Ухвала суду № 67067706, 07.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Гулієві М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі і гідності, стягнення моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1961 року вона працювала в дитячому садочку на посаді музичного керівника в м. Нікополь, а потім в с. Єлізарово (Святовасилівка) Солонянського району Дніпропетровської області. У 1995 року вона вийшла на пенсію за вислугою років, але продовжувала працювати в дитячому садочку та навчати дітей музичному мистецтву. В 2014 році стала помічати, що сусідка стала робити їй зло: обрізала дерева (шовковицю) без її дозволу, пасла кіз та курей на її городі, отруїла її собаку, а потім взагалі почала розповсюджувати чутки по селу, що позивачка відьма та займається чаклунством. 27-30 червня 2016 року ОСОБА_3 вийшла на вулицю та почала розповідати сусідам - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншим, що позивач відьма, а потім в церкві 07 липня 2017 року в с. Єлізарово (Святовасилівка) Солонянського району Дніпропетровської області після сповіді, відповідач ОСОБА_3 підійшла до батюшки, але він відмовив їй в сповіді, після чого ОСОБА_3 голосно, щоб всі чули сказала, що ОСОБА_8 відьма. Інші відповідачі розповсюджують такі ж недостовірні відомості, пошкоджують майно позивача та спонукають дітей і усіх мешканців в с. Єлізарово (Святовасилівка) Солонянського району Дніпропетровської області до таких же дій.

У зв’язку з чим та з урахуванням всіх уточнень, ОСОБА_8 просила суд визнати недостовірною інформацію, яку розповсюджують відповідачі про те, що позивач – бабуся-відьма та робить людям зле, зобов’язати їх вибачитися публічно перед нею у сільському клубі в присутності депутатів громади та усіх жителів села та спростувати вказану інформацію, а також солідарно стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 12000,00 грн.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 з 1961 року працювала в дитячому садочку на посаді музичного керівника в м. Нікополь, а потім в с. Єлізарово (Святовасилівка) Солонянського району Дніпропетровської області.

У 1995 року вона вийшла на пенсію за вислугою років, але продовжувала працювати в дитячому садочку та навчати дітей музичному мистецтву.

В 2014 році стала помічати, що сусідка стала робити їй зло: обрізала дерева без її дозволу, пасла свою худобу на її городі, отруїла собаку, а згодом почала розповсюджувати чутки по селу, що позивач відьма та займається чаклунством.

До розповсюдження вищевказаної інформації по території с. Єлізарово (Святовасилівка) Солонянського району Дніпропетровської області взялися і відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Також, ОСОБА_8 посилалась на те, що відповідачі, окрім поширення недостовірної інформації, спричинюють ій значних збитків, шляхом пошкодження та викрадення майна позивача.

Щодо таких дій відповідачів, ОСОБА_8 звернулася до селищного голови та депутатів, щоб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 привселюдно спростували відомості та вибачилися за свої висловлювання, на що останні відмовилися.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, при цьому з урахуванням практики застосування Конвенції, межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до п. п. 15, 18 Постанови пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти - опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, суд першої інстанції керувався нормами діючого законодавства та виходив із того, що позивачем не було надано належних доказів в розумінні положень ст. ст. 57-60 ЦПК України в обґрунтування поширення недостовірної інформації в способи передбачені законодавством.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_8 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, зазначаючи, що відповідачі вийшли за межі вільного вираження своїх поглядів і переконань, право на яке гарантовано ст. 34 Конвенції України та ст. 10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки цими ж правовими нормами передбачені і обмеження вільного вираження поглядів та переконань для захисту репутації або прав інших людей, чого судом першої інстанції при ухваленні рішення враховано не було.

Окрім цього, на думку апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд належним чином не визначив характер недостовірної інформації, а саме: чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, як зазначено у висновках суду першої інстанції.

Однак, колегія суддів не погоджується із такою позицією ОСОБА_8, оскільки вислови відповідачів щодо відьомських навиків позивача шляхом опублікування, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах тощо ніде не розповсюджені для того, щоб вважати такі вислови саме розповсюдженням недостовірної інформації спрямованої на приниженні честі та гідності апелянта.

А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справ.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_9