Рішення № 67082527, 07.06.2017, Апеляційний суд Київської області

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» уклало з ОСОБА_3 Кредитний договір № 50010138 від 27.08.2013 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит у сумі 124 357,77 гривень, що еквівалентно на дату укладання Договору 15 283,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб.см., рік випуску 2013, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Договору

Згідно п. 1.6. Умов кредитування виконання зобов'язання Відповідача за цим Договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного Сторонами Договору застави транспортного засобу № 50010138 від 28.08.2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором Відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 146 303,00 грн., а також усім майном Відповідача, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України.

Оскільки відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору № 50010138 від 27.08.2013 року, тому позивач, в заяві про зміну позовних вимог просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Перше Мобіліті» за Кредитним договором № 50010138 від 27.08.2013 р. у розмірі 367 575, 91 грн. звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_4, 2013 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пореш Мобіліті" за кредитним договором № 50010138 від 27.08.2013 р. у розмірі 367 575,91 грн. звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом його реалізації на прилюдних торгах відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заставу". Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував положення ст.. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не перевір обставин щодо наявності реєстрації обтяження згідно договору застави. Крім того, вважає, що суд, в порушення вимог процесуального законодавства, вирішив питання про стягнення судового збору в повному обсязі з відповідача ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави вказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 50010138, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 124 357,77 гривень, що еквівалентно на дату укладання договору 15 283,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб.см., рік випуску 2013, а відповідач ОСОБА_3 зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Договору.

28 серпня 2013 року між ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу за яким, заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 50010138 від 27.08.2013 року з додатками передає в заставу майно, а саме автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 146 303,00 грн.

Предмет застави є власність заставодавця на підставі Договору № А31926 купівлі-продажу автомобіля від 27.08.2013 року.

Відповідно до п. 1.4. договору застави, у випадку невиконання заставодавцем положень Кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Згідно п. 3.2. договору застави визначено підстави припинення права застави.

Пунктом 5.4. договору застави визначено що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого надпису нотаріуса.

Відповідно до п. 5.4.1. реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде узгоджено сторонами або дозволено законодавством.

Встановлено також, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором становить 367 575,91 грн., з яких основний борг 277 954,62 грн., збитки у розмірі 21 158,06 грн., штраф у розмірі 53 418,20 грн., пеня у розмірі 1 896,30 грн., 3 % річних у розмірі 1 294,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 853,84 грн.

Як вбачається з довідки слідчого СВ Печерського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві по кримінальному провадженню № 12014100060006494, у провадженні слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження за заявою ОСОБА_3 про те, що 24.07.2014 за адресою м. Київ, вул. Бастіонна, 1/36 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа автомобілем «Volkswagen POLO» кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_3, заподіявши останній цим матеріальний збиток. Відомості про дану подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060006494 від 19.11.2014 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. В ході досудового розслідування було встановлено, що автомобіль «Volkswagen POLO» кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, 01.08.2014 року в Центрі № 1 м. Бровари Київської області на підставі довіреності № НАВ 283612 від 24.07.2014 було знято з реєстрації.

Відповідно до реєстраційної картки ТЗ направленої на адресу суду з регіонального сервісного центру МВС в Київській області, власником автомобілю марки Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб.см., рік випуску 2013, згідно довідки-рахунку № ВІА693403 від 05.08.2014 р. є ОСОБА_2

Постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві О.М. Барабаш від 06 листопада 2015 року визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 12014100060006494 від 19.11.2014 автомобіль «Volkswagen POLO» кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_3.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 549, 625 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 589, 590, 591 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави: у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; в інших випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про виникнення у позивача права на звернення до суду і спосіб захисту відповідає загальним засадам цивільного судочинства, обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_3 по справі не виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Враховуючи, що загальний розмір заборгованості та збитків, пов'язаних з пред'явленням вимоги - всього 367 575,91 грн. значно перевищує вартість предмету застави, визначену договором - 146303,00 грн., вимоги про звернення стягнення на предмет застави відповідають загальним засадам цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності реєстрації обтяження за договором застави на момент придбання ОСОБА_2 транспортного засобу, оскільки, зазначені обставини спростовуються матеріалами справи, а саме витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, яким підтверджується наявність відомостей про обтяження спірного автомобіля в реєстрі на момент купівлі-продажу ОСОБА_2(т. 2 а.с. 81)

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу", ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року (справа № 6-7цс13) та від 19 листопада 2014 року (справа № 6-168 цс14).

Встановивши, що на час відчуження спірного автомобіля боржником в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні відомості про обтяження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором для забезпечення вимог за рахунок цього майна відповідно до ст. 23 Закону.

В той же час, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його стягнення у повному обсязі із відповідача ОСОБА_2, в той час як судом задоволено позовні вимоги відносно обох відповідачів.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення.

В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, відповідає обставинам справи і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті" судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті" судові витрати в розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті" судові витрати в розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: