Ухвала суду № 67093022, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 червня 2017 року м. Київ К/800/18794/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 08 червня 2016 року.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, КАС України. Вказує, що суд не дав належної правової оцінки обставинам справи і доводам відповідача про відсутність коштів на сплату судового збору у 2016 році та відсутністю таких перешкод у 2017 році.

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що у лютому 2017 року Суворовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулось з апеляційною скаргою на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2016 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2017 року визнано неповажними вказані відповідачем причини пропуску строку, апеляційну скаргу залишено без руху, а Суворовському об'єднаному Управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі надано строк для зазначення інших поважних причин пропуску строку.

На виконання ухвали судді, відповідач надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому Суворовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зазначило обставини, які перевірялись та були відхилені апеляційним судом. Зокрема, відповідач знову послався на те, що вчасно оскаржив рішення суду першої інстанції у 2016 році, проте через несплату судового збору, цю апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. Крім того, у 2015-2016 роках Суворовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі не мало можливості належним чином скористатись своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративних судів, у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та лише починаючи з 2017 року з'явилась можливість реалізувати свої права, у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини другою статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За правилами частини четвертої статті 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Перевіряючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, так рішення може порушити принцип правової визначеності».

Враховуючи те, що обмежене фінансування державного органу не є поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без руху для зазначення інших поважних причин, що перешкоджали відповідачу оскаржити рішення суду першої інстанції в межах строків, встановлених частиною другою статті 186 КАС України.

Крім того, слід зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи те, що відповідач не надав жодного доказу, який свідчить про те, що до лютого 2017 року Суворовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі намагалося вирішити питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги або вчиняло будь-які дії, які можливо кваліфікувати як «максимальне використовування усіх засобів внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання», підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук