Ухвала суду № 67038520, 22.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 р.

Справа № 2-а-1612/10/1570

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного науково-дослідного підприємства "Укрпромскло" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, –

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року приватне науково-дослідне підприємство "Укрпромскло" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0006502301/0 від 15.10.2009 року та №0006502301/1 від 11.02.2010 року.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки чинним законодавством не заборонено включати до податкового кредиту суми ПДВ сплачені покупцями за товари та послуги у попередніх періодах з урахуванням терміну давності 1095 днів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року позовні вимоги приватного науково-дослідного підприємства "Укрпромскло" були задоволені частково. Однак з резолютивної частини оскаржуваної постанови вбачається, що позовні вимоги були задоволені повністю.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0006502301/0 від 15.10.2009 р. та №0006502301/1 від 11.02.2010 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі податкового органу зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка Приватного науково-дослідного підприємства «Укрпромскло» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої був складений акт від 02.10.2009 року № 363/23-213/21034492.

Під час проведення перевірки були встановленні порушення п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали в тому, що до складу податкового кредиту у рядку 10.1. та відповідно у рядку 17 податкової декларації за періоди, що перевірялися віднесені суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів (періодів, що перевірені попередньою плановою документальною перевіркою). Пунктом 5.8. «Порядку заповнення та подання податкової декларації по ПДВ», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України передбачено відображення коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди у рядку 16. Проте підприємство не подавало уточнюючі розрахунки податкового кредиту у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 2008 року та не відображало в рядку 16, в результаті чого було встановлено завищення суми податкового кредиту за листопад на суму 50 966 грн.

Даний акт перевірки був підписаний з боку позивача із зауваженнями та 07.10.209 року позивачем були подані заперечення на акт.

Згідно відповіді ДПІ у Малиновському районі від 12.10.2009 року заперечення позивача не були задоволенні.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення - рішення від 15.10.2009 року № 0006507301/0, яким позивачу було донараховано податкове зобов’язання у сумі 76 449 грн., в тому числі за основним платежем 50966 грн. та за штрафними санкціями 25483 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що вказане податкове повідомлення–рішення було оскаржено позивачем до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (копія скарги знаходиться в матеріалах справи, проте рішенням про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга без задоволення.

За результатами розгляду скарги було винесено податкове повідомлення –рішення від 07.09.2009 року № 0000272350/1.

Також позивач подав скаргу до ДПА в Одеській області, яка також була залишена без задоволення та за результатами розгляду якої було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2010 року № 0006502301/1.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за нормами Закону України № 168/97-ВР головними умовами віднесення сплаченого (нарахованого) при придбані товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження факту сплати (нарахування) податку належним чином складеними податковими накладними постачальниками-платниками ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податку в межах оподатковуваних операцій.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Відповідно до п.7.5., п.п. 7.5.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Відповідно до п.п. 7.4.5., п. 7.4. ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

На підставі наданих реєстру отриманих та виданих податкових накладних судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові накладні були отримані позивачем саме у липні 2008 року та у лютому 2009р. Крім того, позивачем сума податкового нарахування з податку на додану вартість у розмірі 5676,72 грн., що була відображена продавцем у податковій накладній №113 від 30.06.2008 р., була включена позивачем в податкову декларацію за лютий 2009 року, аналогічно суми податкового нарахування з податку на додану вартість у розмірі 13885грн., 7287.20грн та 24116.48грн., відповідно накладні №69 від 07.05.2008р., №48 від 03.04.2008р. та №29 від 24.02.2008р., включені в податкову декларацію за липень 2008 р. Також на підтвердження реальності торгових операцій за період серпень 2007-червень 2008 року та придбання від постачальників податкових накладних за цей період у листопаді 2008 року представником позивача суду надано копії банківських витягів про дату сплати вартості товарів (послуг) та ПДВ постачальникам. При цьому, актом зафіксовано, що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносини ПНДП «Укрпромскло» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними та не встановлено укладення суб’єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що, отримавши запізнілу податкову накладну (у поточному податковому періоді) покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») набуває права на включення суми податку вказаній у цій податковій накладній до податкового кредиту. Вказана, сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період, що й зробив позивач. Тому, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та досліджених у сукупності наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для не включення вказаної суми до складу податкового кредиту у липні 2008 року та у лютому 2009р.

Посилання представника відповідача на необхідність виправлення самостійно виявлених помилок та відображення суми в рядку 16 податкової декларації вірно не сприйняті судом першої інстанції до уваги, оскільки в даному випадку не було здійснено корегування раніше відображеного податкового кредиту, а має місце включення у податковий кредит того звітного періоду, в якому фактично були отримані податкові накладні.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

З огляду на викладене, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду.

Крім того позивачем на підтвердження реальності правочинів та законності підстав декларування податкового кредиту були надані суду наступні документи: копія договору купівлі-продажу, копії договорів комісії, копії податкових накладних, акти виконаних робіт, накладних.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного науково-дослідного підприємства "Укрпромскло" є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі № 2-а-1612/10/1570 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 27 лютого 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян