Ухвала суду № 67080348, 12.06.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/4178/17

Провадження № 4-с/263/30/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Маріуполі скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-22» на дії державного виконавця, зацікавлені особи державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1, ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувсядо суду іззазначеною скаргою, вказуючи що 03.09.2015 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя видав виконавчий документ № 2-н/263/878/2015 від 03.09.2015 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Жилье-22» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2012 року по 31.07.2015 року у розмірі 1627,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 716,81 грн., три відсотки річних у розмірі 67,70 грн., судовий збір у розмірі 121,80 грн., а всього 2533,91 грн., який було предявлено до примусового виконання до Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ, та який було втрачено ВДВС 07.12.2015 р., 04.10.2016 р. 20.02.2017 року державний виконавець зазначеної виконавчої служби ОСОБА_1 винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на тій підставі, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, яку заявником було отримано 15.03.2017 року, та яку він вважає прийнятою з порушенням вимог чинного законодавства та такою, що підлягає скасуванню, оскільки згідно ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» про наявність обставин для повернення виконавчого документа державний виконавець складає акт, при цьому не зазначено жодного акту складеного державним виконавцем. Зауважує на факту бездіяльності державного виконавця, що полягає в тривалому невиконанні вищезазначеного виконавчого документа, допущенні тяганини, порушенні строків проведення виконавчих дій. На підставі викладеного просить визнати дії державного виконавця Центрального ВДВС міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, які виявилися у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірними, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві і зобов'язати виконати виконавчий документ № 2-н/263/878/2015 від 03.09.2015 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Жилье-22» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2012 року по 31.07.2015 року у розмірі 1627,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 716,81 грн., три відсотки річних у розмірі 67,70 грн., судовий збір у розмірі 121,80 грн., а всього 2533,91 грн.

Представник заявника в судове засідання не зявився, в скарзі зазначив прохання про її розгляд за його відсутністю.

Зацікавлені особи в судове засідання не зявились з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

У постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа N 6-2187цс15) та 24 лютого 2016 року (справа N 6-3077цс15), які є обовязковими для застосування у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України, викладено правовий висновок про те, що виходячи з положень статті 383, частини четвертої статті 384 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Вказаним правом обґрунтовано скористався заявник, звернувшись до суду з даною скаргою.

Судом встановлено, що 03.09.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя був винесений судовий наказ №263/10493/15-ц про стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: м. Маріуполь Донецької області, вул. 50 років СРСР, 81/15, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилье-22", що знаходиться за адресою: 87500 м. Маріуполь, проспект Будівельників, 169, розрахунковий рахунок № 26008054005874 МФ КБ "Приватбанк" МФО 335429 СДРПОУ 32035762, заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 1627,6 грн., за період з 01.10.2012 року по 31.07.2015 року, індекс інфляції у розмірі 716,81 грн., 3% річних у розмірі 67,70 грн., а також судовий збір в сумі 121 грн. 80 коп., а всього 2533,91 гривень.

20.02.2017 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення стягувачу вищевказаного виконавчого документа - судового наказу №263/10493/15-ц, у звязку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, та відповідно до вимог ст. 385 скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно з п.2 ч.1.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення постанови державного виконавця від 20.02.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, «виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними». Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 цієї статті передбачено значний обсяг прав, які може використовувати державний виконавець у процесі виконавчого провадження.

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таку ж періодичність проведення перевірки майнового стану боржника було передбачено частиною 8 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 № 606-XIV.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Слід зауважити, що ухвалою суду від 30.03.2017 року з Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області з метою повного та всебічного розгляду скарги були витребувані матеріали виконавчого провадження ВП №23107652 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житло-22» заборгованості. Проте вказані матеріали виконавчого провадження суду надані не були, у звязку з чим суд позбавлений можливості впевнитись у правомірності як дії державного виконавця, так і у правомірності оскаржуваної постанови від 20.02.2017 року. Таким чином представником Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області не надано суду жодного доказу на спростування доводів скарги.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не вчинено достатньо заходів для примусового виконання рішення, не використано всіх, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», прав під час здійснення виконавчого провадження, тож у суду є підстави вважати, що оскаржувана постанова була винесена передчасно та підстави для задоволення скарги, зокрема, слід визнати незаконними дії та скасувати постанову, оскільки дії державного виконавця у звязку із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.02.2017 року не відповідають чинному законодавству та порушують права заявника (стягувача) на одержання від боржника стягнутих з нього за судовим рішенням коштів.

Слід зауважити, що згідно з ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобовязані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження предявити його до виконання.

Як розяснено Вищим спеціалізованим судом України у Постанові № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).

Таким чином, заявлена вимога про зобовязання державного виконавця виконати виконавчий документ № 2-н/263/878/2015 від 03.09.2015 р. є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки у цій частині заявник вимагає судового захисту заздалегідь не порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-22» на дії державного виконавця, зацікавлені особи державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Центрального ВДВС міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, які виявилися у винесенні постанови від 20.02.2017 року про повернення виконавчого документа №263/10493/15-ц стягувачеві неправомірними.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавчого документу № 2-н/263/878/2015 від 03.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ТОВ «Жилье-22» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2012 року по 31.07.2015 року у розмірі 1627,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 716,81 грн., три відсотки річних у розмірі 67,70 грн., судовий збір у розмірі 121,80 грн., а всього 2533,91 грн.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судової ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Н.В. Хараджа