Ухвала суду № 67064612, 08.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

08 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2017 року

в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Тичинської Л.А., що полягали у неповному стягненні грошей з боржника; скасувати постанови ВП №50212060 від 31.03.2016, ВП №50211862 від 25.03.2016 про закінчення виконавчого провадження; зобов'язати ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві стягнути з Інституту загальної енергетики Національної академії наук України на його користь кошти, зазначені у рішеннях судів і виконавчих листах, у повному обсязі.

Зазначав, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2015 року на його користь з Інституту загальної енергетики НАН України було стягнуто грошову допомогу в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат у сумі 29 764,70 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.01.2016р. у вказаній справі було ухвалене нове рішення, яким крім 29 764,70 грн. додатково стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 881,35 грн.

На виконання вказаних судових рішень Голосіївським районним судом м. Києва 15.02.2016р. було видано два виконавчі листи, які 17.02.2016р. передані на виконання до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, а 18.02.2016р. державним виконавцем Тичинською Л.А. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.

11.03.2016р. від Інституту загальної енергетики НАН України через поштове відділення ОСОБА_1 отримав переказ на суму 11 979,49 грн., а 19.03.2016р. - переказ на суму 23 960,58 грн.

В подальшому державним виконавцем Тичинською Л.А. було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень: ВП №50212060 від 31.03.2016 - у зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі; ВП №250211862 від 25.03.2016 - у зв'язку з добровільним виконанням рішення боржником.

Разом з тим, на думку ОСОБА_1, Інститут загальної енергетики НАН України не в повному обсязі виконав рішення суду про стягнення на його користь грошових коштів та повинен сплатити скаржнику ще 8 706,07 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 02.06.2016 скаргу задоволено частково, визнано дії ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №50211862 протиправними, скасовано постанову державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві Тичинської Л.А. про закінчення виконавчого провадження №50211862 від 25.03.2016; зобов'язано ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві вчинити дії для забезпечення повного виконання рішення суду про стягнення з Інституту загальної енергетики НАН України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14 881,35 грн. на підставі виконавчого листа № 752\15117\15-ц від 15.02.2016. В іншій частині скарги відмовлено.

Зазначену ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02.06.2016р. Апеляційним судом м. Києва 25.08.2016р. скасовано з передачею питання на новий розгляд.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.03.2017 р. у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової про задоволення скарги у повному обсязі. Заявник вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Вказує, що суд в оскаржуваній ухвалі посилається на ч. 8 ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження», яка визначає, що у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу, разом з тим, дія вказаної норми не поширюється на стягнення грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат, оскільки такі виплати несуть компенсаційний характер. Вважає, що вказані у рішенні суду грошові суми мали бути стягнуті державним виконавцем саме в тому обсязі, в якому вони були зазначені в рішенні та виконавчих листах, в свою чергу самостійно зменшивши суму стягнення, державний виконавець фактично змінив обсяг стягнення, визначений рішенням суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представники Інституту загальної енергетики НАН України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити. Зазначили ,що рішення суду Інститутом загальної енергетики НАН України виконано у повному обсязі,з визначених судом сум відраховано відповідні податки передбачені чинним законодавством і державний виконавець правомірно закрив виконавче провадження за його виконанням.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги на постанову державного виконавця, суд виходив з того, що державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного правління юстиції у м.Києві Тичинською Л.А. оскаржувані дії та рішення (постанови про закінчення виконавчого провадження: №50211862 від 25.03.2016р. та №50212060 від 31.03.2016р.) вчинені та прийняті відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, при цьому права заявника не було порушено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх правильними.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2015р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до Інституту загальної енергетики НАН України про стягнення грошової допомоги у зв'язку з виходом на наукову пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та стягнення втраченої вигоди. Стягнуто на користь позивача грошову допомогу в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат у сумі 29 764,70 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.01.2016р. вищезазначене рішення Голосіївського районного суду м. Києва в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і в частині стягнення судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким ухвалено позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити, стягнути з Інституту загальної енергетики Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14 881,35 грн.; в іншій частині - рішення суду залишено без змін.

На виконання вказаних судових рішень Голосіївським районним судом 15.02.2016р. було видано два виконавчі листи - про стягнення грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат - 29 764,7 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 14 881,35 грн.

18.02.2016р. державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Тичинською Л.А. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень - ВП №50211862 щодо стягнення з Інституту загальної енергетики Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14 881,25 грн та ВП №50212060 - про стягнення грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат в сумі 29764,70 гривень.

11.03.2016р. ОСОБА_1 отримав від Інституту загальної енергетики НАН України поштовий переказ на суму 11 979,49 грн., та 19.03.2016р. - переказ на суму 23 960,58 грн., що були виплачені боржником на виконання судових рішень, із відрахуванням обов'язкових податків і зборів.

25.03.2016 р. державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного правління юстиції у м. Києві Тичинською Л.А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50211862 щодо стягнення з Інституту загальної енергетики Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14 881,25 грн, відповідно до п.8 4.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з виконанням боржником рішення суду добровільно.

31.03.2016 р. державним виконавцем Тичинською Л.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50212060 про стягнення грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат в сумі 29 764,70 грн, відповідно до п.8 4.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі.

Відповідно до ч.8 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Відповідно до п.п.162.1.1. та п.162.1.3. ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи та податковий агент.

Згідно з п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний доход.

Як визначено у п.п.164.2.1. та п.п.164.2.2. п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п.3.6 п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного Комітету Статистики України від 13.01.2004 №5, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відноситься одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам.

Пунктом 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Винятки, передбачені зазначеною нормою права не поширюються, зокрема на грошову допомогу в розмірі шести місячних посадових окладів при виході на пенсію з посади наукового працівника.

Тобто, грошова (вихідна) допомога при виході на пенсію включається до загального місячного оподаткованого доходу платника податку та оподатковується.

Відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1. ст.168 Податкового кодексу України, податкова агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з нормами Податкового кодексу України, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудові законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені - безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку.

Таким чином, суд, визначаючи середній заробіток працівника, попередньо не відраховує з його складу податок на доходи фізичних осіб, а залишає виконання цього обов'язку роботодавцю, оскільки відповідно до ст.18 Податкового кодексу України, суд не належить до складу податкових агентів платника податку. Податковий агент, згідно п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV Податкового кодексу України.

Окрім того, при стягненні заробітної плати за рішенням суду, її середньомісячний розмір обраховується у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із загальної суми нарахування, і при сплаті боржником стягнутих сум за рішенням суду належить утримати всі податки, якщо у судовому рішенні прямо не зазначено суму, що підлягає стягненню без утриманих податків.

Враховуючи ту обставину, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та грошова допомога у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, виплата якої передбачена ч. 19 ст. 24 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» при виході на наукову пенсію, включаються до загального місячного оподаткованого доходу платника податку та оподатковуються, суд першої інстанції обґрунтовано надійшов до висновку про виконання Інститутом загальної енергетики НАН України рішень Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2015 р. та Апеляційного суду м. Києва від 27.01.2016 р. в повному обсязі.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державним виконавцем у виконавчому провадженні № 50211862 та виконавчому провадженні № 50212060 були вчинені всі необхідні дії з примусового виконання рішення в межах повноважень державного виконавця, при цьому жодні права скаржника державним виконавцем порушено не було.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки державним виконавцем під час виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2015 р. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.01.2016 р. були дотримані всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд підставно відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і не може бути скасована з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 312-315, 317ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги

Головуючий:

Судді:

Справа № 752/5524/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6827/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Шумко А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.