Окрема думка судді № 67054148, 07.06.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

ОКРЕМА ДУМКА

07 червня 2017 року м. Чернівці

судді апеляційного суду Чернівецької області Литвинюк І.М. стосовно рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 19 ЦПК України при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Вважаю за необхідне скористатись вказаною нормою процесуального права та викласти окрему думку стосовно постановленої у цій справі ухвали апеляційного суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у вказаній цивільній справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що співмірним із заявленими позовними вимогами заходом забезпечення позову у даній справі є заборона відчуження автомобіля марки «Mercedes-Benz 316», 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 до вирішення даної справи Кіцманським районним судом Чернівецької області.

Однак з висновком колегії суддів апеляційного суду не погоджуюсь і висловлюю окрему думку.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що автомобіль «Mercedes-Benz 316», 2005 року випуску є єдиним предметом заявленого спору про поділ майна подружжя.

В позовній заяві позивачка зазначала, що даний автомобіль придбано подружжям під час шлюбу і є предметом спільної сумісної власності.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв'язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні його власника у праві розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за ним зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно існує майновий спір, предметом якого є автомобіль Mercedes-Benz 316», 2005 року, д.н. НОМЕР_1, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, суд першої інстанції обґрунтовано наклав арешт на це майно.

Встановлений захід забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, має тимчасовий характер (на період до вирішення спору) і водночас, не перешкоджає апелянту володіти та користуватися належним йому транспортним засобом.

Однак вважаю помилковим висновок суду першої інстанції щодо зазначеної в ухвалі суду першої інстанції жодним чином не мотивованої заборони ОСОБА_2 експлуатації автомобіля марки «Mercedes-Benz 316», 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1. Крім того, позивачка просить стягнути грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля, залишивши його в користуванні відповідача.

Обраний же судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову шляхом заборони відчуження транспортного засобу є безпідставним, оскільки автомобіль зареєстрований на ім'я позивачки і відповідач не може здійснити продаж автомобіля на користь третіх осіб.

Також слід зазначити, що за вимогами ч. 1 ст. 151 ЦПК України заходи забезпечення позову застосовуються виключно за заявою осіб, які беруть участь у справі, а питання про заміну виду забезпечення позову вирішується в порядку ст. 154 ч.1,2 ЦПК України, що не враховано колегією суддів при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, вважаю, що у колегії суддів не було достатньо правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині накладення арешту на предмет спору та забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони відчуження транспортного засобу «Mercedes-Benz 316», 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1.

Суддя апеляційного суду

Чернівецької області І.М. Литвинюк

"07" червня 2017 р.