Ухвала суду № 67053959, 09.06.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3139/17

Провадження по справі № 2/635/2232/2017

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2017 року смт Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області, ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕіБі Банк» ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за Кредитним договором №20 від 24.04.2007 у сумі 208 381, 19 гривень.

Разом з позовною заявою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕіБі Банк» ОСОБА_3 додано клопотання, в якому викладено прохання відстрочити оплату судового збору за подання позову до ухвалення рішення у справі. В обґрунтування даного клопотання позивач зазначає, що ПАТ «ВіЕіБі Банк» визнано неплатоспроможним, а відтак, перебуває у важкому фінансовому становищі. Представником позивача також вказано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VІІ уповноважені особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору, а 29.10.2015 вже зареєстровано проект Закону про внесення змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо доповнення переліку пільгових категорій. Такі дії свідчать про обґрунтованість необхідності звільнення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від сплати судового збору у справах пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків. Між тим, у клопотанні присутнє посилання на позицію Європейського суд з прав людини, висловлену в рішенні ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95, згідно якої вбачається, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та повинно мати законну мету.

Суд вивчивши клопотання про відстрочення сплати судового збору прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Проте, жодного із перелічених вище доказів позивачем до суду додано не було, а посилання на важкий фінансовий стан який є загальновідомою обставиною, як і визнання Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» неплатоспроможним, не дає підстав для звільнення від сплати судового збору. Окрім того, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VІІ уповноважені особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору, відтак мають сплачувати судовий збір у встановлено законом порядку.

Разом з тим, щодо посилання у клопотанні про звільнення від сплати судового збору на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне вказати.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява №28249/95) від 19.06.2001, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте, у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов’язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом – визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд прийшов до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звертається до суду із позовною заявою, в якій містяться вимоги майнового (стягнення заборгованості) характеру, а ціна позову складає 208381,19 гривень.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу позову майнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600,00 гривень).

Таким чином, враховуючи вище викладене, позивачу необхідно сплатити на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області (код за ЄДРПОУ 37999633, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача 31214206700429, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - судовий збір) - 3125,72 гривень, що складає 1,5 % від зазначеної ціни позову.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху з зазначенням недоліків заяви та наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя, -

постановив:

В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» про відстрочення від сплати судового збору до моменту ухвалення рішення у справі – відмовити.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕіБі Банк» ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.

Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Роз’яснити позивачу, що якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне зазначені недоліки позовної заяви, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена лише до розміру судових витрат в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -