Постанова № 67036905, 06.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 924/152/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

прокуратури - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі № 924/152/17

за позовом керівника Шепетівської місцевої прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, що уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Шепетівської районної ради, м. Шепетівка Хмельницької області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Хмельницький

про розірвання договору оренди приміщення від 01.08.2016р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі №924/152/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Виноградова В.В., суддя Танасюк О.Є., суддя Муха М.Є. ) позов керівника Шепетівської місцевої прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, що уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Шепетівської районної ради, м. Шепетівка Хмельницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Хмельницький про розірвання договору оренди приміщення від 01.08.2016р. задоволено. Розірвано договір оренди приміщення адміністративної будівлі Шепетівської районної ради від 01.08.2016 р., що укладений між Шепетівською районною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі №924/152/17, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/152/17. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Шепетівської місцевої прокуратури до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовити повністю.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилається на ту обставину, що ухвалене рішення, прийняте з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, а також з не повним дослідженням доказів.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 р. № 1-1/99 та Постанову Пленуму Вищого Господарського Суду №7 від 23/03/2012, якими вказано, що звернення прокуратури до суду в інтересах органу місцевого самоврядування можливе виключно у випадку здійснення цим органом функцій виконавчої влади, а формулювання «орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах» підкреслює, що інтерес держави у таких правовідносинах передбачається виключно в межах функцій виконавчої влади. На думку скаржника, Шепетівська районна рада не має функцій органу виконавчої влади, щодо правовідносин у питанні оренди комунального майна, яке є власним правом органу місцевого самоврядування, жодним чином не має відношення до інтересів та функцій держави". Відтак, апелянт зазначає про відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі районної ради, оскільки згідно Постанови Пленуму ВГС №7 від 23.03.2012р. абзац 2 пункту 3 в редакції Постанови ВГС №7 від 14.07.2016р. «Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Також, посилається на ту обставину, що Шепетівською районною радою, було порушено пункт 1.1 договору, за яким орендодавець зобов'язується передати у тимчасове володіння і користування нерухоме майно. Вказує, що згідно з пунктом 5.2 договору орендна плата сплачується за той місяць, упродовж якого кабінет фактично використовувався, а позивач не дав можливості це робити відповідачу жодного дня. Беручи до уваги пункт 8.2 договору, яким передбачено, що орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном, стверджує, що дії позивача носили виключно саме такий характер. При цьому посилається на положення ст. ст. 212, 509, 526, 629, 762, 765, 766 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 291 ГК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у справі №924/152/17 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_5 від 06.06.2017р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - ОСОБА_6 та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/152/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р. призначено розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі №924/152/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Олексюк Г.Є.

25.05.2017р. Шепетівська районна рада надала апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі № 924/152/17 за позовом керівника Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, що уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Шепетівської районної ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди приміщення від 01.08.2016 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

06.06.2017р. в судовому засіданні апеляційної інстанції представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі №924/152/17 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Шепетівської районної ради - ОСОБА_7 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі №924/152/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор Ковальчук І.Л. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі №924/152/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав клопотання про долучення до матеріалів справи відеозапису, який міститься на оптичному носієві інформації DVD-диску. Колегія суддів апеляційної інстанції, в судовому засіданні за участі представників сторін дослідила наданий відеозапис, що міститься на оптичному носієві інформації DVD-диску.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шепетівської районної ради №38/5-2016 "Про передачу в оренду нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селища району" від 04.03.2016 р., вирішено надати дозвіл на передачу в оренду приміщення адміністративної будівлі Шепетівської районної ради (загальною площею 27 м. кв.), яке знаходиться за адресою: м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 47. Затверджено розпорядження голови районної ради від 18.02.2016 "Про створення комплексної конкурсної комісії з відбору експертів - суб'єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежної оцінки майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл та селища Шепетівського району, а також - з відбору претендентів на право оренди майна спільної власності територіальних громад району та її склад".

04.07.2016 р. листом відповідач звернулася до голови Шепетівської районної ради в якому просила передати їй в оренду службовий кабінет №128 загальною площею 7,6 кв.м. для розміщення буфету. У листі також зазначила, що погоджується з розміром орендної плати, зобов'язується використовувати об'єкт за цільовим призначенням і без передачі в суборенду, забезпечувати збереження орендованого майна та дотримання протипожежних і санітарно-епідеміологічних норм, відшкодовувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та його страхування.

Відповідно до рішення засідання комплексної конкурсної комісії з відбору експертів-суб'єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежної оцінки майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл та селища Шепетівського району, а також - з відбору претендентів на право оренди майна спільної власності територіальних громад району, оформленого протоколом №3 від 08.07.2016 р., було вирішено, зокрема: визнати документи, подані ФОП ОСОБА_4 до комплексної конкурсної комісії такими, що відповідають вимогам "Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад району", затвердженого рішенням районної ради від 28.10.11 р. №13 зі змінами; рекомендувати кандидатуру ФОП ОСОБА_4 голові Шепетівської районної ради як єдину кандидатуру орендаря та укласти договір оренди кабінету №128 для розміщення буфету.

13.07.2016 р. листом №01-19/312 позивач направив відповідачу проект договору оренди приміщення службового кабінету №128, що знаходить в адмінбудівлі районної ради, для підписання.

01.08.2016 р. між Шепетівською районною радою (орендодавець) та фізично особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди приміщення .

За приписами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у тимчасове платне володіння і користування, а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця у тимчасове платне володіння і користування нерухоме майно, загальною площею 8 м.кв., в тому числі: службовий кабінет №128, загальною площею 7,6 м. кв. та коридор, загальною площею 0,4 м.кв., що знаходяться в адміністративній будівлі Шепетівської районної ради за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 47.

Згідно з п. 2.1 договору службовий кабінет буде використовуватися орендарем для розміщення буфету.

Відповідно до п. п. 3.1 - 3.4 договору приймання-передача службового кабінету, що орендується здійснюється представниками сторін. Службовий кабінет повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі. При передачі службового кабінету складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Службовий кабінет вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 4.1.1 договору встановлено термін оренди, та складає 2 роки 11 місяців та починається із моменту фактичної передачі об'єкта оренди відповідно до цього договору за актом приймання-передачі та діє до 30 червня 2019 року включно.

Згідно з п. 5.1 договору сторони дійшли згоди, що орендна плата за користування орендарем службовим кабінетом встановлюється в розмірі 788 грн. 50 коп. щомісячно, розмір якої визначено відповідно до "ОСОБА_7 розрахунку та розподілу орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селища Шепетівського району", затвердженої рішенням районної ради від 15.10.2013 за № 19/21-2013, за користування коридором - 41 грн. 50 коп. щомісячно, окремо від комунальних інших виплат.

Відповідно до п. 5.2 орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця у термін, не пізніше 25 числа поточного місяця, за той місяць, упродовж якого службовий кабінет фактично використовувався, з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Пунктами 6.1, 6.2, 6.5, 6.6, 6.9 договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні послуги; у разі припинення або розірвання договору, повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря; своєчасно і в повному обсязі проводити оплату комунальних послуг при використанні орендованого майна; відшкодувати витрати, пов'язані з проведенням незалежної оцінки службового кабінету у розмірі 800 грн., по 160 грн. щомісячно, окремо від орендної плати та оплати комунальних послуг до 31.12.2016 р. включно.

У відповідності до п. п. 9.1, 9.2 договору орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим договором; виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору.

Згідно з п. 9.3 договору орендодавець, зокрема, має право вимагати розірвання договору в разі, якщо орендар користується майном всупереч договору або всупереч призначенню майна, орендар без дозволу орендодавця передав майно у користування іншій особі тощо.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено норми, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати — до виконання зобов'язань (п. 12.1 договору).

За приписами п. 12.2 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 12.3 договору).

Відповідно до п. 12.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, прямо передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками печаток сторін.

01.08.2016 р. сторонами підписано та скріпленого відтисками печаток сторін акт приймання-передачі об'єкта оренди. Відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору оренди у строкове, платне володіння і користування нерухоме майно, загальною площею 8 м.кв., в тому числі: службовий кабінет №128, загальною площею 7,6 м. кв. та коридор, загальною площею 0,4 м.кв., що знаходяться в адміністративній будівлі Шепетівської районної ради за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 47. В акті зазначено, що з моменту фактичної передачі та підписання цього акту право володіння і користування на об'єкт оренди переходить від орендодавця до орендаря. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною договору оренди приміщення від 01.08.2016 р.

Відповідно до розрахунку орендної плати службового кабінету №128, визначено розмір орендної плати за рік в сумі 9462,00 грн., за 1 місяць - 788,50 грн., вартість оренди коридору - 41,50 грн.

19.08.2016р., 21.09.2016 р., 27.10.2016р., 22.11.2016р., 21.12.2016р., обстежено об'єкти оренди та складено акти комісією Шепетівської райради з питань контролю за наявністю, станом, напрямами та ефективністю використання майна адмінбудинку районної ради, переданого в оренду, відповідно до яких при обстеженні кабінету №128 адмінбудинку районної ради, який згідно договору оренди приміщення від 01.08.2016 р. переданий районною радою в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 для розміщення буфету. В актах зазначено, що службовий кабінет №128 фактично не використовується відповідно до умов договору, що є порушенням умов договору. При цьому зазначено про необхідність ініціювання питання щодо дострокового розірвання договору у випадку неусунення виявлених недоліків у подальшому.

Відповідач звернулася до позивача з листами від 19.09.2016 р. №191, в якому вказала на те, що працівники районної ради завадили встановити відповідачу лічильник, та від 26.09.2016 р. №193, в якому повідомила про встановлення електролічильника та його показники, а також зазначила про непередання її представнику ключів від орендованого приміщення і здійснення систематичного несанкціонованого проникнення представників районної ради до нього.

У відповідь на зазначені листи позивач листом від 28.09.2016 р. №01-19/458 інформував про те, що електролічильник в орендованому приміщенні встановлено без відома орендодавця та представника, відповідального за стан електрогосподарства, внаслідок чого здійснено неправильне підключення. Відповідачу запропоновано здійснити відключення встановленого електролічильника, після чого заново підключити його у присутності відповідальної особи районної ради та відповідно до норм експлуатації електроприладів. Також зазначено, що будь-яких уповноважуючих на представництво документів у відносинах щодо орендованого приміщення позивачу не надходило, а представники ради мають право діяти відповідно до п. 9.1 договору оренди.

31.10.2016 р. відповідач звернулась до позивача з претензією №236 щодо невиконання умов договору оренди приміщення від 01.08.2016 р., в якій зазначила, що всупереч умовам договору Шепетівська районна рада не передала їй приміщення та продовжує його використання, паралельно висуваючи додаткові вимоги, не передбачені договором, та вимагаючи сплати орендної плати. Відповідач вимагала протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї претензії, повернути сплачені нею за договором грошові кошти в сумі 2010,66 грн., здійснити фактичну передачу майна представнику орендаря та відшкодувати недоотриманий прибуток за серпень-жовтень у розмірі 10000,00 грн. за кожен місяць.

Листом від 03.11.2016 р. №01-19/505 позивач повідомив відповідача про те, що в районної ради відсутні документи на представника відповідача, а також про те, що приміщення передано в оренду за актом приймання-передачі об’єкта оренди від 01.08.2016 р. Вказує, що будь-яких дій зі сторони районної ради, які б перешкоджали відповідачу користуватися об’єктом оренди, не було, а встановлення металопластикового вікна та електролічильника свідчить про фактичне використання об’єкта оренди відповідачем.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогами (листи-претензії №01-19/516 від 18.11.2016 р., №01-19/534 від 05.12.2016 р., №01-27/5 від 04.01.2017 р.) про сплату заборгованості з орендної плати та інших платежах, вжиття заходів з налагодження роботи буфету, повідомивши розміри несплаченої орендної плати, податку за земельну ділянку, відшкодування витрат на проведення незалежної оцінки орендованого майна за відповідні місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано виписки по рахунках: за 29.08.2016 р. про сплату відповідачем 180,00 грн. відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням незалежної оцінки майна, та 830,00 грн. за оренду за серпень 2016 р.; за 27.09.2016 р. про сплату 160,00 грн. відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням незалежної оцінки майна, та 830,00 грн. за оренду; за 29.08.2016 р. про сплату 15,33 грн. за послуги за серпень 2016 р.; за 27.09.2016 р. про сплату 15,33 грн. за користування земельною ділянкою. Також надано меморіальні ордери (форма №408 та форма №409) за серпень 2016 р. – лютий 2017 р. щодо стану надходження платежів до Шепетівської районної ради, в тому числі від ФОП ОСОБА_4

Згідно з довідкою Шепетівської районної ради від 20.04.2017 р. №01-27/169 заборгованість відповідача за договором оренди від 01.08.2016 р. станом на 20.04.2017 р. становить 6800,75 грн. (в т.ч. 6230,40 грн. орендної плати, 460,00 грн. вартості експертної оцінки майна та 110,35 грн. земельного податку).

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди приміщення адміністративної будівлі Шепетівської районної ради від 01.08.2016 р., укладеного між Шепетівською районною радою та відповідачем, щодо сплати орендної плати та використання орендованого майна відповідно до його призначення (буфет), керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шепетівської районної ради звернувся до суду з позовом про розірвання зазначеного договору оренди.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання ї судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини з оренди державного та комунального майна врегульовуються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", гл.58 Цивільного кодексу України та відповідними положеннями Господарського кодексу України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як випливає із встановлених у справі обставин, спір між сторонами виник з орендних відносин, а саме з виконання договору оренди нежитлового приміщення.

Згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, однією з кваліфікуючих ознак договору оренди (найму) майна є оплатність та, відповідно, однією з істотних умов - орендна плата.

За умовами договору оренди від 01.08.2016 р. орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця у термін, не пізніше 25 числа поточного місяця, за той місяць, упродовж якого службовий кабінет фактично використовувався, з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць (п. 5.2 договору).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в порушення вищевказаних законодавчих норм та умов договору оренди свої зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати орендної плати за жовтень 2016 р. - лютий 2017 р. не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість за вказані місяці оренди майна, що стало підставою для розірвання договору. Доказів сплати заборгованості за оренду приміщення за вказаний період не подано. Натомість відповідно до довідки Шепетівської районної ради від 20.04.2017 р. №01-27/169 заборгованість відповідача за договором оренди від 01.08.2016 р. станом на 20.04.2017 р. становить 6800,75 грн. (в т.ч. 6230,40 грн. орендної плати, 460,00 грн. вартості експертної оцінки майна та 110,35 грн. земельного податку).

Виконання господарського зобов'язання має бути належним, здійснюватись у відповідності до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України). Цивільно-правове зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу (ст.526 ЦК України).

Невиконання або неналежне виконання однією із сторін умов договору породжує правові наслідки, зокрема, у вигляді розірвання, припинення дії або односторонньої відмови від договору.

Зокрема, положеннями частини 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз законодавства, яке необхідно застосувати до спірних відносин, зокрема, положення статті 291 Господарського кодексу України, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в сукупності з положеннями статті 783 ЦК України, апеляційний суд зазначає про наступне.

Положення ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Позовні вимоги ґрунтуються саме на нормі ч.2 статті 651 ЦК України, яка передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Порушення відповідачем свого обов'язку, визначеного як законом у частині 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і договором оренди, має наслідком саме ті обставини, які визначаються наведеними вище положеннями закону.

Підстави, встановлені нормами ст. 783 ЦК України, не є виключними для розірвання договору оренди з волі орендодавця, оскільки застосуванню до спірних відносин підлягають також і положення ст.651 ЦК України як загальні підстави розірвання договору.

Крім того слід ураховувати, що норми цієї статті поширюються на відносини щодо будь - якого майна, переданого в оренду і є загальними стосовно наведених вище норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яким врегульовані питання оренди державного майна, управління яким здійснює позивач.

У договорі оренди сторони погодили право орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов договору; право вимагати розірвання договору в разі, якщо орендар користується майном всупереч договору або всупереч призначенню майна, орендар без дозволу орендодавця передав майно у користування іншій особі тощо (п. п. 9.2, 9.3 договору).

У п. 12.3 договору зазначено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством; у п. 12.6 договору - що чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, в інших випадках, прямо передбачених договором та чинним законодавством України.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові ВСУ від 08.05.2012 р. у справі №3-26гс12.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не сплачував орендну плату у повному обсязі, що можна вважати не належним виконанням умов договору, оскільки позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при його укладенні, що являється законною підставою для розірвання договору оренди нежитлового приміщення. Порушення мало триваючий характер, тобто здійснювалось у весь період дії договору оренди, зокрема у 2016 та 2017 році протягом кількох платіжних періодів.

Апеляційний суд враховує також, що висновки, до яких він прийшов при розгляді апеляційної скарги, відповідають правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові №6-75цс13 від 18.09.2013р., у який Верховний суд зокрема зазначив, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору щодо щомісячної сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням, оскільки внаслідок несплати орендної плати та, відповідно, її ненадходження до відповідного бюджету позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку (правова позиція, викладена у постанові ВСУ від 08.05.2012 р. у справі №3-26гс12).

Отже, позовні вимоги про розірвання договору оренди приміщення адміністративної будівлі Шепетівської районної ради від 01.08.2016 р., що укладений між Шепетівською районною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, правомірно задоволено судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акта від 01.08.2016 р. приймання-передачі об'єкта оренди (відповідно до договору оренди приміщення від 01.08.2016 р.) позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов договору оренди у строкове, платне володіння і користування нерухоме майно, загальною площею 8 м.кв. Посилання скаржника, щодо перешкоджань районної ради в користуванні орендованим майном спростовується наявним в матеріалах справи підписаним актом приймання-передачі приміщення. Одночасно підтвердженням фактичного використання орендованого приміщення є безперешкодне встановлення електролічильника та заміна металопластикового вікна.

Доводи апелянта про відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі районної ради спростовуються з огляду на положення ст. 8, п. 3 ч. 1 ст. 131-1, ч. 3 ст. 143 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 16. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".

Відповідно до п. 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У статті 23 Закону України „Про прокуратуру” зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (п. 1 постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” від 23.03.2012 р. №7).

Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Частиною 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом та представництва інтересів держави в суді, прокурор посилається на положення ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до яких від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а також положення ст. 60 зазначеного Закону, згідно з якими органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. При цьому за приписами ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Статтею 62 цього Закону передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Тому доходить висновку, що захист інтересів територіальних громад і нормального функціонування місцевого самоврядування є прямим обов'язком саме держави. При цьому несплата відповідачем орендної плати за договором є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно вважає правомірним звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі Шепетівської районної ради, оскільки остання як представницький орган місцевого самоврядування володіє повноваженнями на здійснення контролю за станом збереження та використання комунального майна та є органом, уповноваженим державною здійснювати функції у спірних правовідносинах, в розумінні ст. ст. 2, 29 ГПК України, ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” (постанови ВСУ від 08.05.2012 р. у справі №3-26гс12, від 21.01.2015р. у справі №910/16306/13, постанови ВГСУ від 16.09.2015 р. у справі №918/144/15 та ін.).

На підставі положень ст. 43, 101 ГПК України, здійснюючи апеляційний перегляд, апеляційний суд зобов'язаний надати оцінку доказів, які містяться у матеріалах справи, зокрема і тих, які подані апелянтом в обгрунтування апеляційної скарги. За клопотанням представника ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_3 апеляційним судом долучено в матеріали справи відеозапис, зміст якого, за твердженням апелянта, підтверджує ті обставини, на які він посилається. Дослідивши зазначений доказ шляхом його перегляду в судовому засіданні та надавши йому відповідну оцінку, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Постановою, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до наведених правових норм, колегія суддів критично оцінює наданий представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відеозапис, що міститься на оптичному носієві інформації DVD-диску, вважає його неналежним доказом, оскільки з відеозапису, що міститься на наданому оптичному носієві інформації DVD-диску неможливо встановити коло тих обставин, які є істотними для правильного вирішення справи. Так, з перегляду відеозапису не вбачається відповідей на наступні запитання: яка особа здійснювала відеозапис; якою є дата і час, коли було здійснено відеозапис; в чому вбачається перешкода особам, які здійснювали відеозапис, увійти в приміщення? З відеозапису також не вбачається підтвердження тих обставин, на яких наполягає скаржник, а саме наявність у орендованому приміщенні сторонніх речей або предметів, які б належали іншим особам і заважали б використовувати приміщення за призначенням.

Відтак, колегія суддів вважає, що відеозапис, який міститься на оптичному носієві інформації DVD-диску, не містить фактичних даних або необхідної інформації стосовно обставин, які входять до предмета доказування в даній справі.

Також, колегія суддів звертає увагу, що представником відповідача не надано переконливих пояснень і не доведено неможливості подання даного відеозапису в суді першої інстанції. З огляду на зазначене, враховуючи, що достовірно встановити період часу, в який було виготовлено відеозапис, не вбачається можливим, колегія суддів вважає його достовірність сумнівною, а твердження апелянта непереконливими.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.17 р. у справі №924/152/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - без змін.

Справу №924/152/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Грязнов В.В.