Ухвала суду № 67064669, 08.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/11162/16 № апеляційного провадження: 22-ц/796/4598/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотов Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» - Брановицького Олександра Олександровича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом ставила питання про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів посилаючись на те, що 30 листопада 2016 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 1796. Предметом лізингу був автомобіль Volkswagen Polo sedan. При укладенні договору фінансового лізингу їй не було роз'яснено призначення платежу в розмірі 51399,80 гривень, який виявився комісійною винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані із підготовкою та укладенням договору. Також не було роз'яснено достовірних умов договору. Крім того предмет лізингу у визначені в договорі строки не був переданий, а також були порушені інші права позивача як споживача послуг, які мав надати йому відповідач та які є підставою для визнання укладеного договору недійсним та стягнення з відповідача коштів у розмірі 51399,80 гривень які були сплачені.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.

Визнано договір фінансового лізингу № 1796 від 30.11.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Лайф» недійсним.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лайф» на корись ОСОБА_3 кошти в сумі 51 399,88 гривень.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішення суду представник відповідача подав апеляційну скаргу та ставив питання про його скасування та відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у судовому засіданні не визнала апеляційну скаргу заперечувала проти її задоволення.

Представник відповідача (як особа, яка подала апеляційну скаргу) будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив ( а. с. 144).

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_3, підлягають до задоволення як законні, доведені та обґрунтовані.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не врахував того, що між сторонами було укладено цивільно - правовий договір з дотриманням усіх вимог, які ставляться чинним законодавством України. При цьому сторони погодили всі істотні умови договору та вирішили питання по всіх лізингових платежах. Відповідач запропонував позивачу умови співпраці, які були ними погоджені, про що свідчить підписання правочину і сплата передбаченого договором адміністративного платежу.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства.

Так, при розгляді справи було встановлено, 30 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ЛАЙФ» та ОСОБА_3 укладено договір фінансового лізингу № 1796.

Відповідно п. 1.1. договору, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб Volkswagen Polo sedan, комплектація: Highline, об'єм двигуну: 1,6 АТ, тип КПП: АТ, передній привід.

Згідно п. 8.2. договору, вартість предмету лізингу склала 19475,58 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 519998 гривень.

За змістом п. 17.4 договору вбачається, що підписанням цього договору та додатків до нього лізингоодержувач заявляє, що отримав усі конкретно викладені пояснення від представника компанії, що стосується змісту даного договору та додатків до нього, проінформований про всі можливі витрати і ризики у зв'язку із укладенням та виконанням цього договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього. Ознайомлений з умовами та внутрішніми правилами лізингодавця. Представником компанії надано лізингоодержувачу повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення договору та додатків до нього.

Також зазначено, що додатками до договору є: додаток № 1 - графік сплати авансового внеску; №2 - специфікація; № 3 - графік покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Однак, фактично при укладені договору малися додатки № 1 та № 2, доказів підписання сторонами та надання лізингоодержувачу додатку № 3 матеріали справи не містять.

Зазначене, вказує на порушення лізинговою компанією на момент підписання договору його умов, а саме, підтвердження того, що лізингоодержувач ( позивач) був проінформований про всі можливі витрати і ризики у зв'язку із укладенням та виконанням цього договору.

Також вказуючи в апеляційній скарзі на те, що ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає у загальному порядку можливий склад лізингових платежів і не встановлює вичерпний перелік складових платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, та не містить заборони сторонам договору визначити і відносити до лізингових безпосередньо і інші платежі. Розмір комісії відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу.

Апелянтом не береться до уваги те, що згідно додатку № 1 до договору було визначено, що авансовий платіж складає 50% від вартості предмета лізингу - 9737,79 доларів США, комісія за організацію угоди становить 10% від вартості предмета лізингу - 1947,56 доларів США, комісія за передачу предмета лізингу - 584,27 доларів США.

30 листопада 2016 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач перерахувала відповідачу грошові кошти у розмірі 51399,80 гривень. Дані кошти були визначені - як комісія за організацію по договору фінансового лізингу.

За умовами договору - комісія за організацію угоди це першочерговий єдино разовий платіж, що має бути сплачений лізінгоодержувачем на користь лізингодавця за організацію та ведення договору протягом терміну його дії. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь які витрати понесені ним, що пов'язані з обслуговуванням договору.

Відтак, за відсутності підписаного сторонами договору додатку № 3 ( графік покриття витрат та виплати лізингових платежів), позивач була позбавлена можливості визначитись із правомірністю внесення зазначеного вище платежу - як комісії за організацію по договору фінансового лізингу в сумі 51 399, 80 гривень, перевіривши таким чином перелік організаційних послуг лізингодавця, будь які витрати понесені ним, що пов'язані з обслуговуванням договору.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, щодо обмеження прав позивача.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Не знайшли на думку колегії суддів свого підтвердження у ході судового розгляду і доводи апеляційної скарги в частину того, що суд першої інстанції в своєму рішенні не зазначає конкретних пунктів договору, які б свідчили про несправедливість договору.

Зазначена обставина не може бути підставою для скасування рішення суду з урахуванням того, що позовна заява містить у собі посилання позивача на такі пункти договору, які були предметом розгляду в суді та яким надавалася правова оцінка.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при постановленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення неправосудного рішення. Підстав для скасування рішення суду нема.

Також, беручи до уваги те, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2017 року було задоволено частково клопотання представника відповідача (як особи, яка подала апеляційну скаргу) про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі за його апеляційною скаргою на Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року. То в силу вимог ст. 88 ЦПК України, з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» підлягає до стягнення судовий збір на користь держави у розмірі 1 171,70 гривень.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» - Брановицького Олександра Олександровича відхилити.

Рішення Дніпровськогорайонного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» (місцезнаходження м. Київ, вул. Лінійна, 17, код ЄДРПОУ 40352937) на користь держави судовий збір у розмірі 1 171,70 (одна тисяча сто сімдесят одну гривну сімдесят копійок).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: