Постанова № 67086259, 12.06.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1983/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., за участю представника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Пеняк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2017.

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, мешканка АДРЕСА_1, директор з економіки та фінансів Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, на підставі ст.22 КУпАП її звільнено від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, з усним зауваженням.

Із протоколу про адміністративне правопорушення №07-16-022/63 від 27.02.2017 та постанови судді від 22.03.2017 вбачається, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора з економіки та фінансів Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (код ЄДРПОУ - 00131529), за порушення строків розрахунку при звільненні, не забезпечила нарахування і виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чим порушила вимоги ч.1 ст.117 КЗпП України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову від 22.03.2017 та постановити нову, якою провадження щодо неї закрити за відсутності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП. Указує на те, що 07.04.2016 (дата звільнення ОСОБА_3, згідно наказу від 07.04.2016, № 206-К) при звільненні ОСОБА_3, був нарахований та виплачений розрахунок належних при звільненні сум, на загальну суму 19 038,11 грн., в тому числі: компенсація за невикористані 9 календарних днів щорічної відпустки в сумі 3913,20, вихідна допомога в сумі 12748,26 грн. та допомога по тимчасовій втраті працездатності за рахунок коштів підприємства в сумі 2346,65 грн. Після всіх загальнообов'язкових відрахувань, належить до виплати 15135,30 грн., які 07.04.2016 були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_3, згідно платіжного доручення №2197 від 07.04.2016. Тобто, станом на дату звільнення ОСОБА_3 було нараховані та виплачені всі належні йому суми при звільненні.

-2-

Крім того, указує на те, що 14.04.2016, ОСОБА_3 були перераховані на картковий рахунок премії за січень, лютий, березень 2016 року, згідно платіжного доручення від 14.04.2016, №2481. Зазначені премії були донараховані та виплачені ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що 12.02.2016 Товариством було видано наказ №5-д про скасування доган ОСОБА_3, який отриманий до виконання головним бухгалтером Товариства ОСОБА_4 - 13.04.2016. Відповідно до зазначеного наказу ПАТ «Закарпаттяобленерго» були скасовані накази про оголошення доган начальнику Великоберезнянського РЕМ ОСОБА_3 від 08.12.2015, №331, 15.12.2015, №344, 04.01.2016, №1. Даним наказом було скасовані накази Товариства про оголошення доган ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області знаходилась справа №308/14679/15-ц за позовом ПАТ «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення збитків з останнього, внаслідок вчинення неправомірних дій ОСОБА_3, які в то й же час, слугували підставою для притягнення такого до дисциплінарної відповідальності, а також, з метою уникнення подвійної відповідальності працівника по одних і тих самих фактах. Оскільки, відповідно до п.2.21 Тимчасового положення про порядок преміювання за результатами фінансово-господарської діяльності, персоналу ПАТ «Закарпаттяобленерго» введеного в дію з 01.03.2013, працівник, що одержав дисциплінарне стягнення (догану), цілком позбавляється преміювання протягом року, то премії ОСОБА_3 за період з січня по березень 2016 року не нараховувалися, відтак були нараховані на виконання наказу від 12.02.2016, №5-д.

22.04.2016 на картковий рахунок ОСОБА_3, було перераховано кошти в сумі 1 145 грн., згідно платіжного доручення від 22.04.2016, №2760, сума перерахованої компенсації, вихідної допомоги та допомоги по тимчасовій втраті працездатності, так як сума премії входить до розрахунку середнього заробітку. 06.05.2016 на картковий рахунок ОСОБА_3 було перераховано кошти в сумі 475,28 грн., згідно платіжного доручення від 06.05.2016, №3017, сума оплати за 1 (один) робочий день 07.04.2016(день звільнення) в зв'язку з тим, що в табелі за квітень 2016 року на момент звільнення ОСОБА_3, 07.04.2016, було проставлено НО - не з'ясовані обставини, а лише в кінці квітня при здачі всіх табелів, цей день був проставлений як робочий день.

07.06.2016 на картковий рахунок ОСОБА_3 була перерахована згідно платіжного доручення №3769 від 07.06.2016, премія за квітень на підставі «відомостей на премію за квітень по Перечинсько-Великоберезнянському РЕМ» в розмірі 115,29 грн..

З пояснень бухгалтера Перечинсько-Великоберезнянського РЕМ ОСОБА_5 встановлено, що оскільки ОСОБА_3 тривалий час знаходився на лікарняному, а 07.04.2016 на своєму робочому місці не з'являвся, тому в табелі обліку робочого часу за 07.04.2016, було проставлено НО (нез'ясовані обставини).

07.04.2016, ОСОБА_3 був присутній на засіданні профспілкового комітету по питанню надання згоди профспілковим комітетом на звільнення ОСОБА_3 по скороченню, за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, після закінчення засідання профспілкового комітету, ОСОБА_3 на робочому місці до кінця дня не з'являвся, то у Товариства були всі підстави вважати, що працівник ОСОБА_3 в день звільнення не працював (тобто фактично не виконував свої посадові обов'язки та не знаходився на робочому місці), а отже, належні йому суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Але, Товариством в добровільному порядку було сплачено всі належні ОСОБА_3 суми. Сума оплати за 1 робочий день, а саме за 07.04.2016 в розмірі 475,28 грн., була сплачена ОСОБА_3 на його картковий рахунок 06.05.2016, тобто, менше місячного строку,

-3-

а відтак, в даному випадку, норми ч. 1 ст. 117 КЗпП України не можуть бути застосовані, тобто, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, ОСОБА_3 не нараховується.

Що стосується виплаченої 07.06.2016, ОСОБА_3 суми премії за квітень 2016 року в розмірі 115,29 грн., то така була виплачена ОСОБА_3 не в день його звільнення тому, оскільки відповідно до п. 2.9 Тимчасового положення про порядок преміювання за результатами фінансово-господарської діяльності персоналу ПАТ «Закарпаттяобленерго» введеного в дію з 01.03.2013, нарахування такої за звітній місяць здійснюється у місяці наступному за звітним. Відтак, на підставі вищезазначеного, порядок преміювання працівників Товариства врегульований Тимчасовим положенням про преміювання, яким визначена спеціальна процедура нарахування та виплати премії працівникам, тому товариство не могло нарахувати ОСОБА_3 премію за квітень 2016 року в день його звільнення, оскільки не було розраховано середнє значення загального коефіцієнту преміювання за квітень 2016 року, такий коефіцієнт був розрахований після 20.05.2016, а виплата ОСОБА_3 була здійснена 07.06.2016.

Отже, вважає, що товариством без порушень, в строки та в порядку передбаченому Тимчасовим положення про преміювання за результатами фінансово-господарської діяльності персоналу ПАТ «Закарпаттяобленерго», введеного в дію з 01.03.2013, було сплачено ОСОБА_3 премію за 07.04. 2016.

Крім того, зазначає, складений відносно неї протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема в ньому не викладено суті адміністративного правопорушення, оскільки не конкретизовано, у який саме спосіб вона, як директор з економіки та фінансів ПАТ «Закарпаттяобленерго» вчинила дії, що призвели до порушення строків розрахунку при звільненні, яким чином не забезпечила нарахування і виплату ОСОБА_6 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, не зазначено характер цих дій, мотиви, ціль, форму вини, тобто правопорушення не містить складових суб'єктивної сторони. Також, протокол не містить запису про надання нею письмових пояснень чи запису про її відмову від надання пояснень, що свідчить про ненадання їй можливості дати пояснення і висловити зауваження щодо змісту протоколу, що також є порушенням норм ст.256 КУпАП.

При направленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення до суду, управління Держпраці в Закарпатській області, крім протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2017, №07-16-022/63 та акту перевірки від 27.02.2017, №07-16-022/105, не надано жодних доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, відсутні докази її вини, які суду було необхідно дослідити для винесення правильної, вмотивованої постанови. Указує також, на закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови від 22.03.2017, мотивуючи тим, що 22.03.2017 під час розгляду справи в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області по суті, була присутня її уповноважена особа - адвокат Пеняк І.В., яка надала суду пояснення по суті справи, після чого суддя Шепетко І.О. оголосила, що справу про адміністративне порушення відносно ОСОБА_1 буде закрито, але з яких підстав повідомлено не було. Постанову від 22.03.2017 (повний текст) було отримано її представником - адвокатом Пеняк І.В. - 06.04.2017, про що свідчить її підпис про отримання постанови на останньому аркуші справи, а судом надіслано їй особисто повний текст постанови тільки 07.04.2017 та отримано нею 11.04.2017, про що свідчить копія супровідного листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2017.

-4-

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Пеняк І.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, як пропущений із поважних причин, а апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а відповідно до ст. 268 цього Кодексу, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ці вимоги закону суддею не дотримано.

Так, з постанови судді вбачається, що ОСОБА_1не приймала участь у розгляді справи. У матеріалах справи також відсутні дані про те, що відповідно до вимог КУпАП ОСОБА_1вручена копія постанови судді, або така протягом трьох днів їй надіслана. З наявного в матеріалах справи супровідного листа (а.с.36) вбачається, що копія постанови була направлена ОСОБА_1 07.04.2017, тобто з порушенням строку, передбаченого КУпАП.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску строку для оскарження постанови суду першої інстанції від 22.03.2017 року і такий строк поновлює.

Згідно ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У свою чергу, у відповідності до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

-5-

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та постанови судді вбачається, що вказані вимоги закону не були дотримані, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги про незаконність постанови підлягають до задоволення.

Указані в постанові судді, як доказ вини ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №07-16-022/63 від 27.02.2016, акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №07-16-022/105, всупереч вимогам ст.252 КУпАП судом першої інстанції належним чином не досліджені й не оцінені.

За змістом Закону (ст.251 КУпАП) протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів у справі за умови його відповідності вимогам ст.ст. 254-256 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала пртокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ( у разі її виявленя); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення має важливе значення для процесу доказування за умови, якщо він правильно складений, тому в протоколі повинні об'єктивно відбиватися відомості, що мають значення для розгляду справи по суті.

Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення складеному щодо ОСОБА_1 ці вимоги закону не додержані. Викладаючи суть адміністративного правопорушення, посадова особа не зазначили час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, відповідно до юридичної кваліфікації , визначеної у диспозиції ч.1 ст.41 КУпАП, до нього не додано, ні пояснення потерпілої особи - звільненого ОСОБА_3, ні наказу про призначення ОСОБА_1, директором з економіки та фінансів ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» (Далі - Товариство), ні посадової інструкції директора з економіки та фінансів Товариства, яка б вказувала на обов'язок ОСОБА_1 контролювати чи забезпечувати дотримання строків розрахунку при звільненні, що унеможливлює з'ясувати усі обставини для правильного вирішення справи та є перешкодою для ухвалення апеляційним судом об'єктивного рішення.

Суддя першої інстанції при розгляді справи допустив неповноту в з'ясуванні всіх фактичних даних і без належної перевірки пояснень правопорушника ОСОБА_1 про обставини вчиненого, передчасно дійшов висновку про винуватість останньої у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Встановлені судом фактичні обставини справи не грунтуються на матеріалах перевірки по заяві ОСОБА_3. У постанові суду фактичні обставини справи викладено не повно, без повного та всебічного з'ясування обставин зазначених у поясненнях правопорушника ОСОБА_1 та її захисника Пеняк І.В. про обставини вчиненого.

-6-

Апеляційний суд уважає, що наявний у даній справі протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено без дотримання вимог закону, зокрема, у ньому неповно й необ'єктивно викладено фактичні обставини справи, а тому цей протокол не може бути покладений в основу постанови про накладення адміністративного стягнення.

Без усунення встановлених порушень та перевірки доводів викладених у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 12.06.2017 встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення неможливо.

Згідно ч.2 ст.278 КУпАП суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне має вирішити питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи. У даному випадку достатніх підстав для позитивної відповіді на це питання немає, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає поверненню до органу від якого вона надійшла для належного оформлення.

Керуючись ст. ст. 278, 294 КУпАП, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2017 щодо ОСОБА_1 - скасувати, а матеріали протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направити до управління Держпраці у Закарпатській області, як органу що його складав для належного оформлення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: