Постанова № 67039799, 06.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 908/2354/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (головуючий суддя Малашкевич С.А., судді Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.)у справі№ 908/2354/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології"доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро",провизнання договорів іпотеки недійсними,за участю представників: позивачане з'явились,відповідачаЛисенко В.М.,

В С Т А Н О В И Т И:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 у справі №908/2354/16 позов задоволено повністю: визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки № 021111-КЛВ-Z/1 від 02.11.2011, укладений між ТОВ "Енергетичні технології" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К.В. за № 362, та всі договори про внесення змін до нього; визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки №021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011, укладений між ТОВ "Енергетичні технології" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К.В. за № 359, та всі договори про внесення змін до нього.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 у справі №908/2354/16, постановлено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 11, 16, 92, 98, 140, 143, 145, 203, 207, 215 ЦК України, ст.ст. 32-34, 41-43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про схвалення спірних правочинів повноважним органом позивача.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, 02.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" (Іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 021111-КЛВ-Z/1 на забезпечення виконання зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним договором.

Договір № 021111-КЛВ-Z/1 посвідчений 02.11.2011 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К.В. за реєстровим № 361.

До договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/1 сторонами укладені договори про зміну № 280512 від 28.05.2012, № 170812 від 17.08.2012, № 3 від 28.09.2012, № 4 від 01.11.2012, № 5 від 04.11.2013, які посвідчені нотаріально.

Зазначений договір іпотеки та договори про зміни № 280512 від 28.05.2012, №170812 від 17.08.2012 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" укладені та підписані директором ОСОБА_8, яка діє на підставі статуту (шоста редакція), зареєстрованого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 02.12.2010, номер запису 10911050010000812.

Договори про зміни № 3 від 28.09.2012, № 4 від 01.11.2012, № 5 від 04.11.2013 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" укладені та підписані директором ОСОБА_8, яка діє на підставі статуту (сьома редакція), зареєстрованого виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області 29.08.2012, номер запису 11031050018028389.

02.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (іпотекодержатель) також укладено договір іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 на забезпечення виконання зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним договором.

Зазначений договір іпотеки та договори про зміни до нього № 280512 від 28.05.2012, № 170812 від 17.08.2012 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" укладені та підписані директором ОСОБА_8, яка діє на підставі статуту (шоста редакція), зареєстрованого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 02.12.2010, номер запису 10911050010000812.

Договори про зміни № 3 від 28.09.2012, № 4 від 01.11.2012, № 5 від 04.11.2013 до договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" укладені та підписані директором ОСОБА_8, яка діє на підставі статуту (сьома редакція), зареєстрованого виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області 29.08.2012, номер запису 11031050018028389.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до статуту єдиного учасника ТОВ "Енергетичні технології" - компанії SEKARINIA ENTERPRISES LTD директор цієї компанії не мав повноважень без відповідної довіреності від Компанії на уповноваження директора брати участь і голосувати від імені Компанії на загальних зборах учасників товариств, де Компанія є учасником, і вирішувати будь-які питання, що стосуються діяльності товариств, учасником яких є Компанія, підписувати необхідні документи, в тому числі й протоколи загальних зборів учасників товариств, учасником яких є Компанія, розпоряджатися коштами та будь-яким майном (рухомим і нерухомим) Компанії та товариств, учасником яких є Компанія.

Як встановлено судами, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" від 03.10.2011 № 22 було ухвалено:

- надати в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" з ПАТ Банк "Кредит Дніпро" нерухоме майно - нафтобазу, розташовану за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с. Кірове, провулок Станційний, 1 та автозаправну станцію, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будьонного, 20 (що є предметом вказаної вище іпотеки);

- надати уповноваженій особі, а саме директору ТОВ " Енергетичні технології " ОСОБА_8 право підпису договору застави/іпотеки, додаткових угод до них.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства на загальних зборах був присутній учасник Товариства, який володів 100% його статутного капіталу, - SEKARINIA ENTERPRISES LTD в особі директора ОСОБА_9.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Статуту SEKARINIA ENTERPRISES LTD (СЕКАРІНІЯ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ Л.Т.Д.) ця Компанія є приватною компанією і має тільки одного акціонера.

Пунктом 93 Статуту Компанії визначено, що кількість директорів має бути від одного до семи і може збільшуватись або зменшуватись звичайним рішенням компанії. Відповідно до положень 96 Статуту Компанії Директор Компанії може бути чи стати директором або іншою посадовою особою чи інакше брати участь у будь-якій компанії, яку було засновано компанією або в якій компанія має частку у якості акціонера чи інакше, і жоден такий директор не повинен звітувати компанії про будь-які винагороди чи інші прибутки, отримані ним у якості директора чи посадової особи або від його частки у такій іншій компанії, якщо компанія не визначить інакше.

Директори можуть реалізовувати повноваження компанії для позичання коштів, обтяжувати чи заставляти її активи, майно і незапитаний капітал або будь-яку їх частину та видавати облігації, привілейовані акції та інші цінні папери для забезпечення будь-якого боргу, збитків або зобов'язань компанії чи будь-якої третьої особи (п. 97 Статуту Компанії).

Пунктом 118 Статуту Компанії визначено, що кворум, необхідний для вирішення питання директорами, може бути визначений директорами, а якщо він не був визначений у такий спосіб, дві особи є кворумом. Втім, за умови що протягом такого періоду, коли компанія, згідно положенням цього Статуту, має лише одного директора, рішення у письмовій формі, підписане таким директором, згідно положень Статті 121, має вважатися в усіх відношеннях рішенням директорів, прийнятим на зборах директорів, на яких був кворум.

Згідно з пунктом 1.4 статуту Товариства Компанія SEKARINIA ENTERPRISES LTD станом на 03.10.2011 була єдиним учасником Товариства.

Згідно з п. 11.3 Статуту ТОВ "Енергетичні технології" до виняткової компетенції Учасника, зокрема, належить відчуження майна Товариства на суму, яка складає п'ятдесят та більше відсотків майна Товариства.

Керування поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - Директором Товариства. Учасник може здійснювати керівництво поточною діяльністю товариства безпосередньо, про що зазначено у п.11.4 Статуту Товариства.

Директор одноособово вирішує всі питання діяльності Товариства, крім віднесених до виняткової компетепнції Учасника (п. 11.6 Статуту).

Положеннями п. 11.7 Статуту Товариства визначено, що директор Товариства, зокрема, розпоряджається майном та коштами Товариства, представляє Товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає в країні та за її межами договори та інші угоди від імені Товариства, а у випадках, передбачених цим Статутом - після отримання попередньої згоди Учасника.

Відповідно до п.п. 11.8, 11.9 Статуту Товариства Директор підзвітний Учаснику та організовує виконання його рішень. Директор не має права приймати рішення, що віднесені до виключної компетенції Учасника. Учасник має право прийняти рішення про передачу частки своїх повноважень до компетенції Директора. Директор має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/1 від 02.11.2011 за домовленістю cторін на дату укладання цього договору вартість предмету іпотеки склала 3.289.336,67 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011 вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки, станом на дату укладання договору склала 2.109.380,25 грн.

Розмір статутного капіталу ТОВ "Енергетичні технології" (в редакції Статуту від 29.11.2010 номер запису 10911050010000812, що була чинною на дату укладення оскаржуваних правочинів) складала 580.000,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що договори іпотеки не відповідають вимогам частин другої, третьої статті 203 ЦК України, оскільки представник товариства під час укладання цих угод діяв із перевищенням наданих йому повноважень.

Проте, як встановлено апеляційним судом, Статутом товариства передбачено співрозмірність ціни правочину щодо відчуження майна до майна Товариства, а не до його статутного капіталу. Майно Товариства згідно з розділом 7 Статуту ТОВ "Енергетичні технології" не обмежене лише його статутним капіталом.

Відповідно до фінансового звіту (балансу) товариства станом на 01.10.2011 його активи становили 9.049.100,00 грн., що значно перевищує, зокрема, майно, яке може бути відчужене відповідно до рішень Учасника позивача, та значно перевищує 50% майна Товариства.

Відтак, апеляційним судом підставно відзначено, що за таких умов положення Статуту позивача в частині обмеження прав виконавчого органу товариства застосуванню не підлягають.

За змістом статей 2, 80, 91, 92 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

У преамбулі оспорюваних договорів іпотеки від 02.11.2011 зазначено, що від імені ТОВ "Енергетичні технології" (Іпотекодавець) договір укладений директором товариства ОСОБА_8, яка діяла на підставі Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Отже, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає у правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на викладене на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі цивільно-правової угоди, при укладанні якої директором ТОВ "Енергетичні технології" був наданий повний пакет документів, необхідних для укладання договорів іпотеки у 2011 році, що не викликало сумнівів у іншої сторони при укладанні угоди.

Судами не встановлено, що сама третя особа (Банк) діяла недобросовісно і нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень.

Таким чином, як обґрунтовано відзначив апеляційний суд, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" не був інформований про можливе обмеження повноважень директора позивача, оскільки за всіма ознаками банк не знав та не міг знати про можливі корпоративні спори у ТОВ "Енергетичні технології".

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Крім того, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства в межах, встановлених статутом товариства і законом.

Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до положень статуту ТОВ "Енергетичні технології" директор є виконавчим органом, який одноособово вирішує всі питання діяльності Товариства, крім віднесених до виняткової компетенції Учасника.

Враховуючи наведене, директор як виконавчий орган товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і статутом товариства, наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені товариства, тому, як вірно відзначено апеляційним судом, подальше укладення додаткових договорів про зміну спірних договорів іпотеки свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

Крім того відповідно до п. 12.5 Статуту позивача Ревізійна комісія має право порушувати питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла погроза життєвим інтересам товариства або виявлені зловживання з боку посадових осіб Товариства.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про проведення зборів у зв'язку із укладанням договору іпотеки та додаткових угод до нього у зв'язку із перевищенням повноважень директором товариства при його укладанні.

За таких обставин висновок місцевого суду про визнання договорів іпотеки та договорів про внесення змін до нього недійсними колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що рішення загальних зборів учасників є індивідуальним актом, який породжує певні правові наслідки, спрямованим на регулювання господарських відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" під час укладання спірних договорів іпотеки діяв на виконання рішення загальних зборів Товариства № 22 від 03.10.2011, яке було обов'язковим для нього та в межах повноважень, передбачених статутом ТОВ "Енергетичні технології".

Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 (зі змінами та доповненнями) визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів.

За таких обставин посилання позивача на той факт, що рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2027/16 від 19.12.2016 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Енергетичні технології" від 03.10.2011, не є беззаперечною підставою, з якою закон пов'язує визнання недійсними спірних договорів застави, оскільки не спростовує факту законності дій директора позивача щодо виконання рішень загальних зборів Товариства.

Крім того колегія суддів відзначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області у даній справі №908/2354/16 прийнято 22.11.2016, а у справі № 908/2027/16 (на яку посилається позивач в касаційній скарзі) - 19.12.2016, тобто майже через місяць після того, як суд першої інстанції завершив розгляд даної справи.

З огляду на законність дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" ОСОБА_8 під час укладання спірних договорів іпотеки та договорів про внесення змін до них, які були направлені на виконання рішення загальних зборів останнього, та той факт, що рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2027/16 від 09.12.2016, яким було визнано недійсним рішення загальних зборів позивача від 03.10.2011, оформленого протоколом № 22, не впливає на дійсність спірних договорів, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови в позові.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 908/2354/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець Малетич М.М.