Постанова № 67064409, 06.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 910/14293/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Малетич М.М.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішенняГосподарського суду міста Києва від 11.10.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.12.2016у справі№910/14293/16 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 69 426,26 грн.за участю представників:від позивача:Стовбан Н.І.,від відповідача:ОСОБА_4, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 у справі №910/14293/16 (Якименко М.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" 39 194,55 грн. - заборгованості за оренду (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 про виправлення описки), 4 215,89 грн. - пені, 1 642,46 грн. - 3% річних, 24 373,35 грн. - боргу по відшкодуванню податку на землю, 1 378,00 грн. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі №910/14293/16 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін

Не погодившись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.05.2017 у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14293/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2017 у справі №910/14293/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Євсіков О.О.

03.05.2017 оголошено перерву у засіданні до 06.06.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.06.2017 у зв'язку з відпусткою судді Губенко Н.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14293/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2017 у справі №910/14293/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Малетич М.М.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2010 між КП "Ватутінськінвестбуд" (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір №1435 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду, відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2009 №1229 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв.м для складу.

Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є: нежитлове приміщення (будівля, споруда) загальною площею 45,70 кв.м, в тому числі, підвал - 45,70 кв.м, а також устаткування, інвентар та інше майно (за наявності).

У п. 3.1 договору оренди передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням № 7 Деснянської райради від 07.12.2006, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною до даного договору, на дату підписання договору становить 1017,73 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктами 3.5, 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується відповідачем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди (при укладанні договору вперше). При поверненні об'єкта оренди позивачеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.7 договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку-2 до цього договору.

У п. 4.1.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди (при умові укладення договору оренди вперше) не пізніше 3-х днів після підписання договору оренди. У разі невиконання даного пункту, договір оренди вважається недійсним.

Згідно з п. 9.1. договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2010 до 31.12.2010.

Відповідно до п. 9.3 договору після закінчення строку його дії орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано позивачу за актом. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом відповідач зобов'язаний внести плату за користування приміщення в розмірі орендної плати та комунальних платежів.

В подальшому договір оренди від 01.01.2010 №1435 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду продовжено до 31.03.2012 (додаткова угода № 1 від 01.11.2011).

Судами встановлено, що у зв'язку з відсутністю заяви сторін про припинення дії договору, він вважається пролонгованим до 31.12.2016 на підставі ст. 764 ЦК України.

За актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2010, підписаним сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв.м.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 30.07.2013 №13-669 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку зі зміною методики розрахунку орендної плати вносяться доповнення до договору №1435 від 01.01.2010 щодо відшкодування податку за землю в розмірі 529,30 грн.

Предметом даного спору є вимоги орендодавця щодо стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати за договором №1435 від 01.01.2010, пені, 3% річних, а також відшкодування податку на землю.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення орендної плати, 3% річних та пені, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів сплати орендної плати та наявності підстав звільнення від її сплати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Вищий господарський суд України погоджується з вказаними висновками, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за договором за період з грудня 2011 по липень 2016 становить 39 194,55 грн.

Відповідачем не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 ГПК України на підтвердження сплати вказаної заборгованості.

Крім того, судами взято до уваги, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/13664/16 також встановлено наявність у відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 39 194,55 грн.

Посилання скаржника на ч. 6 ст. 762 ЦК України, в зв'язку із затопленням орендованого приміщення, відхиляються судом касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями ч.6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як зазначає відповідач 11.12.2014 та 29.12.2014 він виявив затоплення орендованих приміщень, про що складено відповідні односторонні акти.

Поряд з тим, в матеріалах справи наявні поштові листи орендодавця з проханням надати комісії доступ для обстеження орендованого приміщення, у відповідь на які орендар повідомив про недоцільність проведення відповідного обстеження.

Також, судами встановлено, що відповідачем, на виконання п. 4.1.12 договору, застраховано орендоване підвальне приміщення, зокрема від впливу води та інших рідин внаслідок аварій водопостачальних та каналізаційних систем, що підтверджується договором добровільного страхування майна серії 212/01№022868 від 30.07.2014, укладеним між відповідачем та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

Крім того, відповідач, посилаючись на те, що він не мав можливості користуватись орендованим приміщенням більше року, не надає доказів того, що ним вживались заходи щодо отримання згоди орендодавця на ремонт об'єкта оренди у відповідності до умов договору, на що останнім такої згоди надано не було, або заходи, спрямовані на розірвання договору оренди та повернення його орендодавцю у зв'язку з неможливістю використання об'єкта оренди.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань, а також 3% річних є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та пені, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення вказаних позовних вимог у заявленій позивачем сумі.

Щодо позовних вимог про стягнення з орендаря сум відшкодування податку на землю, варто зазначити наступне.

Задовольняючи вказані позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов'язок з відшкодування податку на землю у відповідача виник у зв'язку з внесеними до договору оренди змінами.

Так, листом від 30.07.2013 №13-669 позивач повідомив відповідача, що в зв'язку зі зміною методики розрахунку орендної плати вносяться доповнення до договору №1435 від 01.01.2010, а саме додаток №2 доповнено п. 8 про відшкодування податку за землю в розмірі 529,30 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідь на зазначений лист відповідач просив надати розрахунок кошторису та грошової оцінки, згідно з орендованою площею 45,7 кв.м, а також запит у Деснянську податкову інспекцію міста Києва для надання довідки. Заперечень або відмови від запропонованих позивачем змін до Договору матеріали справи не містять.

Крім того, на підставі актів прийому-здачі виконаних робіт, послуг за квітень, травень, червень, липень та серпень 2014, судами встановлено, що відповідач погодився з вартістю отриманих від позивача послуг, в яку, зокрема входило відшкодування податку на землю. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Відповідно до імперативних вимог ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимог про стягнення сум відшкодування податку на землю.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 у справі №910/14293/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич