Ухвала суду № 67091201, 14.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 р.

Справа № 2-а-1262/10/2170

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Вендельн Україна" до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, –

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року дочірнє підприємство "Вендельн Україна" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.03.2010 р. № 0000272301/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 227 812,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 26.02.2010 року. Як вбачається з акту, підставою для висновку про порушення вимог законодавства про податок на додану вартість є відсутність можливості у податкової інспекції перевірити всіх учасників господарських операцій по ланцюгам постачальників, що, в свою чергу, позбавляє позивача права на податковий кредит по таким операціям. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов’язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника. Крім того, позапланова перевірка, матеріали якої стали підставою для складення спірного податкового повідомлення-рішення, є незаконною, оскільки проведена без рішення суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року позовні вимоги дочірнього підприємства "Вендельн Україна" були задоволені.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 02.03.2010 р. № 0000272301/0.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Вендельн Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2008 року, лютий та липень-серпень 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 26.02.2010 р. № 84/23-020/23702294, який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.03.2010 р. № 0000272301/0. Відповідно до вказаного рішення підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 227 812,00 грн., в тому числі, за грудень 2008р. на 156211,00 грн., за лютий 2009 р. на 14963,00 грн., за липень 2009р. на 34466,00 грн. та за серпень 2009 р. на 22172,00 грн.

Відповідач провів невиїзну позапланову перевірку позивача на підставі документів, які були у розпорядженні податкового органу на момент перевірки (даних податкової звітності та результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача).

За актом-перевірки у грудні 2008 року до розрахунку бюджетного відшкодування позивача було включено від’ємне значення з ПДВ, яке утворилось внаслідок складання декларації з ПДВ за листопад 2008 оку. та не перекрите податковими зобов’язаннями позивача грудня 2008 року. На формування від’ємного результату з ПДВ за листопад 2008 року вплинуло включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Адель-Експо» та ТОВ «ДСК». За даними відповідача, ТОВ «Адель-Експо» не був виробником поставленого товару, а товар, у числі інших постачальників, йому поставило ПП «Промсмарт-Груп» та ПП «Тас-Агро». ПП «Тас-агро», у свою чергу, товар придбало у МП «Консул».

На формування бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2009 р. також вплинули взаємовідносини позивача з ТОВ «Адель-Експо», та постачальником по другому ланцюгу - ПП «Промсмарт-Груп».

13.05.2009 р. ПП «Промсмарт-Груп» було припинено.

15.07.2008 р. господарським судом Херсонської області порушено справу про банкрутство щодо МП «Консул» , у серпні його визнано банкрутом.

11 серпня 2009 р. господарським судом Херсонської області визнано банкрутом ТОВ «ДСК».

Відповідачем зроблено висновки про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ДП «Вендельн Україна» у грудні 2008 р. та лютому 2009 р. на підставі того, що такі контрагенти, як ТОВ «ДСК», ПП «Промсмарт-Груп» та ПП «Тас-Агро», припинили своє існування після складення податкових накладних і відповідач не зміг дослідити стан сплати ними ПДВ під час продажу товарів.

При дослідженні заявленого ДП «Вендельн Україна» відшкодування з ПДВ за липень та серпень 2009 р., відповідачем встановлено, що до складу податкового кредиту включено податок, сплачений у складі вартості товарів на користь ПП «Інвестагропівдень». ПП «Інвестагропівдень» не є виробником поставленого товару, а придбавало його у ПВТФ «Промсировина» та СТОВ «Скад». ПВТФ «Промсировина» також придбало товар у СТОВ «Скад». Таким чином, СТОВ «Скад» є постачальником товару ДП «Вендельн Україна» по другому та третьому ланцюгах.

За даними відповідача, провести перевірку СТОВ «Скад» неможливо, у зв’язку з тим, що воно не знаходиться за юридичною адресою (акт про відсутність за місцезнаходженням від 21.09.2009 р.). У період складання податкових накладних на користь ПВТФ «Промсировина» у червні 2009 р. задекларувало податкові зобов’язання в розмірі 6 167 965,00 грн., податковий кредит в розмірі - 6 165 544,00 грн. За даними податкових декларацій за липень 2009 р. податкові зобов'язання СТОВ «Скад» склали - 4 356 895,00 грн., податковий кредит - 4 382 559,00 грн. Зазначене не виключає включення до складу задекларованих податкових зобов'язань і ПДВ за податковими накладними, складеними на адресу ПВТФ «Промсировина» та ПП «Інвестагропівдень».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги Закону № 168/97-ВР, то відповідно він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Враховуючи, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування ПДВ виникає лише при його фактичній надмірній сплаті, а факт сплати позивачем ПДВ в складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції виходив з наступного.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у відповідності з вимогами пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР мав вжити контрольних заходів по перевірці структури задекларованого податкового кредиту у місячний термін після декларування від’ємного об’єкту оподаткування з ПДВ. Несвоєчасне проведення перевірок та зволікання у проведенні контрольних заходів з боку відповідача вплинули на наслідки проведення цієї роботи та не дали змогу прослідкувати стан сплати ПДВ на всіх ланцюгах проходження товарів.

На думку суду першої інстанції, припинення ПП «Промсмарт-Груп», визнання банкрутами МП «Консул» та ТОВ «ДСК», а також відсутність за юридичною адресою СТОВ «Скад» після складання ними податкових накладних не може бути причинами для зменшення податкового кредиту та заявленої суми бюджетного відшкодування.

Визнання банкрутами МП «Консул» та ТОВ «ДСК» не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб’єктами господарювання та не тягне за собою недійсності угод, укладених з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до податкового законодавства України підставою для збільшення зобов’язань платника податків за наслідками документальних перевірок є відповідний акт документальної перевірки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

За актом перевірки, висновки які стали підставою для складення спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач при дослідженні стану сплати податку на додану вартість на всіх ланцюгах проходження товарів від їх виробника або експортера не забезпечив відповідність аналітичної частини сплати ПДВ контрагентами позивача висновкам акту перевірки.

При досліджені стану сплати ПДВ контрагентами позивача у січні 2009 р. позивач досліджував сплату податку по ланцюгу ТОВ «Адель-Експо» - ПП «Промсмарт-Груп». За описовою частиною акту перевірки ПП «Промсмарт-Груп» відвантажило ТОВ «Адель-Експо» товарів з визначеним податком на додану вартість у сумі 16 831,21 грн. Відповідач вважає не підтвердженим податковий кредит по цій операції і вважає завищеним бюджетне відшкодування за лютий 2009р. на 14 963,0 грн., тоді як по ланцюгу проходження товарів позивач – ТОВ «Адель-Експо» сума ПДВ склала 20 699,2 грн., а сума заявленого бюджетного відшкодування 226 557,0 грн., аналогічно і по висновкам акту перевірки стосовно завищення бюджетного відшкодування за грудень 2008 р. та за липень, серпень 2009 р.

Таким чином, наявні матеріали перевірки від 26.02.2010р. не дали змогу суду першої інстанції у повній мірі дослідити обґрунтованість розміру бюджетного відшкодування, зменшеного за результатами цієї перевірки, а інших доказів суду не надано і вичерпано всі можливості щодо їх встановлення та витребування.

З метою об'єктивного вирішення справи, з’ясування всіх обставин у справі, суд першої інстанції зобов’язав ДПІ в обґрунтування своїх заперечень надати докази, які підтверджують її доводи щодо порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань, докази, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Таких доказів відповідач до суду не надав.

На думку суду першої інстанції, позиція ДПІ, яка полягає в тому, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Фактично відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) - результат при визначені об’єкту оподаткування з ПДВ визначається як різниця між задекларованими податковими зобов’язаннями та задекларованим податковим кредитом. При позитивному значені об’єкту оподаткування з ПДВ сума податку підлягає сплаті до бюджету, а при від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді розрахована сума об’єкту оподаткування, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Для підтвердження права на включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до податкового кредиту платник податку має отримати від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином складену податкову накладну.

Відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що головною умовою для формування податкового кредиту з ПДВ, є наявність належним чином складеної податкової накладної, яка засвідчує факт нарахування та сплати ПДВ постачальнику та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Доводи апелянта, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм з огляду на наступне.

Дійсно однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Разом з тим Закон № 168/97-ВР не забороняє включати до податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилом першої події, визначеному у п. 7.5 ст. 7 цього Закону.

Цим же Законом визначено дві окремі підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

Апелянт також вказував, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ у вартості товару. Також на їх думку, ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники позивача у відповідних податкових періодах таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість не відображали та, відповідно, не сплачували.

Колегія суддів не приймає до уваги ці доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбавав товар, який він використовував у своїй господарській діяльності. Факт придбання товару підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладними.

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також колегія суддів зазначає, що будь-яких заперечень щодо товарності господарських операцій у представника податкового органу в судовому засіданні не було.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги дочірнього підприємства "Вендельн Україна" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі № 2-а-1262/10/2170 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 19 березня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян