Рішення № 67052419, 12.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/368/15-ц

Провадження № 22-ц/779/892/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р. І.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду від 04 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"(далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 18.11.2010 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №198/2010(далі - Кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит для придбання автотранспортного засобу на поточні потреби в розмірі 193 000 грн. на термін до 18.11.2016 з оплатою 13% річних за користування кредитом та щомісячною платою у вигляді комісії за управління кредитом в розмірі 0,60% від суми кредиту.

ОСОБА_3 порушила свої зобов'язання за Кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 21.05.2015 становила 397 062,60 грн., що складається із: 111482,17 грн. - заборгованості по сплаті кредиту; 41 783,31 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 39 372,00 грн. - заборгованості по комісії за РО, 204 425,12 грн. - плати за пропуск платежів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, взятих ОСОБА_3 перед позивачем за Кредитним договором між банком та ОСОБА_4, 18.11.2010 року, було укладено договір Поруки.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за Кредитним договором в сумі 397 062,60 грн.

Рішенням Верховинського районного суду від 04 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за кредитним договором №198/2010 від 18.11.2010 в сумі 304119 (триста чотири тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 65 коп., яка складається з: 111 482,17 грн. - заборгованості за кредитом, 41 783,31 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 39 372,00 грн. - заборгованості по комісії за РО, 111 482,17 грн. - плати за пропуск платежів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 3041 грн. 19 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення, в частині часткового задоволення позову, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд зменшив плату за пропуск платежів, яка фактично є неустойкою(штрафом, пенею), лише до розміру тіла кредиту, хоча вона просила суд повністю звільнити її від сплати неустойки. Із таким висновком апелянт не погоджується, оскільки судом не враховано такі обставини: по-перше, відсутність ухилення від погашення заборгованості та відсутність її вини у виникнення заборгованості, по-друге, відділення банку, в якому здійснювались платежі було зачинене, а щодо банку розпочато процедуру ліквідації, що унеможливлювало сплату кредитних коштів, по-третє, її родина є багатодітною та малозабезпеченою. Також зазначає, що суд проігнорував її заяву про застосування позовної давності щодо стягнення комісії та плати за пропуск платежів.

Крім того, вважає, що задоволення позову в частині стягнення комісії за РО, передбаченої п.1.5.2. кредитного договору, тобто щомісячної плати за обслуговування кредиту в сумі 1158 грн., що становить 0,60% від суми кредиту, є незаконним з тих підстав, що дана умова договору у відповідності до положень ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемною, оскільки вона є несправедливою та порушує права боржника за кредитним договором, як споживача банківських послуг, так як відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо). Тому апелянт вважає, що в цій частині суд повинен був відмовити в позові.

Також апелянт не погоджується із тим, що суд стягнув з неї судовий збір в повному обсязі, проігнорувавши її вимогу про звільнення від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з її матеріальним та сімейним станом.

З наведених підстав ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнути з неї в користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 111482,17 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не прибули хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подала письмове клопотання про відкладення розгляд справи, мотивуючи тим, що бере участь у розгляді справи Верховинським районним судом, однак жодних доказів цього апеляційному суду не надала.

Інших доказів, ніж ті, що знаходяться у справі сторонами не надано. Тому апеляційну скаргу слід розглянути у відсутності сторін.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 - поручителя апеляційним судом не переглядається, оскільки сторонами не оспорюється. Підстав для виходу для виходу за межі апеляційної скарги немає, оскільки апеляційним судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення в частині стягнення пені, нарахованої за невиконання умов кредитного договору, не відповідає, а тому в цій частині підлягає зміні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.11.2010 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №198/2010, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит для придбання автотранспортного засобу на поточні потреби в розмірі 193 000 грн. на термін до 18.11.2016 року зі сплатою 13% річних за користування кредитом та щомісячною платою у вигляді комісії за управління кредитом в розмірі 0,60% від суми кредиту (а.с. 5-11, 16-18). Факт отримання кредиту підтверджується меморіальним ордером видачі коштів від 18.11.2010 (а.с.15).

Відповідачкою ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору, погашення заборгованості не здійснювалось у встановленому Кредитним договором порядку та строки, а тому, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 13-14), станом на 21.05.2015, заборгованість за кредитним зобов'язанням становила 397 062, 60 грн., яка складається з:

- 111 482,17 грн. - заборгованості за кредитом;

- 41783,31 грн. - відсотків за користування кредитом;

- 39 372,00 грн. - комісії за РО;

- 204 425,12 грн. - плата за пропуск платежів.

Частково задовольняючи позов ПАТ «ВіЕйБі Банк», суд виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_3 умов Кредитного договору виникла заборгованість за кредитом, а саме: 111 482,17 грн. - заборгованості за кредитом; 41783,31 грн. - відсотків за користування кредитом; 39 372,00 грн. - комісії за РО, яка підтверджена відповідним розрахунком, тому підлягає стягненню з відповідачки.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений законом строк.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 спеціальної частини Кредитного договору передбачено, що процентна ставка встановлена у розмірі 13,00 % річних; п. 4 встановлена комісія за обслуговування кредитом - 0,60 % від суми кредиту; п. 8 - штраф, передбачений п. 4.2 загальної частини договору - 1500,00 грн.; п. 13 - пеня, передбачена п. 4.3 загальної частини договору 0,50 %.

Отже, Кредитним договором передбачено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та пені.

Доводи представника відповідача ОСОБА_6 щодо необгрунтованості розрахунку заборгованості за кредитним договором, суд відхилив, оскільки даних, які б спростовували цей розрахунок, у тому числі в частині заборгованості по комісії за РО в судовому засіданні не наведено. Більше того, кредитний договір є чинним, його положення у встановленому порядку не були визнані судом недійсними, а отже зобов'язання за договором повинні бути виконані відповідно до приписів ст. 526 ЦК України. З цих підстав не заслуговують на увагу доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що задоволення позову в частині стягнення комісії за РО, передбаченої п.1.5.2. кредитного договору, є незаконним.

Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, стягнувши з відповідача в користь позивача 111 482,17 грн. - заборгованості за кредитом, 41783,31 грн. - відсотків за користування кредитом та 39 372,00 гр. - комісії за РО. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду у вказаній частині.

Разом з тим, із оскаржуваним рішенням в частині стягнення пені в розмірі 111 482,17, який судом зменшено на підставі ч.3 ст.551 ЦК України з 204425,12 грн. до 111 482,17 грн. (тобто до суми, яка дорівнює розміру заборгованості по кредиту), не можна погодитись з огляду на таке.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань позивачем відповідно до умов договору нараховано пеню в сумі 204425,12 грн.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 № 5, положення частини третьої ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Із акту обстеження матеріально-побутових умов від 16.12.2016 та довідки про склад сім'ї №1528 від 16.12.2016, виданих Верхньоясенівською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області видно, що сім'я відповідача ОСОБА_3 є малозабезпеченою, на утриманні у неї перебуває четверо неповнолітніх дітей.

Висновок суду про зменшення пені до розміру заборгованості по кредиту не відповідає положенню ч.3 ст.551 ЦК України, якою не передбачено зменшення розміру пені до розміру заборгованості по кредиту чи розміру збитків. Сума, до якої можна зменшити розмір неустойки, визначається судом в кожному конкретному випадку на підставі відповідних обставин.

З урахуванням того, що розмір неустойки є значним, а також того, що у відповідача склалось скрутне матеріальне становище, на утриманні у неї перебуває четверо неповнолітніх дітей, ступінь виконання зобов'язання боржником, колегія суддів вважає, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, що доцільно та обгрунтовано зменшити розмір пені до 25000 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд неправильно застосував норму матеріального права, що виявилось у неправильному тлумаченні положення ч.3 ст.551 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні в частині розміру пені шляхом зменшення розміру пені(плати за пропуск платежів) до 25 000 грн. та зменшення судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 04 квітня 2017 року змінити в частині стягнення пені, та судового збору, стягнувши з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 25 000 грн. плати з пропуск платежів та 2176 грн. судового збору на користь держави.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв