Постанова № 67056754, 08.06.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/4761/17

Провадження №2-а/592/306/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого - судді Косолап М.М.,

за участю секретаря - Павлович Ю.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондара А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вона з 1964 р. перебувала у шлюбі та проживала разом. З 2004 р. ОСОБА_3 був суддею у відставці Апеляційного суду Сумської області і отримував щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З 2000 року вона отримує пенсію, знаходилася на утриманні чоловіка, одержуючи від нього допомогу, що була постійним і основним джерелом засобів до її існування. Після смерті чоловіка у травні 2016 р. звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. 20.05.2016 р. їй призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1615,02 грн., що становить 50 % від 3230,04 грн. пенсії за віком, яку міг би отримувати її чоловік якщо б пішов на пенсію у 2004 році. Відповідачем не враховано, що розмір пенсії повинен становити 50 % від щомісячного довічного грошового утримання померлого чоловіка, а не 50 % від пенсії за віком. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 р. у задоволенні її позову до відповідача відмовлено, оскільки нею не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії. 12.04.2017 р. вона звернулася до відповідача з заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням відповідача № 170982 від 18.04.2017 р. їй відмовлено у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З вказаним рішенням вона не згодна, вважає його протиправним та таким, що порушує її права у сфері публічно-правових відносин. Просила суд: визнати протиправним рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області № 170982 від 18.04.2017 р. про відмову у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус судді» та скасувати його; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію по втраті годувальника з 01.04.2017 р. у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3; стягнути понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги за наведених підстав підтримала і просила задовольнити. Зазначила, що вона з 2000 р. отримує пенсію, її чоловік ОСОБА_3 працював суддею і з 2004 р. перебував у відставці і отримував щомісячне довічне грошове утримання. Вона отримувала пенсію 1200 грн., тому перебувала на повному утриманні чоловіка, який отримував щомісяця 21000 грн. У квітні 2016 р. чоловік помер і вона звернулася до відповідача з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника. Відповідач здійснив перерахунок пенсії, однак нарахував її у розмірі 1615,02 грн., тобто не з довічного грошового утримання, а взяв до уваги розмір пенсії, яку б чоловік отримував би у 2004 році якщо б пішов на пенсію.

Представник відповідача Бондар О.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що пенсія по втраті годувальника передбачена лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому умови, порядок, призначення та розмір визначаються нормами виключно вказаного Закону. Позивачу відповідно до ч. 1 ст. 36, ст.ст. 37 та 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було зроблено перерахунок пенсії по втраті годувальника і взято страховий стаж померлого годувальника 36 років 06 днів, що відповідає коефіцієнту страхового стажу 0,62100, заробітну плату за 60 календарних місяців з 01.01.1995 р. по 31.12.1999 р. та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 р. по 31.12.2004 р. Розмір пенсії померлого годувальника склав 3230,04 грн., тому позивачу призначили пенсію у розмірі 50% від вказаного розміру - 1615,02 грн. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено призначення пенсії з обрахунку 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено такого виду пенсії, як пенсія по втраті годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого судді. Відповідно до вказаного Закону судді, який вийшов у відставку при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Пенсія судді та довічне грошове утримання мають різну правову природу, довічне грошове утримання це відокремлений від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та є особливою формою соціального забезпечення суддів. За наведених підстав пенсійний фонд прав позивача не порушував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, з 06.11.2000 р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14).

З 08.07.1964 р. позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, перебувала на його утриманні. За життя ОСОБА_3 отримував довічне грошове утримання судді у відставці (а.с. 6).

Позивач звернулася з заявою до відповідача про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника і відповідач здійснив такий перерахунок - розпорядженням 170982 від 30.06.2016 р. ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії по втраті годувальника і її розмір з 01.05.2016 р. склав 1618,84 грн. (а.с. 26 - 27).

При здійсненні перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із втратою годувальника відповідач здійснив розрахунок пенсії ОСОБА_3 за віком відповідно до страхового стажу (а.с. 26 - 27).

19.07.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про перегляд призначеної пенсії по втраті годувальника та проведення нарахування даної пенсії від щомісячного грошового утримання померлого чоловіка.

Не погодившись з визначеним розміром пенсії позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 р. ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено, оскільки нею не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, а територіальний орган ПФУ не приймав рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії (а.с. 9 - 10).

На виконання вказаної постанови ОСОБА_1 звернулася до відповідача повторно з заявою про перерахунок пенсії.

Рішенням Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 170982 від 18.04.2017 р. ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Рішення мотивоване тим, що пенсійне забезпечення суддів проводиться згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Померлий чоловік ОСОБА_1 з 01.01.2007 року по день смерті отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у відповідності до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Зазначеним Законом призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого судді, який одержував щомісячне довічне грошове утримання, не передбачено (а.с. 12).

Судом встановлено, що позивач перебувала на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_3, досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зазначені обставини не спростовуються відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначено Конституцією і законами України.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом 15 Перехідних положень якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Статтею 36 Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками (ст. 37 вказаного Закону).

Чоловік позивача - ОСОБА_3 працював суддею Апеляційного суду Сумської області і з 2004 року отримував довічне грошове утримання судді у відставці.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про статус суддів» (у редакції Закону на дату виходу ОСОБА_3 у відставку) судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (у редакції Закону на дату виходу ОСОБА_3 у відставку) за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. Судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

На момент смерті ОСОБА_3 діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453 (у редакції Закону № 192-VIII від 12.02.2015 р.) і ч. 1 ст. 141 цього Закону було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Судовим розглядом встановлено, що судді у відставці ОСОБА_3 пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не призначалась.

Згідно пункту 2 частини 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За вказаним законом, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Відтак, відмова у перерахунку позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника в залежності від розміру пенсії її померлого чоловіка на час настання смерті не може бути визнано правомірною.

Доводи відповідача на те, що при розрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника не може враховуватись розмір отримуваного годувальником щомісячного довічного грошового утримання на час настання смерті, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено такого виду пенсії, як пенсія по втраті годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого судді, суд зазначає, що системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.

Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена при звільненні у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Відповідно до положень ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини по справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06) від 07.11.2013 р. вказав, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника виходячи з доходу останнього на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді. Позивач, будучи особою похилою віку, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку виявилась позбавленою права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яку відмовився врахувати відповідач при перерахунку пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника.

Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів.

Призначаючи позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідач не врахував розмір доходу годувальника на час настання смерті, що призвело до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить «особистий та надмірний тягар» для позивача, яка перебуваючи у непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку у зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення у зв'язку з втратою годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

З огляду на встановлені факти, надані докази та наведені положення, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення від 18.04.2017 р. № 170982, яким ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач діяв протиправно, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Оскаржуване рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у обраний позивачем спосіб - шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 01.04.2017 р. у розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відтак, на підставі ст. 94 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6 - 9, 11, 69 - 72, 94, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 18.04.2017 р. № 170982, яким ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 01 квітня 2017 року у розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її проголошення, з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2017 року.

Суддя М.М. Косолап