Постанова № 67047594, 22.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 р. Справа № 804/875/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді судді суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. Єфанової О.В. Чорної В.В. при секретаріМузиці Я.І. за участю: позивача представника позивача представника відповідача 1, 2 представника третьої особи ОСОБА_5 ОСОБА_6 Гаркуші Т.Г. Гаркуші Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - відповідач 1), Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі - третя особа), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ заступника голови комісії з реорганізації Держветфітослужби України М.С.Лемака від 16 вересня 2016р. № 1063-к про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Дніпропетровської області відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_5 на посаді начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровські області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Дніпропетровської області з 16 вересня 2016 року;

- зобов'язати Державну служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити рішення суду до негайного виконання.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначив, що він перебував на посаді начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області з 03.11.2014 відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 31.10.2014. Проте Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №1063-к від 16 вересня 2016 року позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку із реорганізацією Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області відповідно до п.1. ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Як зазначив відповідач, про своє звільнення він дізнався лише після неодноразових звернень до керівництва Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і комісії з реорганізації Держветфітослужби України, отримавши 24.11.2016 листа №601-04-09/21223 від 18.11.2016. Оскаржуваний наказ позивач вважає незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, оскільки при видачі вказаного наказу відповідачем 2 було допущено суттєві порушення норм трудового законодавства України. З огляду на викладене, позивач вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.02.2017 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, адміністративний позов просили задовольнити.

Представник відповідачів 1, 2 та третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача, просила відмовити у їх задоволенні, надала письмові заперечення та зазначила, що відповідач вжив усіх належних та достатніх заходів щодо повідомлення позивача за два місяці про наступне вивільнення та пропозиції іншої посади. Також позивач взяв участь у конкурсі на зайняття вакантних посад державної служби, у тому числі на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, проте посів четверте місце у підсумковому рейтинговому списку кандидатів на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області. На думку представник відповідачів 1, 2 та третьої особи оскаржуваний позивачем наказ прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства без будь - яких порушень, а тому позивач не підлягає поновленню на посаді начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області головного державного інспектора ветеринарної медицини Дніпропетровської області. З огляду на викладе, представник відповідачів 1, 2 та третьої особи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів 1, 2, третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 перебував на посаді начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області з 03.11.2014 відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 31.10.2014.

Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №1063-к від 16.09.2016 позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку із реорганізацією Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до наказу №1063-к від 16.09.2016 підставою для звільнення ОСОБА_5 із займаної посади є наказ Держветфітослужби від 16.01.2016 №36 «Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фіто санітарної служби», попередження про вивільнення, погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.04.2016 №37-25-4-7/6404, лист - пропозиція Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 23.08.2016 №01/2350.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", створено: Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів. Установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері. Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1092 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади (далі - Постанова КМУ № 1092) вирішено: 1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 1; 2. Реорганізувати територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 2.; 3. Установити, що територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

На виконання вказаних постанов Кабінету Міністрів України Держветфітослужбою України було видано наказ від 16.01.20016р. № 36 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби".

Вважаючи наказ №1063-к від 16.09.2016 неправомірним та таким, що порушує права та інтереси ОСОБА_5 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, підставами для звільнення працівника за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України можуть бути зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації підприємства, установи чи організації.

Частиною ж 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом же ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відповідно до положень частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України ). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Як вже було встановлено судом Державну ветеринарну та фітосанітарну службу було приєднано до утвореної Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а реорганізація територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби відбувалася шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів.

Відповідно до п.п. 18, 19 пп.4, п. 21 "Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 - до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.

Право підписувати документи щодо Припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

Голова комісії забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.

Представник відповідачів 1,2 та третьої особи у судовому засіданні зазначила, що відповідно до наказу Держветфітослужб України 16.01.20016р. № 36 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" ОСОБА_5 було призначено головою комісії з реорганізації Головного управління ветеринарної медицини у Дніпропетровській області та покладено на нього обов'язок провести вивільнення працівників відповідно до чинного законодавства.

Головним управлінням ветеринарної медицини у Дніпропетровській області також було видано наказ від 20.01.2016 № 01 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби Дніпропетровської області", яким передбачені заходи по вивільненню працівників Головного управління ветеринарної медицини у Дніпропетровській області, підписаний саме позивачем, що не заперечувалось ОСОБА_5 у судовому засіданні.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що твердження ОСОБА_5 про те, що його не було попереджено про можливе наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією не відповідає дійсності.

У судовому засіданні позивач пояснив, що йому не було запропоновано працевлаштування на рівноцінну посаду, а саме -посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що до звільнення позивач працював на посаді керівника територіального органу Держветфітослужби України, тобто на посаді начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.6 ст.2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Відповідно до п. 7 Положення «Про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України», затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 464/2011 Держветфітослужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи: головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини у містах обласного значення, районах

Таким чином, суд вважає, що посада начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області не може розглядатися, як рівноцінна (рівнозначна) посаді начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області та, відповідно, не могла бути запропонована позивачеві.

Також суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності змін в організації виробництва і праці, що супроводжувалися скороченням штату або чисельності працівників суперечать фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» передбачено: утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарпо-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміблогічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також-функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів. Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» визначено: «утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Реорганізувати територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів».

Отже, у Головному управлінні ветеринарної медицини в Дніпропетровській області відбулась реорганізація структури юридичної особи шляхом перетворення і приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області із впровадження змін в організаційну структуру, яка потягла за собою скорочення чисельності або штату працівників. Посада начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області під час вказаної реорганізації скоротилася.

Відповідно до приписів ст. 42 КЗпП України та ст. 87 Закону України «Про державну службу» не передбачено, що власник зобов'язаний пропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в новоутвореному органі, а лише повинен запропонувати рівноцінну посаду, а у разі відсутності - іншу роботу, посаду державної служби, що і було зроблено.

Крім того, наказом Держпродспоживслужби від 13.07.2016 № 195 було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби, у тому числі на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Проте, як зазначила представник відповідачів 1,2 та третьої особи у судовому засіданні, позивач взяв участь у даному конкурсі, однак за його результатами ОСОБА_5 посів четверте місце у підсумковому рейтинговому списку кандидатів на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Таким чином, питання переводу працівників на іншу посаду в новоствореній установі є компетенцією власника або уповноваженого ним органу. Суд не повинен входити в обговорення питання доцільності переводу на якусь конкретну посаду. Сам по собі факт наявності вакантних посад в установі не свідчить про можливість зайняття їх особою, яку звільняють. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити такі дії лише у випадку, коли закон встановлює повноваження в імперативній формі, тобто коли його діяльність чітко визначене законом. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 69 КАСУ визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).

Згідно приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача відповідачем дотримані гарантії та пільги, передбачені КЗпП, оскаржуваний наказ заступника голови комісії реорганізації Держветфітослужби України М.С, Лемака від 16.09.2016 №1063-к про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника Головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Дніпропетровської області відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України суд вважає правомірним та прийнятим за наявності підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та таким, що не підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 26 травня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 26.05.2017 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко О.В. Єфанова В.В. Чорна Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар