Постанова № 67048389, 06.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/553/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Жолонка О.В.,

представника відповідача - Пусана В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" до приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяни Володимирівни, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МДМ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяни Володимирівни, третя особа - ОСОБА_5, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30403992 від 11 липня 2016 року приватного нотаріуса Карлівського нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяни Володимирівни щодо земельної ділянки загальною площею 4,188 га кадастровий номер: НОМЕР_1, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області /а.с. 24 - 28/.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «МДМ» (орендар) та гр. ОСОБА_7 (орендодавець), спадкоємцем якого є ОСОБА_5, укладено 29.06.2006 договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_1, та який зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 14 травня 2007 року за № 040755600075. Стверджував, що зазначений договір оренди, укладений строком на 10 років, є чинним до 14 травня 2017 року. Однак 07 липня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяною Володимирівною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права - оренди вказаної земельної ділянки за договором між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 14.04.2017 № 85077560. Таким чином позивач вважає, що відповідачем не враховано наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що призвело до подвійної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач посилалась на те, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зауважувала, що витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 не містив відомостей про передачу земельної ділянки в оренду будь-якій іншій особі, зокрема, ТОВ «МДМ», у зв'язку з чим були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права користування земельною ділянкою за ОСОБА_6 Також вказувала, що після з'ясування того, що земельна ділянка є предметом спору, орендодавець ОСОБА_5 та орендар ОСОБА_6 вирішили припинити правовідносини шляхом укладення договору про розірвання договору оренди землі і на даний час реєстрація відповідного договору оренди припинена, тому права ТОВ «МДМ», як орендаря спірної земельної ділянки, не є порушеними, невизнаними або оспорюваними /а.с. 58 - 60/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено ОСОБА_6.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове не засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду клопотання, в яких зазначили, що заперечують проти задоволення позовних вимог, а також просили розглянути справу за їхньої відсутності /а.с.144-145/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДМ» (ідентифікаційний код 32704255) зареєстроване як юридична особа 10.02.2004, запис про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу 1 565 120 0000 000123 від 28.07.2005 /а.с.7 - 10/.

29 червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ» (орендар) та гр. ОСОБА_8 (орендодавець) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Голобородьківської сільської ради, загальною площею 4,19 га (державний акт на земельну ділянку НОМЕР_2, виданий Карлівською районною державною адміністрацією 01.07.2002). Пунктом 5 договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Згідно із пунктом 33 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації /а.с. 11 - 13/.

Останній аркуш договору містить запис про те, що договір зареєстрований у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 травня 2007 року № 040755600075 /а.с. 13/.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 14 травня 2007 року засвідчено передачу земельної ділянки від ОСОБА_7 до ТОВ «МДМ» /а.с. 14/.

До договору оренди землі від 29 червня 2006 року внесено зміни в частині розміру орендної плати згідно із додатком до договору оренди землі від 19 березня 2009 року, який зареєстровано у Карлівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 лютого 2010 року /а.с.15/.

Після смерті орендодавця ОСОБА_7 14 січня 2014 року, земельну ділянку площею 4,1880 га, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області 01.07.2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 430, кадастровий номер НОМЕР_1, успадковано його сином ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 листопада 2014 року /а.с. 16/.

При цьому за змістом пункту 30 договору оренди землі від 29 червня 2006 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

У квітні 2017 року позивачем отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 /а.с.17 - 18/, із якої позивач дізнався про те, що приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Т.В. 11 липня 2016 року проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди зазначеної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 07 липня 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_6 (орендар).

Судом із матеріалів реєстраційної справи № 504579553216, копії яких долучено до справи, встановлено, що 07 липня 2016 року ОСОБА_6 подано до приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Т.В заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 504579553216, кадастровий номер НОМЕР_1 (заяву зареєстровано за № 17564274) /а.с. 160 -161, 167/.

До заяви додано, зокрема, нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки від 07 липня 2016 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем ОСОБА_6 відносно земельної ділянки загальною площею 4,1880 га, кадастровий номер НОМЕР_1 /а.с.164 - 166/.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_6 та документів, поданих для проведення державної реєстрації, державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію індексний номер 30403992 від 11 липня 2016 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 504579553216, що розташована на території Полтавської області Карлівського району, Голобородьківської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, за ОСОБА_6 /а.с. 168/.

Позивач не згоден із вказаним рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку рішенню державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2016 року, індексний номер 30403992, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини 1 статті 6 Закону України №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України №1952-IV державним реєстратором є нотаріус.

Частиною 1 статті 11 Закону України № 1952-IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

З огляду на викладене, нотаріус під час прийняття рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тому спір щодо його рішень підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що матеріали справи свідчать, що позивач дізнався про рішення приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Т.В. від 11 липня 2016 року індексний номер 30403992 про державну реєстрацію іншого речового права у квітні 2017 року із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки № 85077560 від 14.04.2017 /а.с. 17 -18/, інших доказів щодо обізнаності позивача із спірним рішенням сторонами не надано, суд виходить з того, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частиною 1 статті 18 Закону України № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За приписами частини 4 статті 18 Закону України № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із пунктами 1 - 4 частини 3 статті 10 Закону України № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу положень пункту 1 частини першої статті 27 Закону України № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Судом встановлено, що рішення про державну реєстрацію індексний номер 30403992 від 11 липня 2016 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 504579553216, кадастровий номер НОМЕР_1, за ОСОБА_6, прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. на підставі нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки від 07 липня 2016 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем ОСОБА_6.

При цьому матеріали реєстраційної справи № 504579553216 у паперовій формі в частині реєстрації права оренди земельної ділянки, які були передані відповідачем на зберігання до Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області /а.с. 157 - 170/, не містять витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку або іншої інформації, на підставі якої відповідач встановив відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Водночас в ході розгляду справи відповідачем надано до суду копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, сформованих на заяви (запити) ОСОБА_5, від 04.07.2016 № НВ-5304236192016 /а.с.63 - 65/, від 04.11.2014 № НВ-5302001062014 /а.с. 66 - 68/ , а також Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.07.2016, сформовану приватним нотаріусом Пусан Т.В., щодо земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 /а.с. 125 - 126/, які за твердженням відповідача враховувалися під час прийняття спірного рішення.

Із змісту наведених документів вбачається, що право оренди ТОВ «МДМ» на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди від 29.06.2006 у них не відображено.

Водночас суд бере до уваги, що частиною 3 статті 3 Закону України № 1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення позивачем договору оренди землі) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За змістом частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (у тій же редакції) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХIV (у редакції на дату укладення позивачем договору оренди землі) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Процедура реєстрації договорів оренди землі на час укладення договору оренди від 29.06.2006 між ТОВ «МДМ» та ОСОБА_7 була визначена Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962, який втратив чинність 20.08.2012 на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 408 від 07.07.2012 (надалі - Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель).

Суд бере до уваги, що Указом Президента України 17 лютого 2003 року № 134/2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру було покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» було встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі - Центр ДЗК).

Пунктом 4.5 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель було передбачено, що державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (пункт 4.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель).

За змістом пункту 1.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації; Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

У свою чергу державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Як встановлено судом, договір оренди землі від 29 червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ» (орендар) та гр. ОСОБА_8 (орендодавець) містить запис про те, що договір зареєстрований у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 травня 2007 року № 040755600075.

Листом Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.04.2017 № 151/121-17 підтверджено, що згідно електронного реєстру Книг записів реєстрації державних актів на право власності, право постійного користування та договорів оренди землі між гр. ОСОБА_7 та ТОВ «МДМ» Карлівським РВ ПРФ ЦДЗК 14.05.2007 за № 040755600075 зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 4,19 га терміном на 10 років /а.с. 19/.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що договір оренди землі від 29 червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ» (орендар) та гр. ОСОБА_8 (орендодавець) був зареєстрованим відповідно до законодавства, а відтак право ТОВ «МДМ» на оренду земельної ділянки визнається дійсним в розумінні частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому суд бере до уваги, що згідно із пунктом 5 договору від 29 червня 2006 року договір укладено на 10 років. Відповідно до пункту 33 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З огляду на положення статті 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на дату укладення позивачем договору оренди землі та його державної реєстрації) та зміст договору, строк дії договору оренди землі від 29 червня 2006 року розпочався після його державної реєстрації 14 травня 2007 року та закінчувався 14 травня 2017 року.

Зазначений підхід до порядку обчислення строку дії договору оренди землі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18 січня 2017 року у справі 532/129/16-ц (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 64224578).

Враховуючи наведене, а також відсутність відомостей про розірвання договору оренди землі від 29 червня 2006 року у встановленому законом порядку, такий договір був чинним на дату прийняття спірного рішення приватного нотаріуса Пусан Т.В. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди тієї ж земельної ділянки за ОСОБА_6

Посилання відповідача на те, що витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 не містив відомостей про передачу земельної ділянки в оренду будь-якій іншій особі, зокрема, ТОВ «МДМ», суд оцінює критично.

Пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, який набрав чинності, крім окремих положень, 01.01.2013, встановлено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Отже обов'язок з перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відомостей про земельні ділянки, реєстрація яких здійснена до 01.01.2013 у Державному реєстрі земель, покладався на відповідні державні органи, і невиконання вказаного обов'язку не може тягнути негативні наслідки для осіб, які володіють (користуються) відповідними земельними ділянками.

Крім того, відсутність інформації у Державному земельному кадастрі про право оренди земельної ділянки не свідчить про відсутність такого права, яке зареєстроване у встановленому законодавством порядку, відомості про що могли бути отримані державним реєстратором шляхом надіслання запитів до органів, що здійснювали реєстрацію договорів оренди до 01.01.2013, з метою уникнення подвійної реєстрації права оренди.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, щодо якої зареєстроване право оренди, є передбаченою Законом № 1952-IV підставою для відмови у державній реєстрації такого права.

Суд зауважує, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі 814/3015/14 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 57345844).

Аналіз положень частини третьої статті 10 Закону України № 1952-IV дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 29.09.2015 по справі №21-760а15.

Натомість відповідачем не вчинено дій щодо направлення запитів до компетентних органів (зокрема, органів Держгеокадастру у Полтавській області) з метою отримання інформації про наявність зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що призвело до безпідставної державної реєстрації права користування відповідною земельною ділянкою за ОСОБА_6

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що права ТОВ «МДМ», як орендаря спірної земельної ділянки, не є порушеними, невизнаними або оспорюваними, оскільки орендодавець ОСОБА_5 та орендар ОСОБА_6 вирішили припинити правовідносини шляхом укладення договору про розірвання договору оренди землі і на даний час реєстрація відповідного договору оренди припинена, виходячи з наступного.

За змістом частин першої та другої статті 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку на рівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

З огляду на викладене, рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за іншою особою порушує права ТОВ «МДМ» як орендаря цієї земельної ділянки, впливає на реалізацію його прав як орендаря, незважаючи на подальшу реєстрацію припинення права оренди на земельну ділянку за іншою особою. Суд зауважує, що за умов чинності рішення про державну реєстрацію від 11 липня 2016 року № 30403992 офіційно визнано і підтверджено державою факт набуття 07 липня 2016 року права оренди на земельну ділянку іншою особою до дати державної реєстрації припинення права оренди - 24 квітня 2017 року /а.с. 62/, що впливає на зміст прав та обов'язків ТОВ «МДМ» як орендаря цієї земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 30403992 від 11 липня 2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяни Володимирівни, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 504579553216, кадастровий номер НОМЕР_1 за ОСОБА_6 не ґрунтується на вимогах Закону № 1952-IV, прийнято без урахування обставин, які мають значення для його прийняття, а відтак підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що ТОВ «МДМ» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" до приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяни Володимирівни, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 30403992 від 11 липня 2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяни Володимирівни, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 504579553216, кадастровий номер НОМЕР_1 за ОСОБА_6.

Стягнути з державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Тетяни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" (ідентифікаційний код 32704255) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 червня 2017 року.

Суддя М.В. Довгопол