Постанова № 67039786, 24.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Справа № 910/21062/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Карабаня В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 12.12.2016 Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017у справі№ 910/21062/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"про за участю від позивача: від відповідача: відшкодування шкоди в розмірі 36560,48 грн., Білоконь І. В., Кузьменков М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" (далі - відповідач) про відшкодування 36560,48 грн. матеріальної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 695а5юб від 02.11.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1, тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/21062/16 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 36560,48 грн. страхового відшкодування.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (36560,48 грн.), а також визначені полісом № АЕ/5487413 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.), місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 36560,48 грн. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів про спростовування заявлених позовних вимог та про часткову або повну сплату заявленої до стягнення суми.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/21062/16 (у складі колегії суддів: Чорногуза М.Г. - головуючого, Мальченко А.О., Агрикової О.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/21062/16 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "Opel Omega" д. н. НОМЕР_2, має відшкодовувати збитки, що завдані внаслідок ДТП у межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, виходячи із вартості відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Fabia Classic" д. н. НОМЕР_1, при цьому в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу в зв'язку із виплатою страхового відшкодування за мінусом франшизи.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/21062/16, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/21062/16, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права господарськими судами.

Заслухавши суддю-доповідача ОСОБА_1, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ТОВ "ОТП Лізинг" 02.11.2015 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 695а5юб (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, серед яких - автомобіль марки "Skoda Fabia Classic" д.н. НОМЕР_1, 2011 року випуску.

За умовами договору укладеного позивачем зі своїм страхувальником франшиза (безумовна) за ризиком "збитки внаслідок ДТП" складає 0 % (п. 9.2 договору страхування); строк дії договору: з 18.11.2015 по 17.11.2016 (п. 17 договору страхування); норми знецінення ТЗ на період страхування "не застосовуються"; умови виплати страхового відшкодування згідно із п. 27.11 Договору "на базі авторизованої СТО "п. 27.11.1 договору" (п. 11 додатку 2 до заяви на страхування, п. 13 додатку 2 до договору страхування).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (аналогічні приписи також містяться у п. 3 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування").

Страховим випадком відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до довідки виданої ВДАІ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України у Київській області (державтоінспекції МВС) № 90329038 від 22.04.2016 про дорожньо-транспортну пригоду 22.04.2016 о 07:30 у м. Вишневе по вул. Червоноармійській, Києва-Святошинського району Київської області відбулась ДТП за участю транспортного засобу "Opel" д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 та транспортного засобу марки "Skoda" д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 Відповідно до довідки ГУМВС України у Київській області т.з. марки "Skoda" д.н. НОМЕР_1 в результаті вказаної ДТП отримав механічні ушкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.05.2016 у справі № 369/3974/16-п встановлено, що водій ОСОБА_9 22.04.2016 о 07:30 у м. Вишневе по вул. Червоноармійській Києва-Святошинського району Київської області, керуючи автомобілем "Opel" д.н. НОМЕР_3 на нерегульованому перехресті, Київське на півкільце - Боярка, не надав перевагу у русі автомобілю, який рухався поголовній дорозі та який виконував лівий поворот на вул. Червоноармійську, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Skoda" д.н. НОМЕР_1, що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Вищевказаною постановою ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

ТОВ "ОТП Лізинг" як власник застрахованого транспортного засобу "Skoda" д.н. НОМЕР_1 звернулось до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Пунктом 27.1. договору сторонами погоджено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно із договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акта, який складається страховиком.

При пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в якій включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартості ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО. В окремих випадках за згодою страховика та страхувальника розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) (п. 27.11. договору).

При пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в договорі франшизи з відповідного ризику, але не більше страхової суми. При цьому розмір збитків "На базі авторизованої СТО" при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно із відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО (п. 27.11.1 договору страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" 22.04.2016 виставлено страхувальнику позивача рахунок на оплату № САСТ-508960 на суму 38658,39 грн. (з ПДВ) щодо вартості ремонту авто.

Страхувальником позивача 17.05.2016 сплачено 36560,48 грн. (з ПДВ у сумі 6093,41 грн.) на рахунок ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій", що підтверджується платіжним дорученням № 10418 з призначенням платежу "оплата за ремонт після ДТП (НОМЕР_1) зг. рах. № САСТ-508960 від 22.04.2016 в т.ч. ПДВА 20% 6093,41 грн.".

Відповідно до заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 23.05.2016 за вх. № 1089 від 25.05.2016 страхувальник позивача просив ПрАТ "СК "АХА Страхування" здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 36560,48 грн. на банківський рахунок страхувальника.

Відповідно до складеного позивачем страхового акта № АХА2065571 від 25.05.2016 з урахуванням розрахунку розміру страхового відшкодування, у якому визначено вартість відновлювального ремонту (зг. рах. № САСТ-508960 від 22.04.2016 у сумі 36560,48 грн.), виходячи з розрахунку ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій", до виплати страхувальнику позивача призначено страхове відшкодування у сумі 36560,48 грн.

За фактом ремонту автомобіля марки "Skoda" д.н. НОМЕР_1 СТО ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" 27.05.2016 складено акт виконаних робіт № АСК-501784 від 27.05.2016 на загальну суму 36560,48 грн.

Позивачем 27.05.2016 виплачено страхове відшкодування в розмірі 36560,48 грн. на рахунок свого страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 244482 з призначенням платежу "страхове відшкодування на підставі акта № АХА2065571, Лізинг ОТП ООО, ІПН 35912126 відповідно до рах. № САСТ-508960 від 22.04.2016, в т.ч. ПДВА 20% 6093,41 грн.".

Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічну норму закріплено у ст. 993 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування у сумі 36560,48 грн., набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Господарськими судами встановлено, що цивільну відповідальність власника транспортного засобу "Opel Omega" д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_9 застраховано ПрАТ "Страхова компанія "ЮНІВЕС" (відповідачем) відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5487413, дійсного з 02.09.2015 по 01.09.2016, з лімітом за шкоду майну 50000 грн. та франшизою 0 грн.

Позивач 19.08.2016 звернувся до відповідача із претензією на суму 36560,48 грн., яку просив компенсувати в порядку регресу. В якості доказу направлення вказаної претензії з додатками відповідачу позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у якому наявна відмітка про отримання вказаного листа адресатом 29.08.2016.

Відповідачем вказану претензію залишено без реагування, з огляду на що позивач звернувсь із даним позовом про стягнення з відповідача 36560,48 грн.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених норм позивач - ПрАТ "СК "АХА Страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 23/279.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до поданих позивачем до апеляційної скарги звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Skoda Fabia д.н. НОМЕР_1 № 211116-3 від 21.12.2016, складеного 21.11.2016 суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_11, а також ремонтної калькуляції № ГО-2405 від 21.12.2016, складеної на основі комп'ютерної програми Аudatex, вартість матеріального збитку становить 19407,52 грн. (з урахуванням зносу 50%), а вартість відновлювального ремонту становить 32379,28 грн. з ПДВ.

Відповідач посилається на відсутність підстав для стягнення з нього суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем його страхувальнику, оскільки розрахунок цієї суми здійснено позивачем без застосування коефіцієнту фізичного зносу, який визначено у звіті про оцінку транспортного засобу, поданого відповідачем до апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вказані посилання є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 36560,48 грн. (на підставі рахунку СТО) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту від 02.11.2015 № 695а5юб, у якому відсутні умови щодо необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача як страховика за договором добровільного страхування майна, дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки ПрАТ "СК"Юнівес", яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Законом України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, власник якого застрахував свої інтереси на підставі договору добровільного страхування, а необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15: "Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати".

Крім цього, листом Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011, роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Skoda Fabia Classic" д.н. НОМЕР_1 з урахуванням умов договору, відповідно оплаченого рахунку № САСТ-508960 та без урахування коефіцієнту фізичного зносу є правомірним, а доводи відповідача про необхідність зменшення суми страхового відшкодування на такий коефіцієнт є безпідставними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що в даному випадку відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "Opel Omega" д.н. НОМЕР_2, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, виходячи із вартості відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Fabia Classic" д.н. НОМЕР_1, при цьому в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу у зв'язку із виплатою страхового відшкодування за мінусом франшизи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5487413 розмір франшизи складає 0 грн. 00 коп., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн.

Тому господарські суди дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача страхового відшкодування у сумі 36560,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/21062/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/21062/16 Господарського суду міста Києва підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/21062/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/21062/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Вовк І.В. Карабань В.Я.