Постанова № 67090924, 12.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27881/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клеон-Ойл" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 травня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Клеон-Ойл" є платником акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

11 вересня 2015 року позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі декларацію акцизного податку, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 165 265 грн.

Відповідно до матеріалів справи обслуговуючим банком позивача є ПАТ "Банк "Національні інвестиції"" на підставі договору банківського рахунку від 24 квітня 2014 року №14329, за умовами якого банк відкриває ТОВ "Клеон-Ойл" поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, бере на себе зобов'язання здійснювати розрахункові операції відповідно з чинним законодавством.

04 вересня 2015 року позивачем подано до ПАТ "Банк "Національні інвестиції"" платіжне доручення №145 на суму 50000 грн. з призначенням платежу - "*;101;39189837:14040000; сплата акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яке одержане банком 04 вересня 2015 року та проведено відповідно до штампу банку.

Листом від 04 вересня 2015 року №38/14/2901 позивач повідомив контролюючий орган про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення від 04 вересня 2015 року №145.

Разом з тим, листом від 23 вересня 2015 року №24779/10/26-58-20-02-11 ДПІ у Солом'янському районі повідомила, що кошти в сумі 50000 грн. сплачені платіжним дорученням від 04 вересня 2015 року №145 (код бюджетної класифікації 1404001) не надходили.

Позивач зазначає про наявність підстав для внесення до інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Клеон-Ойл" по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 50 000 грн., спрямовану на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів, з огляду на виконання ТОВ "Клеон-Ойл" відповідних податкових зобов'язань.

Відповідач подав до суду першої інстанції письмове заперечення проти позову, в якому зазначив про ненадходження грошових коштів від ТОВ "Клеон-Ойл" у розмірі 50000 грн. на розрахунковий рахунок контролюючого органу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України передбачено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 223.1 та 223.2 статті 223 Податкового кодексу України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата позивачем акцизного податку у розмірі 50000 грн. за декларацією з акцизного податку здійснювалась з розрахункового рахунку №2600630114329, відкритого в ПАТ "Банк "Національні інвестиції"", що підтверджується платіжним дорученням від 04 вересня 2015 року № 145.

Разом з тим, судом встановлено, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції"" кошти у відповідному розмірі за платіжним дорученням від 04 вересня 2015 року №145 до Державного бюджету України не перерахував, про що свідчать дані наявної у матеріалах справи інтегрованої картки ТОВ "Клеон-Ойл" з акцизного податку.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 2.14 Положення банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно з пунктом 2.19 Положення розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Зазначений висновок узгоджується із положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, відповідно до якого за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 №765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами п. 4 розділу 1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту п. 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску.

Пунктом 1 розділу 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725.

Згідно з пунктом 5 розділу 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Отже, сума податку може бути відображена відповідачем в інтегрованій картці позивача тільки у разі отримання податковим органом відомостей від органів Державної казначейської служби України про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі № К/800/66648/14 (К/800/665/15).

Разом з тим, Порядок не визначає процедуру здійснення дій структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів при наявності обставин, встановлених п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, тобто незарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов'язань з вини банку.

Коригування даних у картці особового рахунку позивача у даному випадку, за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для позивача будь-які правові наслідки, а також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Дана правова позиція була викладена Верховним Судом України у постановах від 9 грудня 2014 року, 17 листопада 2015 року і 5 квітня 2016 року (№№ 21-511а14, 21-2944а15, 808/6685/14 відповідно).

Таким чином, дії контролюючого органу щодо внесення змін до інтегрованої картки платника, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників та оперативного обліку надходжень: за податками, зборами, митними платежами. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки податковий орган не має можливості внести зміни до інтегрованої картки платника, так як дані про надходження, податків відображаються в інтегрованій картці платника і реєстрі надходжень та повернень саме у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів не надходили.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушено відповідачем саме в спірних публічно-правових відносинах.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, який має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що можливе прийняття відповідачем на підставі даних інтегрованих карток рішень, якими будуть порушені права позивача, не свідчить про наявність права, яке підлягає захисту, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене у майбутньому. Оскільки така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судами не були порушені, вони є заявленими передчасно.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 13 червня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.