Постанова № 67060208, 06.06.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 914/1268/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник

О.В. Зварич,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників учасників судового процесу:

позивача: не з'явився (належно повідомлений);

відповідача: Жука Р.С. (довіреність №1410 від 14.12.2015), Жулінського А.А. (довіреність №1486 від 30.11.2016);

третьої особи : не з'явився (належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк", вих. №10-3/5679 від 18.04.2017 (вх.№01-05/1949/17 від 25.04.2017)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2017

у справі № 914/1268/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлекс", м. Виноградів Виноградівського району Закарпатської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк", м. Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Ганни Іванівни, м. Виноградів Виноградівського району Закарпатської області,

про зобов'язання вчинити певні дії щодо припиненя обтяження майнових прав;

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлекс", м. Виноградів Виноградівського району Закарпатської області

про: стягнення 910 954,95грн кредитної заборгованості за кредитним договором № 28837 від 19.09.2008

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ТОВ "Орлекс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "ВіЕс Банк", третя особа - приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Лапчак Г.І., про:

- зобов'язання ПАТ "ВіЕс Банк" подати до Реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області заяву відповідно до затвердженої законодавством форми для проведення державної реєстрації припинення обтяження майнових прав на торговий комплекс загальною площею 397,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, м.Виноградів, вул.Станційна, буд.33 (реєстраційний номер обтяження 7952619);

- зобов'язання приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Г. І. вилучити із Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, власником якого є ТОВ "Орлекс".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем та ВАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк") був укладений кредитний договір № 28837 від 19.09.2008, виконання якого забезпечене шляхом надання в іпотеку банку нерухомого майна - торгового комплексу загальною площею 397,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, м.Виноградів, вул.Станційна, буд.33. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 22.09.2008 приватним нотаріусом Лапчак Г.І. на іпотечне майно було накладене обтяження. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2012 у справі № 5015/304/11 присуджено до стягнення з ТОВ «Орлекс» на користь ВАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором № 28837 від 19.09.2008 в сумі 785 737,00грн та судові витрати в сумі 245,50грн. 04.09.2012 було відкрите виконавче провадження з виконання названого рішення. 04.03.2015 ТОВ «Орлекс» сплатило кошти, присуджені до стягнення цим рішенням, у зв'язку з чим виконавче провадження було закінчене. Посилаючись на ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», позивач стверджує, що іпотека припинилася, оскільки припинилося основне зобов'язання. Відтак вважає, що відповідно до ч. 9 ст.16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» банк мав зняти обтяження з нерухомого майна. 26.03.2015 позивач звернувся до банку із заявою про зняття обтяження з нерухомого майна, однак банк не вчинив дій щодо припинення обтяження, чим порушив права позивача.

Відповідач - ПАТ "ВіЕс Банк" звернувся до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до ТОВ "Орлекс" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28837 від 19.09.2008 в сумі 910 954,95 грн, з якої: 37 741,04 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 743 909,60 грн - нараховані та несплачені проценти за користування кредитними коштами; 9 660,34 грн - нарахована та несплачена щорічна комісія за розрахункове обслуговування кредитної лінії та 119 643,97 грн пеня за несвоєчасну сплату кредиту ( т.1, а.с.35-37).

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що за кредитним договором №28837 від 19.09.2008 банк надав ТОВ "Орлекс" кредитні кошти в сумі 1 500 000,00грн з кінцевим строком погашення не пізніше 19.09.2018. У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору банк звертався до нього з вимогами про повернення кредитних коштів у повному обсязі, однак ТОВ "Орлекс" вимог банку не виконало. Станом на 18.03.2015 повернено лише 1 462 258,96грн, заборгованість по тілу кредиту становить 37 741,04грн, а загальна сума боргу стоновить 910 954,95грн.

Ухвалою суду від 08.05.2015 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №914/1268/15( т.1, а.с 31-33).

Ухвалою від 30.09.2015 суд призначив судову експертизу у справі, виконання якої доручив Львівському НДІСЕ ( т.3, а.с.67-77). На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

-чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами видача кредитних коштів згідно з умовами кредитного договору №КР 28837 від 19.09.2008 (із врахуванням додатків та додаткових угод до нього)? Якщо підтверджується, то в якій сумі ?

-чи підтверджується даними бухгалтерського обліку перерахування кредитних коштів ТОВ "Орлекс" у спосіб, визначений умовами кредитного договору №КР 28837 від 19.09.2008 ( із врахуванням додатків та додаткових угод до нього) ?

-чи відповідає даним бухгалтерського обліку та умовам кредитного договору №КР 28837 від 19.09.2008 (із врахуванням додатків та додаткових угод до нього) сума заборгованості ТОВ "Орлекс" по тілу кредиту (37 741,04 грн), нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами (743 909,60 грн), нарахованій та несплаченій щорічній комісії за розрахункове обслуговування кредитної лінії (9 660,34 грн) станом на 18 березня 2015 року ) ?

-чи існує заборгованість у ТОВ "Орлекс" перед ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором №КР 28837 від 19.09.2008, із врахуванням додатків та додаткових угод до нього, перелічених в ухвалі судових рішень, включаючи заборгованість по тілу кредиту, процентах за користування кредитними коштами, щорічній комісії за розрахункове обслуговування кредитної лінії, станом на 18 березня 2015 року?

- яка сума заборгованості, розрахована відповідно до умов кредитного договору №КР 28837 від 19.09.2008, наявна у ТОВ "Орлекс" станом на 18 березня 2015 року, із розшифровкою складових заборгованості ?

-якщо існує заборгованість, то за який період та у якому розмірі, включаючи заборгованість по тілу кредиту, нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами, нарахованій та несплаченій щорічній комісії за розрахункове обслуговування кредитної лінії?

-чи відповідає розрахунок суми заборгованості, яка вказана у зустрічній позовній заяві та оформлена у вигляді "Розрахунку загальної заборгованості перед публічним акціонерним товариством "ВІЕс Банк" по кредитному договору №КР 28837 від 19 вересня 2008 року станом на 18 березня 2015 року" умовам кредитного договору №КР 28837 від 19 вересня 2008 року, розрахунковим документам щодо видачі кредиту, його погашення і сплати процентів за користування кредитом, щорічної комісії за розрахункове обслуговування кредитної лінії?

-яка сума повернутого кредиту (строкового, простроченного) станом на 18 березня 2015 року згідно з кредитним договором №КР 28837 від 19 вересня 2008 року?

-яка сума простроченої заборгованості по тілу кредиту, нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами; нарахованій та несплаченій щорічній комісії за розрахункове обслуговування кредитної лінії за кредитним договором №КР 28837 від 19 вересня 2008 року є у ТОВ "Орлекс" перед ПАТ "ВІЕс Банк" станом на 18 березня 2015 року?

-чи відповідає умовам кредитного договору проведене банком відшкодування судових витрат в сумі 32 260,65 грн з кредитних коштів?

-яка сума пені за несвоєчасну сплату кредиту станом на 18 березня 2015 року згідно з кредитним договором №КР 28837 від 19 вересня 2008 року?

-чи вірно арифметично обрахована банком пеня в сумі 119 643,97 грн станом на 18 березня 2015 року у розрахунку заборгованості згідно кредитного договору №КР 28837 від 19 вересня 2008 року?

В подальшому виконання експертизи доручалося іншим експертним установам з підстав, викладених в ухвалах суду.

ТОВ «Український центр судових експерзиз» надав висновок експерта №1-15/09, складений 15.09.2016, згідно з яким наданий висновок на питання щодо суми поверненого кредиту( питання 5) та щодо відшкодування судових витрат (питання 7), щодо решти питань експерт вказав про неможливість надання висновку(т.4, а.с.221-236).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2017 у справі № 914/1268/15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кітаєвої С.Б., суддів Ділай У.І., Петрашка М.М.) первісний позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Ві Ес Банк" подати до Реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області заяву відповідно до затвердженої законодавством форми для проведення державної реєстрації припинення обтяження майнових прав на торговий комплекс загальною площею 397,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Станційна, 33 (реєстраційний номер обтяження 7952619). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з ПАТ "Ві Ес Банк" на користь ТОВ " Орлекс" 1 218,00грн судового збору.У задоволенні зустрічного позову відмовлено ( т.5, а.с. 15-39).

При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність зустрічних позових вимог та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Щодо вимог за первісним позовом суд першої інстанції вказав на виконання ТОВ „Орлекс" своїх зобов'язань за кредитним договором та відсутність заборгованості, послався на ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», ч. 9 ст.16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання банку подати до реєстраційної служби заяву для проведення державної реєстрації припинення обтяження майнових прав на нерухоме майно.

У задоволенні вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Лапчак Г. І. вилучити запис з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд відмовив з тих підстав, що ця вимога заявлена безпосередньо до приватного нотаріуса, який не є і не може бути стороною в судовому процесі, оскільки чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про нотаріат", не надає приватним нотаріусам статусу підприємства чи організації у розумінні ст. 1 ГПК України, отже, згідно зі статтею 21 названого Кодексу вони не можуть бути стороною в господарському процесі.

Банк (відповідач за первісним позовом) не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник вважає рішення незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати. прийняти нове, яким зустрічний позов задоволити, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ТОВ „Орлекс" ( позичальника) заборгованості за кредитним договором та вказує, що за період з 24.09.2008 по 12.12.2008 позичальнику були надані кредитні кошти на загальну суму 714 263,00грн. Крім того, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі № 5015/304/11 (12/80) були надані 29.12.2011 кредитні кошти в сумі 785 737,00грн, що разом становить 1 500 000,00грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 у справі №14/54 за позовом ПАТ " Фольксбанк" до ТОВ „Орлекс" про стягнення кредитної заборгованості в сумі 791 966,12 грн ( 714 263грн - заборгованість по кредиту, 69 751,38грн - заборгованість по нарахованих процентах, 4201,74 грн -пеня та 3750грн - заборгованість по комісії) провадження у справі припинено в частині стягнення 712 532,11грн заборгованості по кредиту із загальної суми 714 263,00грн та в частині стягнення 69751,38грн заборгованості по прострочених процентах за відсутністю предмета спору. В решті позов задоволено, стягнено з ТОВ „Орлекс" на користь банку залишок суми 1730,89грн неповернутих кредитних коштів із загальної суми 714 263грн виданих кредитних коштів, 3750грн несплаченої комісії по періоду вересень 2009 року та 79,20грн судових витрат.

Названим судовим рішення встановлено надання банком ТОВ „Орлекс" кредитних коштів на загальну суму1 500 000,00грн, у т.ч. видачу 29.12.2011 кредитних коштів в сумі 785 737,00грн на поточний рахунок № 26000000006324, та здійснення банком 30.12.2011 примусової сплати наявного простроченого боргу ТОВ „Орлекс" в сумі 785982,00грн шляхом списання з рахунку ТОВ „Орлекс" № 26000000006324/980 коштів та спрямування їх на погашення заборгованості. Після проведеного 30.12.2011 списання коштів у ТОВ „Орлекс" залишилася заборгованість по тілу кредиту в сумі 787 463,39грн. За період користування кредитними коштами з 30.12.2011 по 17.03.2015 нараховані проценти в сумі 530 587,58грн у розмірі 21% річних. 11.03.2015 банк отримав від органу виконання кошти в сумі 785 737,00грн на виконання постанови Вищого господарського суду України від 11.04. 2012 у справі №5015/304/11 (12/80), ухвали Господарського суду Львівської області від 06.06.2012, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 та постанови Вищого господарського суду України ві 07.11.2012 у цій справі.

Отримані кошти в сумі 785 737,00грн банк направив на погашення заборгованості:

- 749 726,35грн по тілу кредиту;

- 3 750,00грн по комісії за період з 23.09.2009 по 23.09.2010;

- 32 260,65 судових витратах.

Таким чином, скаржник стверджує, що станом на 18.05.2015 заборгованість по тілу кредиту становить 37 741,04грн, по процентах за період з 30.07.2010 по 17.03.2015 в сумі 743 909,60грн( за період з 30.07.2010 по 29.12.2015 - 213 322,02грн, за період з 30.12.2011 по 17.03.2015 - 530 587,58грн).

Ці обставини не були досліджені та не були враховані судом першої інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості за кредитним договором та припинення іпотеки, відтак про відмову у задоволенні зустрічного позову та часткове задоволення первісного позову.

Ухвалою від 28.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.05.2017.

Ухвалою від 16.05.2017 розгляд справи відкладено на 06.06.2017.

Позивач за первісним позовом та третя особа не забезпечили явки в судові засідання своїх представників, відзиву на апеляційну скаргу не подали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники скаржника в судовому засіданні 06.06.2017 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення, прийняти нове, яким зустрічний позов задоволити, а в первісному позові відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

19.09.2008 ТОВ "Орлекс" (позичальник) та ВАТ "Фольксбанк", від імені якого діяло Закарпатське регіональне відділення ВАТ "Фольксбанк"( банк), був укладений кредитний договір № 28837 ( т.1, а.с.23-28,39-41), відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язався відкрити позичальнику мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1500 000,00 грн строком на 10 років - до 19 вересня 2018 року на непоновлювальній основі на умовах часткового погашення згідно графіку зменшення ліміту на інвестиційні цілі.

Умовами договору (п.1.2) передбачено, що надання коштів по кредитній лінії здійснюється відповідачем окремими частинами (далі - траншами) на вимогу позичальника, в межах вищезазначеної суми ліміту, з обов'язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, цільове призначення, термін користування кредитом та розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. У всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони вирішили керуватись умовами цього договору.

Кінцевий строк погашення заборгованості за кредитною лінією не пізніше 19 вересня 2018 року (п.1.3 договору).

Відповідно до умов п.1.4 договору надання траншів за цією кредитною лінією здійснюється із встановленням наступної плати: у розмірі 19,5% річних в національній валюті; у розмірі 12,5% річних в доларах США; у розмірі 11,5% річних в євро. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та процентами, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 5% процентних пункти. Після погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється на попередньому рівні.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наданням в іпотеку банку торгового комплексу загальною площею 397,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, м.Виноградів, вул.Станційна, буд.33, що належить позичальнику на умовах іпотечного договору.

Згідно з відомостями з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 22.09.2008 приватним нотаріусом Лапчак Г.І. Виноградівського районного нотаріального округу зареєстровано обтяження - іпотека та обтяження - заборона на нерухоме майно - торговий комплекс загальною площею 397,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, м.Виноградів, вул.Станційна, буд.33, власником якого є ТОВ « Орлекс»( т.1, а.с.14 -15).

В подальшому у 2008 році до кредитного договору були укладені додатки № 1 -№ 14, додаток №15 від 20.01.2009, додаткові угоди № 1від 27.02.2009, №3 від 09.11.2009, якими встановлені, зокрема, графік зменшення кредитної лінії, надання траншів № 1 -№ 11, змінено розмір процентів за користування кредитом тощо. Так, додатком №6 від 21.10.2008 до договору встановлена плата за кредит, наданий у національній валюті, у розмірі 21% річних (т.1, а.с. 42-57).

У 2008році позичальнику були надані кредитні кошти на загальну суму 714 263,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим банк звернувся з позовом до суду про стягнення з ТОВ „Орлекс" заборгованості за кредитним договором в сумі 791 966,12 грн, у т.ч.: 714 263,00грн заборгованості по кредиту, 69 751,38грн заборгованості по нарахованих процентах, 4 201,74 грн пені та 3750грн заборгованості по комісії.

Водночас , ТОВ "Орлекс" звернулося до суду з позовом про зобов'язання ПАТ "Фольксбанк" виконати умови кредитного договору № 28837 від 19.09.2008, надати ТОВ "Орлекс" кредитні кошти у розмірі 785 737,00грн та про стягнення плати за прострочення надання кредиту, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2011 у справі №5015/304/11(12/80) у задоволенні позову ТОВ "Орлекс" відмовлено повністю (т.1, а.с 87-89).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі №5015/304/11 (12/80) скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2011 в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 № 28837 шляхом надання позивачу кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову. В решті апеляційна інстанція залишила рішення першої інстанції без змін ( т.1, а.с. 95-97).

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі № 5015/304/11 (12/80) банк надав позичальнику 29.12.2011 кредитні кошти в сумі 785 737,00грн згідно з меморіальним ордером № 993732 від 29.12.2011, сплативши їх на рахунок позичальника № 26000000006324, відкритий у банку( т.2, а.с.8).

30.12.2011 банк списав кошти в сумі 785 737,00грн, надані 29.12.2011, з рахунка позичальника № 26000000006324 та спрямував 712 287, 11грн на погашення кредиту, 73 449,89грн на сплату процентів за період з 01.02.2010 по 31.07.2010. Крім того, списав з рахунка 245,50грн на примусове погашення кредиту, що підтверджено меморіальними ордерами( т.2, а.с.5, 6,7).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 у справі №14/54 позов ПАТ " Фольксбанк" про стягнення кредитної заборгованості в сумі 791 966,12 грн задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ „Орлекс" на користь банку 1730,89грн неповернутих кредитних коштів із загальної суми 714 263грн виданих кредитних коштів, 3750грн несплаченої комісії по періоду вересень 2009 року та 79,20грн судових витрат. В частині стягнення 712 532,11грн заборгованості по кредиту із загальної суми 714 263грн та в частині стягнення 69751,38грн заборгованості по прострочених процентах провадження у справі припинене за відсутністю предмета спору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 рішення Господарського суду Закарпатської області від 19. 03. 2012 у справі №14/54 залишене без змін (т.1, а.с. 73-86).

Названими судовими рішеннями встановлено факт списання банком 30.12.2011 коштів з рахунка позичальника та спрямування їх на погашення заборгованості, яка була предметом спору у справі №14/54, у зв'язку з чим суд припинив провадження у справі в частині стягнення 712 532,11грн заборгованості по кредиту із загальної суми 714 263грн та в частині стягнення 69 751,38грн заборгованості по процентах, нарахованих станом на 20.07.2010.

На виконання рішення від 19.03.2012 у справі №14/54 Господарський суд Закарпатської області видав наказ від 25.06.2012 №14/54, який був пред'явлений до виконання відділу ДВС Виноградівського РУЮ. 05.11.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №34111106 у зв'язку з повним фактичним виконанням. Платіжним дорученням №3527 від 07.11.2012 відділ ДВС Виноградівського РУЮ перерахував кошти в сумі 5 560,09грн на рахунок банку(т.1, а.с 149,150)

Поряд з тим, постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2012 у справі №5015/304/11(12/80) скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2011 про відмову в позові щодо зобов'язання відповідача виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 № 28837 шляхом надання позивачу кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову, залишено без змін в цій частині рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2011.В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі № 5015/304/11 (12/80) залишено без змін( т.3, а.с.40-46).

На підставі постанови Вищого господарського суду України від 11.04. 2012 у справі №5015/304/11 (12/80) банк звернувся до суду із заявою в порядку ст.122 ГПК України про поворот виконання рішення у справі № 5015/304/11 (12/80).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2012 у справі №5015/304/11 заяву банку задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ "Орлекс" на користь банку кошти в сумі 785 737,00 грн за кредитним договором від 19.09.2008 №28837 та судові витрати в сумі 245,50 грн. Ця ухвала залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 та постановою Вищого господарського суду України ві 07.11.2012 (т.1, а.с 90-94, т.3, а.с.50-51)

На виконання ухвали від 06.06.2012 Господарський суд Львівської області видав наказ від 12.06.2012 №5015/304/11, який був пред'явлений до виконання відділу ДВС Виноградівського РУЮ. 04.09.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №34108806. Боржнику надано строк для добровільного виконання до 11.09.2012( т.1, а.с.16).

Платіжним дорученням №1 від 04.03.2015 ТОВ „Орлекс" сплатило на рахунок відділу ДВС Виноградівського РУЮ кошти в сумі 785 982,50грн, проведені відділенням АТ «УкрСиббанк» 04.03.2015, у зв'язку з чим відділ ДВС Виноградівського РУЮ виніс постанову від 04.03.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП № 34108806 ( т.1, а.с. 18,21).

З матеріалів справи вбачається, що відділ ДВС 11.03.2015 виплатив банку кошти, сплачечені позивачем 04.03.2015.

26.03.2015 позивач звернувся до банку із заявою про зняття заборони на нерухоме майно у зв'язку з погашенням заборгованості за кредитним договором( т.1, а.с.22).

З матеріалів справи також вбачається, що заборона на нерухоме майно не знята.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору від 19.09.2008 № 28837 банк надав позивачу у 2008році кредит на загальну суму 714 263,00грн. Крім того, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі № 5015/304/11 (12/80) банк надав позивачу 29.12.2011 кредитні кошти в сумі 785 737,00грн на умовах цього договору, що разом становить 1 500 000,00грн.

У первісному позові позивач стверджує про відсутність його заборгованості за кредитним договором № 28837. У зустрічному позові банк стверджує про наявність заборгованості позивача за договором № 28837 станом на 18.05.2015 в сумі 910 954,95грн, з якої:

- 37 741,04 грн - заборгованість по тілу кредиту;

- 743 909,60 грн - заборгованість по процентах за період з 30.07.2010 по 17.03.2015;

- 9 660,34 грн - заборгованість по комісії за період з 24.09.2010 по 23.09.2015;

- 119 643,97 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 17.09.2014 по 17.03.2015.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.12.2011 банк списав кошти в сумі 785 737,00грн, надані 29.12.2011, з рахунка позивача та спрямував 712 532,11грн на погашення заборгованості по кредиту із загальної суми 714 263,00грн та 73 449,89грн на сплату процентів за період з 01.02.2010 по 31.07.2010, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 у справі №14/54, яке набрало законної сили та є чинним, провадження у справі було припинене в частині стягнення з ТОВ «Орлекс» 712 532,11грн заборгованості по кредиту із загальної суми 714 263,00грн та в частині стягнення 69 751,38грн заборгованості по прострочених процентах за відсутністю предмета спору. В решті позов задоволено, стягнено з ТОВ „Орлекс" на користь банку залишок суми 1730,89грн неповернутих кредитних коштів із загальної суми 714 263грн, 3750грн несплаченої комісії по періоду вересень 2009 року та 79,20грн судових витрат.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 у справі №14/54 було фактично виконане 07.11.2012.

Отже, наданий у 2008 році кредит на суму 714 263,00грн був частково погашений 30.12.2011 в сумі 712 532,11грн, а залишок кредитних коштів на суму 1730,89грн із загальної суми 714 263грн, присуджений до стягнення рішенням суду від 19.03.2012 у справі № 14/54, був сплачений банку 07.11.2012. Крім того погашені проценти за користування кредитом по 31.07.2010.

У зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 11.04. 2012 постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі №5015/304/11 (12/80) про зобов'язання банку надати кредит в сумі 785 737,00грн, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2012 у справі №5015/304/11, залишеною без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, присуджено до стягнення з ТОВ "Орлекс" на користь банку кошти в сумі 785 737,00 грн за кредитним договором від 19.09.2008 №28837 та судові витрати в сумі 245,50 грн.

На виконання названої ухвали був виданий наказ від 12.06.2012 №5015/304/11, який був пред'явлений до виконання відділу ДВС Виноградівського РУЮ. Платіжним дорученням №1 від 04.03.2015 ТОВ „Орлекс" сплатило на рахунок відділу ДВС Виноградівського РУЮ кошти в сумі 785 982,50грн (785 737,00 грн кредитні кошти та судові витрати в сумі 245,50 грн). 11.03.2015 відділ ДВС перерахував ці кошти на рахунок банку.

Апеляційний суд вважає зарахування банком отриманих від відділу ДВС коштів на погашення, зокрема, 32 260,65грн судових витрат,3 750,00грн заборгованості по комісії, неправомірним, оскільки судовим рішенням від 06.06.2012 були присуджені до стягнення з ТОВ „Орлекс" саме кредитні кошти в сумі 785 737,00 грн та судові витрати в сумі 245,50 грн.

Відтак апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи банку про наявність заборгованості ТОВ „Орлекс" за кредитним договором в сумі 37 741,04 грн по тілу кредиту, погоджуєтьсмя з висновком суду першої інстанції про відсутність такої заборгованості та вважає, що в цій частині вимоги банку не підлягають до задоволення.

Водночас апеляційний суд погоджується з доводами банку про наявність заборгованості позивача по процентах за користування кредитом з огляду на наступне.

За умовами кредитного договору( п.4.2) нарахування процентів здійснюється в валюті частини кредиту (траншу) за фактичну кількість днів користування кредитоом з розрахунку 365/366 днів у році, на суму фактичної заборгованості, з дати надання кредиту по дату його повернення. При цьому дата надання та дата повернення кредиту вважається одним днем користування кредитом.

Як вказано вище, із загальної суми кредиту 714 263,00грн 30.12.2011 був погашений кредит в сумі 712 532,11грн, 07.11.2012 погашена решта кредиту в сумі 1730,89грн. 30.12.2011 погашені проценти за користування кредитом в сумі 714 263,00грн за період по 31.07.2010. Крім того, кредитні кошти в сумі 785 737,00грн, надані позивачу 29.12.2011, були перераховані позивачем на рахунок відділу ДВС на виконання ухвали суду від 06.06.2012 лише 04.03.2015. Відділ ДВС перерахував ці кошти на рахунок банку 11.03.2015, що відповідає строкам виплати коштів стягувачу, встановленим Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802.

Згідно з ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, матерілами справи підтверджено надання позивачеві кредитних коштів на загальну суму 1 500 000,00грн, також підтверджено, що кредит частково бу погашений 30.12.2011, частково -07.11.2012, частково - 11.03.2015. За користування кредними коштами позивач повинен слатити проценти у розмірі 21% річних, який встановлений договором. Матеріалами справи підтверджено погашення процентів за користування кредитом за період по 31.07.2010. Доказів сплати процентів за період з 01.08.2010 і до повернення кредиту (до 11.03.2015) суду не подано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені банком до стягнення проценти підлягають до задоволення частково за період з 01.08.2010 по 10.03.2015(за 30.07.2010 проценти погашені, за період з 11.03.2015 по 17.03.2015 проценти нараховані безпідставно, оскільки в цей період не було заборгованості по тілу кредиту; при цьому за період з 08.11.2012 по 10.03.2015 банк також безпідставно нарахував проценти на суму боргу 787467,39 грн, в той час як за цей період підлягали нарахуванню проценти на суму боргу 785 737,00 грн, решта забогованості по тілу кредиту була вже погашена).

Здійснивши перерахунок процентів, апеляційний суд встановив, що заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 01.08.2010 по 10.03.2015, виходячи із розміру 21% річних, становить 739 987,24грн та підлягає до задоволення. В решті заявлені до стягнення за зустрічним позовом проценти за користування кредитом не підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інше умовами кредитного договору (п. 6.2) не встановлено.

Поряд з тим, враховуючи викладене вище, зокрема, що зобов'язання щодо повернення банку кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн виникли у позивача на підставі ухвали суду від 06.06.2012 у справі №5015/304/11, що набрала законної сили 23.08.2012, колегія суддів вважає, що заявлена банком до стягнення пеня в сумі 119 643,97 грн за несвоєчасну сплату кредиту за період з 17.09.2014 по 17.03.2015, не підлягає до задоволення, оскільки нарахована безпідставно.

Щодо заборгованості по комісії в сумі 9660,34грн за період з 24.09.2010 по 23.09.2015 слід зазначити, що умовами п.5.2.14 кредитного договору передбачено щорічну плату за розрахункове обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,25% від суми діючого ліміту у гривнях. В доданому до зустрічного позову розрахунку не вказано від якої суми діючого ліміту у гривнях нарахована ця сума заборгованості, а представники банку в судовому засіданні апеляційного суду не змогли пояснити суду якою була сума діючого ліміту у гривнях за спірний період та яким чином була визначена банком сума заборгованості по комісії.

Відтак банком не доведена сума заборгованості по комісії, заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на наявність заборгованості позивача по процентах за користування кредитом, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо виконання позивачем основного зобов'язання та про його припинення.

За приписами ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Така ж норма закріплена в частині першій статті 17 закону України "Про іпотеку", згідно з якою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.9 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Як зазначено вище, основне зобов'язання за кредитним договором позивачем не виконане і воно не припинене, відтак не припинилася іпотека та не припинилося обтяження.

Отже, вимога позивача за первісним позовом про зобов'язання банку подати заяву про припинення обтяження є безпідставною, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для її задоволення помилковими.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про зобов'язання приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Г. І. вилучити із Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження належного позивачу нерухомого майна, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цієї вимоги з огляду на те, що приватний нотаріус є третьою особою у справі, він не є і не може бути стороною в судовому процесі. Чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про нотаріат", не надає приватним нотаріусам статусу підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК України і згідно зі статтею 21 ГПК України вони не можуть бути стороною в господарському процесі. За приписами цієї норми процесуального закону позовні вимоги можуть пред'являтися лише відповідачам, а не третім особам.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що експертом фактично не надані відповіді на поставлені судом питання, тому апеляційний суд не бере до уваги висновок експетизи №1-15/09 від15.09.2016.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не доведені, та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення первісного позову та про відмову з задоволенні зустрічного позову.

Відтак рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийтяти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задоволити частково та стягнути з ТОВ «Орлекс» на користь банку 739 987,24грн заборгованості по процентах за користування кредитом. В задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовити.

Судовий збір покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2017 у справі № 914/1268/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ТОВ « Орлекс» відмовити повністю.

Зустрічний позов ПАТ "ВіЕс Банк" задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлекс", ідент. код 33129856, місцезнаходження: 90300, Закарпатська область, м.Виноградів, вул. Північна, буд.25, на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", ідент. код 19358632, місцезнаходження: 79000,м.Львів, вул.Грабовського,11, - 739 987,24грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 14 799,74грн судового збору.

У задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлекс", ідент. код 33129856, місцезнаходження: 90300, Закарпатська область, м.Виноградів, вул. Північна, буд.25, на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", ідент. код 19358632, місцезнаходження: 79000,м.Львів, вул.Грабовського,11, -17619,52грн на відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 12.06.2017.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

суддя О.П. Дубник

суддя О.В. Зварич