Ухвала суду № 67039408, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 червня 2017 року м. Київ К/800/18806/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 23 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 12.09.2016 р.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років згідно зі статтею статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 12.09.2016 р.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала з 26.04.1986 р. по 14.08.2008 р. в с. Рудня-Бистра Олевського району Житомирської області (постановою КМУ від 23.07.1991 р. № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю), що підтверджується довідкою від 03.10.2016 р. №412, виданою Руднє-Бистрянською сільською радою.

14.11.1997 р. позивач отримала посвідчення НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, видане Олевською районною державною адміністрацією.

Суди дійшли висновку, що в матеріалах справи є достатні докази, які підтверджують факт постійного проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 р. не менше чотирьох років, а тому вона має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", по досягненню 52 років 6 місяців, тобто з 12.09.2016 р.

Крім того, належність позивача до особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним і воно вказує на те, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У касаційній скарзі Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що посвідчення від 14.11.1997 р. НОМЕР_1 видане позивачу з порушенням законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, в яких надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак