Вирок № 67085198, 13.06.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/3843//17

Провадження № 1-кп/243/422/2017

В И Р О К

іменем України

13 червня 2017 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарі судового засідання Кобець О.М.,

за участю прокурора Бєліка Ф.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників Трубарова П.І., Чередниченка Ю.В.,

представника цивільного відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016050000000669 від 08.08.2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянська Донецької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1, не судимого, вдівця, освіта середня, пенсіонера, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2016 року о 20 годин 45 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи належним йому автомобілем марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснював рух по проїзній частині автодороги вул. 1 Травня з боку вул. Яковенко у напрямку вул. Мічуріна смт. Билбасівка Слов'янського району Донецької області. Проїжджаючи ділянку вказаної автодороги зі швидкістю 50 км/годину, в районі будинку № 49, діючи в порушення вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

- проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об'єктивну можливість в світі фар та в умовах міського електроосвітлення спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, діючи необережно, невірно оцінив дорожню обстановку, своєчасно не застосував заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки автомобіля, або безпечного для інших учасників об'їзду, скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, які в цей час рухались по вказаній проїжджій частині у попутному напрямку.

Внаслідок вказаної події пішохід ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми перелому кісток основ черепа, крововиливи під м`які мозкові оболонки лобної та скроневої часток справа, тім`яних часток справа та зліва, на полюсах мозочка, садно задньої поверхні шиї, переломи 2,3,4,5,6,7,8 ребер справа з пошкодженням плеври, перелом правої лопатки крововиливи в легені, розрив правої легені, крововилив в навколо ниркову клетчатку, садно правої лопаткової області,закритий осколковий перелом лівого стегна, сінець лівого стегна, садна лівого ліктьового суглоба області тазу зліва, які утворилися від дії тупих предметів в процесі дорожньо-транспортної події, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких ОСОБА_6 загинув на місті дорожньо-транспортної події. Причиною його смерті стала поєднана травма голови, грудної клітки та лівого стегна з переломом кісток ребер, крововиливами під оболонки головного мозку, розривом легені, множеними переломами ребер, правої лопатки, лівого стегна, ускладнених травматичним шоком, кровотечею у плевральну порожнину, розвитком набряку легенів і головного мозку. Отримані ОСОБА_6 тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.

Крім того, внаслідок вказаної події пішохід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла: легкої закритої черепно-мозкової травми, забитої рани лобної області голови, садна на шкірі обличчя, струс головного мозку, садна на шкірі грудної клітини, забитої рани правого передпліччя,закритого перелому основи 5-ї п`ястної кістки праворуч, сінців на шкірі лівої гомілки, які утворились від ударної та ударно-ковзаючих дій тупих предметів, в один короткий проміжок часу, практично одномоментно, що могло мати місце в умовах ДТП і має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як потребуюча для свого загоєння терміну понад 21 день.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_6

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе за ч. 2 ст. 286 КК України не визнав повністю та суду показав, що 07.08.2016 року о 20:45 він керував належним йому автомобілем ВАЗ-2101 н.з. НОМЕР_6 по вул.. 1 Травня смт. Билбасівка Слов'янського району в темну пору доби з увімкнутим ближнім світлом фар зі швидкістю 40 км/год. Назустріч йому рухався автомобіль ГАЗель зі швидкістю біля 20 км/год. Коли вони проїжджали один повз одного раптово позаду ГАЗелі на його смугу руху виїхав велосипедист, який рухався зліва направо під кутом. ОСОБА_2 встиг вивернути руля ліворуч і сталося зіткнення передньою частиною автомобіля із задньою частиною велосипеду. Від удару пасажира велосипеда закинуло на капот на лобове скло, яке відразу розбилося. Після зупинки автомобіля він побачив, що посеред дороги лежала жінка, а на узбіччі був знайдений труп чоловіка. Була викликана швидка допомога та поліція, після ДТП він надавав матеріальну допомогу родичам загиблого на поховання та лікування жінки у розмірі 3000,00 грн. Перед ДТП він почував себе добре, перешкод для руху не було. Наїзд на велосипедиста стався на його смузі руху. Смерть велосипедиста та завдання тілесних ушкоджень пасажиру велосипеду сталися від його дій.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що з 2014 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, вони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7. 07.08.2016 року біля 20 години вирішили на велосипеді поїхати до смт. Черкаське, велосипед був технічно справний. Вони рухались пішки по вул. 1 Травня смт. Билбасівка. При цьому чоловік вів велосипед рукою, вона була ближче до правого краю дороги. В той час коли вони обходили стоячий автомобіль ГАЗель, вона почула удар позаду себе та втратила свідомість. Вони на велосипеді не їхали, а йшли пішки в попутному напрямку. Її матері обвинувачений після ДТП давав 3000 грн. на лікування.

З протоколу огляду місця події від 07.08.2016 року вбачається, що місцем огляду є ділянка місцевості по вул. 1 Травня смт. Билбасівка Слов'янського району, дорожнє покриття для руху у двох напрямках, пошкоджень дорожнього покриття не виявлено, стан покриття асфальтобетон, сухе, чисте, загальна ширина дороги 6,8м. Місце огляду знаходиться у зоні дії дорожніх знаків 1.6,1.10,5.36.1,5.41 ПДР України, оглянутий автомобіль ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_3 та велосипед «Україна» з механічними пошкодженнями, виявлений та оглянутий труп ОСОБА_6, що підтверджує показання обвинуваченого та потерпілої про місце та спосіб вчинення злочину.

Відповідно до протоколів від 18.08.2016 року, слідчим за участю ОСОБА_2 та спеціаліста оглянуті велосипед «Україна» та автомобіль ВАЗ-2101 н.з. НОМЕР_6 з механічними пошкодженнями аварійного характеру передньої частини автомобіля та задньої частини велосипеда, що підтверджують показання обвинуваченого та потерпілої про механізм дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку № 418 судово-медичної експертизи від 25.08.2016 року ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла: легкої закритої черепно-мозкової травми, забитої рани лобної області голови, садна на шкірі обличчя, струс головного мозку, садна на шкірі грудної клітини, забитої рани правого передпліччя,закритого перелому основи 5-ї п`ястної кістки праворуч, синців на шкірі лівої гомілки, які утворились від ударної та ударно-ковзаючих дій тупих предметів, в один короткий проміжок часу, практично одномоментно, що могло мати місце в умовах ДТП і має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як потребуюча для свого загоєння терміну понад 21 день. Характер та локалізація ушкоджень, у тому числі наявність ушкоджень задньої поверхні лівої гомілки, дозволяють виключити можливість утворення тілесних ушкоджень при механізмі, на який вказав ОСОБА_2 та допускають можливість утворення при механізмі, на який вказала у своїх поясненнях ОСОБА_1

Згідно висновку № 476 судово-медичної експертизи від 29.09.2016 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: перелому кісток основи черепа, крововиливи під м`які мозкові оболонки лобної та скроневої часток справа, тім`яних часток справа та зліва, на полюсах мозочка, садно задньої поверхні шиї, переломи 2,3,4,5,6,7,8 ребер справа з пошкодженням плеври, перелом правої лопатки, крововиливи в легені, розрив правої легені, крововилив в навколониркову клетчатку, садно правої лопаткової області,закритий осколковий перелом лівого стегна, сінець лівого стегна, садна лівого ліктьового суглоба, області тазу зліва, які утворилися від дії тупих предметів в процесі дорожньо-транспортної події, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких ОСОБА_6 загинув на місті дорожньо-транспортної події. Отримані ОСОБА_6 тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті. Причиною його смерті стала поєднана травма голови, грудної клітки та лівого стегна з переломом кісток ребер, крововиливами під оболонки головного мозку, розривом легені, множеними переломами ребер, правої лопатки, лівого стегна, ускладнених травматичним шоком, кровотечею у плевральну порожнину, розвитком набряку легенів і головного мозку.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04.04.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_1, остання на місці показала про обставини дорожньо-транспортної пригоди та механізм отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Судом не приймається до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 04.04.2017 року, проведений зі ОСОБА_2 в якості свідка, оскільки цей доказ відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України є недопустимим.

Відповідно до висновку експерта № 2/19-43 експертизи технічного стану транспортного засобу від 12.09.2016 року, рульове управління, гальмівна система, ходова частина автомобіля ВАЗ 2101 держ. номер НОМЕР_3, до моменту дорожньо-транспортної пригоди перебували у працездатному стані і несправностей, які в умовах виникнення механізму даної ДТП могли сприяти втраті керованості автомобілем та могли призвести до втрати курсової стійкості оглядового автомобіля, поза меж дії водія, не встановлено.

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи № 2/19-44 від 12.09.2016 року місце наїзду автомобіля ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_7 на велосипед на проїжджій частині дороги вул. 1-го Травня сел. Билбасівка Слов'янського району Донецької області на правій зі сторони вул. Яковенко, у напрямку вул.. Мічуріна с. Билбасівка, смузі руху, по ходу руху автомобіля ВАЗ 2101. В момент первинного контакту передня центральна частина кузова автомобіля НОМЕР_4 знаходилася напроти задньої частини велосипеда, при цьому велосипед був у вертикальному положенні, на колесах. Розташування повздовжніх осей автомобіля ВАЗ 2101 і велосипеда в момент їх первинного контакту становило кут близький до 0°+5°, тобто розташування автомобіля ВАЗ 2101 і велосипеда в момент первинного контакту в попутному напрямку. В момент первинного контакту передньої центральної частини кузова автомобіля ВАЗ 2101 з задньою частиною велосипеда останній міг находитися в нерухомому стані, але при цьому не виключається можливість руху велосипеда з малою швидкістю.

Відповідно до висновків № 2/19-65 від 11.04.2017 року, № 2/19-69 від 14.04.2017 року автотехнічних експертиз в даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до п. 12.2, 12.3 ПДР України, тобто повинен був вести транспортний засіб з такою швидкістю, щоб у нього була можливість зупинити автомобіль у межах видимості елементів дороги, але не більше ніж 60 км/год., а з моменту об'єктивної видимості пішоходів, що рухалися в межах смуги руху автомобіля в попутному напрямку зобов'язаний був застосувати гальмування. При своєчасному гальмуванні ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішоходів.

З технічної точки зору, покази водія ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту в частині того, що велосипедист виїхав із задньої частини автомобіля ГАЗель зліва направо відносно руху його автомобіля - знаходяться в протиріччі з механізмом виникнення та течії даної ДТП і не відповідають дійсності.

З технічної точки зору, покази потерпілої ОСОБА_1 при проведенні слідчого експерименту в частині, що потерпіла «рухалась по проїжджій частині вул. 1 Травня с. Билбасівка у бік вул. Мічуріна поруч зі своїм чоловіком ОСОБА_6, який вів правою рукою велосипед… наїзд стався у задню частину тіла» не суперечать механізму виникнення і течії даної ДТП, цілком можуть відповідати дійсності.

В умовах розглянутої ДТП, з технічної точки зору, дії водія ВАЗ-2101 д.н. НОМЕР_7 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України та знаходились у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Аналізуючи висновки судових експертиз, суд приймає їх до уваги як достовірні докази, оскільки вони проведені компетентними спеціалістами з великим досвідом роботи, ці висновки узгоджуються між собою та іншими письмовими доказами по справі, показаннями потерпілої, а тому у суду сумнівів не викликають.

Доводи ОСОБА_2 в частині механізму події ДТП, а саме, що велосипедист ОСОБА_6 виїхав із задньої частини автомобіля ГАЗель зліва направо відносно руху його автомобіля в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та спростовані показаннями потерпілої ОСОБА_1, чиї свідчення суд вважає достовірними та такими, що не викликають сумніву, а також висновками судово-автотехнічної експертизи, відповідно до якої показання ОСОБА_2 в цій частині, з технічної точки зору, не відповідають дійсності. Доводи обвинуваченого суд розцінює як спробу зменшити свою відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вказані вище докази є достовірними, доповнюють один одного, перебувають між собою у взаємозв'язку, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, вину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а також смерть потерпілого.

Згідно роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року (із змінами та доповненнями), суди, вирішуючи питання про вид і розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у скоєнні злочину, зобов'язані дотримуватися загальних принципів призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, брати до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, дані щодо винної особи та обставини справи, які обтяжують або пом'якшують покарання.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинений необережний злочин віднесений до категорії тяжких злочинів), сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки, ступінь негативної майнової шкоди і наслідків у вигляді загибелі потерпілого, судом враховується та обставина, що потерпіла та її представник наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, відомості про особу обвинуваченого (раніше не судимий, пенсіонер, характеризується за місцем проживання посередньо, за місцем роботи позитивно, здоровий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, вдовець).

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд приймає пенсійний вік обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України - судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації від 17.05.2017 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства з боку ОСОБА_2 низький. Враховуючи вік обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, позитивні характеристики, орган пробації вважає можливим перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_2 буде досягнуто при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів. З урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає можливим та необхідним застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки кримінальне правопорушення вчинено під час керування джерелом підвищеної небезпеки.

ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 та ПрАТ «СК АСКО ДП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП 07.08.2016 року був смертельно травмований її чоловік ОСОБА_6, а вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Ці наслідки наступили через злочинні дії водія ОСОБА_2, який скоїв злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України. Від шлюбу з загиблим у неї лишилася малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка перебувала на утриманні загиблого батька, а на даний час проживає з позивачем.

Вважає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 її та її малолітній дитині заподіяно моральної шкоди, яку вона оцінює по 300000,00 грн. кожному. Внаслідок загибелі чоловіка вона отримала душевні страждання, стрес, який потяг за собою погіршення стану здоров'я, у неї виникли безсоння, дратівливість, які раніше її не були властиві. До смерті чоловіка вони з дитиною перебували на повному його утриманні, син дуже любив батька, порушений нормальний образ життя, порушені зв'язки з друзями та знайомими.

Також протиправними діями обвинуваченого її завдано матеріальної шкоди у сумі 2385,32 грн., які витрачені на придбання ліків.

Оскільки власник автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «СК АСКО ДП» за полісом АЕ № 7988116 від 14.04.2016 року строком з 22.04.2016 по 21.04.2017 року, то Страховик має також нести відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_2

На момент ДТП розмір мінімальної заробітної плати складав 1450 грн., позивач як дружина померлого та дитина померлого мають паво на виплату регламентної виплати, як утриманці померлої особи у розмірі 36 мінімальних заробітних плат, що становить 52200 грн.

Розмір середньомісячного заробітку чоловіка ОСОБА_6 за останній період його трудової діяльності з квітня 2012 року по травень 2012 року складає 1305,85 грн. (1094+1517,71/2). Тому на підставі ст. 1200 ЦК, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини має бути стягнуто шкоду в розмірі, який відповідає середньомісячному заробітку ОСОБА_6, а саме 1305,85 грн. щомісячно до досягнення дитиною 18 років.

Зі Страховика має бути стягнута моральна шкода в розмірі 12 мінімальних заробітних плат 17400 грн. (1450х12), а з обвинуваченого ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди в інтересах малолітньої дитини має бути стягнуто 282600 грн. (300000,00 грн. - 17400).

Під час розгляду справи судом страховиком в добровільному порядку відшкодовано та сплачено регламентну виплату, моральну та матеріальну шкоду за придбані ліки.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПрАТ «СК АСКО ДП» на користь ОСОБА_1 в відшкодування шкоди як особам, які знаходились на утриманні померлого та втратили годувальника 1305,85 грн. щомісячно в межах ліміту страхової виплати, а потім з ОСОБА_2 на її користь до досягнення дитиною 18 років. Зі ОСОБА_2 просить стягнути на свою користь моральну шкоду 300000,00 грн., в інтересах малолітньої дитини моральну шкоду 282600 грн., в відшкодування шкоди як особам, які знаходились на утриманні померлого та втратили годувальника 1305,85 грн. щомісячно після вичерпання ліміту відповідальності Страховика, а також стягнути солідарно з Страховика та ОСОБА_2 на користь позивачки витрати за надання правової допомоги 5000 грн.

12.06.2017 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення без розгляду її позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 та Страховика в відшкодування шкоди як особам, які знаходились на утриманні померлого та втратили годувальника, 1305,85 грн. щомісячно.

Цивільні позови потерпілої ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обвинувачений ОСОБА_2 не визнав, мотивуючи тим, що загибель потерпілого сталася через його необережні дії, але у нього відсутні кошти для відшкодування шкоди.

Цивільний відповідач ПрАТ «Страхова компанія АСКО ДП» в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав повністю, прохав у їх задоволенні відмовити через безпідставність, вказавши, що сума страхового відшкодування виплачена у повному обсязі.

Суд розглядає цивільний позов у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, за правилами цивільно-процесуального кодексу України.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд відповідно до вимог ст.ст. 10,11,60 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Інших доказів сторонами в судовому засіданні під час попереднього судового засідання та перед початком розгляду справи по суті не надано.

Автомобіль «ВАЗ-2101» реєстраційний номер НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 виданого ВРЕР м. Слов'янська Донецької області 05.07.1997 року.

Вказаний автомобіль на законних підставах 07.08.2016 року перебував у власності та користуванні ОСОБА_2, який має посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом.

Згідно ст. 1 п. 1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Далі Закон) особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України під час керування транспортним засобом ВАЗ-2101 н.з. НОМЕР_3 07.08.2016 року о 20 год. 45 хв. знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, від яких останній помер.

Статті 1166, 1167 ЦК України передбачають, що майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її спричинила. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1192 ЦК України передбачає способи відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого, де, враховуючи обставини справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка спричинила шкоду, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільна відповідальність власника автомобілю ВАЗ-2101 н.з. НОМЕР_3 застрахована за договором № АЕ/7988116 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2016 р. з ПрАТ «СК АСКО ДП» строком дії з 22.04.2016 року по 21.04.2017 року, тобто страхувальник - СК «АСКО ДП» зобов'язаний нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_2

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 20 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (Далі Постанова), необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого ТЗ і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором). Якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону № 1961-ІУ не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК (п. 17 Постанови).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 загинув ОСОБА_6, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, внаслідок якого був порушений нормальний спосіб життя дружини та дитини загиблого - ОСОБА_1, малолітнього ОСОБА_7, останні втратили близького родича, вимушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя, задоволення своїх потреб, вони втратили душевний спокій та рівновагу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, обставини справи та молодий вік загиблого, похилий пенсійний вік обвинуваченого, перебування на утриманні померлого ОСОБА_6 малолітньої дитини та непрацездатної дружини, суд оцінює моральні страждання ОСОБА_1 та малолітньої дитини внаслідок загибелі її чоловіка та батька в розмірі 300000,00 грн. кожному.

Суд розглядає цивільний позов з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.10.2016 року по справі №6-954цс16 (яке згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим), відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «СК АСКО ДП» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., суд приходить до наступного висновку.

В обґрунтування вказаних витрат ОСОБА_1 надала суду квитанцію від 15.10.2016 року захисника Чередниченка Ю.В. про сплату 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 47 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (з відповідними доповненнями): «право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається задомовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено у пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 року встановлений на рівні 1600 грн., 40% дорівнює 640 грн. за годину роботи.

Згідно приписів ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до задоволених позовних вимог. Солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено (п. 35 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

Позовні вимоги до обвинуваченого підлягають задоволенню у повному обсязі, тому судові витрати з оплати правової допомоги підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2

Адвокат Чередниченко Ю.В. приймав участь в судовому засіданні протягом 88 хв., що дорівнює 938 грн. 08 коп., тому витрати за надання правової допомоги захисником Чередниченко Ю.В. слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Стороною обвинувачення надані докази про понесені судові витрати за проведення судових експертиз, які відповідно до ст. 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_2

Речові докази по справі слід залишити у власника.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання за цією статтею Кримінального Закону у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобами на строк два роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок втрати годувальника - залишити без розгляду.

Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1)на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 300000,00 (триста тисяч) грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 моральну шкоду 282600,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в відшкодування витрат за надання правової допомоги 938 грн. 08 коп. В решті позову відмовити.

Речові докази - автомобіль ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_3, який зберігається у ОСОБА_2 - залишити у власника.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 2/19-43 від 12.09.2016 року у сумі 1319,40 грн.; транспортно-трасологічної експертизи № 2/19-44 від 12.09.2016 року у сумі 1319,40 грн.; автотехнічної експертизи № 2/19-65 від 11.04.2017 року у сумі 879,60 грн.; автотехнічної експертизи № 2/19-69 від 14.04.2017 року у сумі 879,60 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв