Ухвала суду № 67039410, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 травня 2017 року м. Київ К/800/8520/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі №825/78/17 за позовом Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

КП «Прилукитепловодопостачання» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати прийняте Прилуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 06 липня 2016 року №91/12-214/32863684 податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року №0002781200 про застосування штрафу за затримку граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних: на 15 і менше днів у розмірі 10% в сумі 29976,12 грн., від 16 до 30 днів у розмірі 20% в сумі 4512,20 грн., від 31 до 60 днів у розмірі 30% в сумі 35218,59 грн., від 61 і більше календарних днів у розмірі 40% в сумі 17632,54 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі №825/1700/16, яка набрала законної сили 16 січня 2017 року, визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нездійснення зменшення залишку податкових зобов'язань позивача, що обліковується в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, у сумі 1245238,08 грн.

З огляду на викладене та враховуючи системний аналіз приписів статей 14, 109, 200-1, 201, 210-1, пункту 35 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суди дійшли висновку, що у відповідача не було правових підстав для застосування до КП «Прилукитепловодопостачання» штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки невідображення достатніх для здійснення їх реєстрації коштів на електронному рахунку позивача пов'язано не з його винною поведінкою, а з несвоєчасним зменшенням Державною казначейською службою України залишку податкових зобов'язань підприємства з податку на додану вартість у системі електронного адміністрування.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Прилуцька ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі №825/78/17 за позовом Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак