес. Розподілити тягар доказування у справі - це означає зробити припущення про наявність або відсутність юридичних фактів на користь однієї із сторін. Якщо противна сторона твердженнями і доказами не може переконати суд у хибності такого припущення, то припущення трансформується у твердження про наявність відшукуваного факту, яке буде відображено у мотивувальній частині судового рішення.

Приписами частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями пунктів 3.1 та 8.3 Ліцензійного договору визначено, що всі права по відношенню творів, які надані субвидавнику за цим Договором, обмежені об'ємом прав, які надані видавнику оригінальними клієнтами або видавниками або іншими правовласниками, про що субвидавник періодично інформується.

Положеннями п. 8.3 Ліцензійного договору передбачено, що видавник дійсним підтверджує, що у разі необхідності зобов'язується надати субвидавнику належним чином завірені правовстановлюючі документи на той або інший твір та інші документи, необхідні субвидавнику для захисту прав на твори.

Організацією не подано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують обсяг наданих прав по відношенню до оспорюваного музичного твору, а саме: музичного твору - "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор твору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавець - ОСОБА_7.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що зібрані, оформлені та подані до суду Організацією докази (акт фіксації від 05.01.2017 № 4е-03/01/17; фіскальний чек від 05.01.2017 та відеозапис) в своїй сукупності не є достатніми для встановлення наявності факту порушення відповідачем порядку використання оспорюваного музичного твору та не доводять наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення порядку використання вказаних музичних творів, в порядку, передбаченому законом.

Крім того, суд зазначає, що автори музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_5, ОСОБА_6 померли у 70-х роках, в свою чергу, виконавець музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_7 помер у 90-х роках, що також ставить під сумнів належність у субвидавника а також у Організації необхідного обсягу наданих останнім по відношенню до оспорюваного музичного твору, а саме: музичного твору - "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 червня 2017 року

Суддя С.В. Балац