Постанова № 67036811, 06.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"06" червня 2017 р.Справа № 916/33/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.06.2017р.)

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року

по справі № 916/33/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ»

про стягнення 4 288 759, 28 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» про стягнення 4 288 759, 28 грн. заборгованості по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10 від 20.04.2010р., що складається із заборгованості за відсотками у розмірі 746 143,82 грн., заборгованості за основним боргом у розмірі 3 000 000 грн., пені за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам у розмірі 542 615,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за відсотками у розмірі 746 143, 82 грн., заборгованість за основним боргом у розмірі 3 000 000 грн., пеню у розмірі 542 615, 46 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 63 767, 86 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 563, 53 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 217, 231, 232 ГК України та ст.ст. 11, 253, 258, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково та постановити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 319 035, 60 грн., заборгованість за основним боргом у розмірі 3 000 000 грн., витрати на оплату судового збору у розмірі 49 785, 53 грн., а врешті відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, оскільки Банк нарахував їх після відкликання банківської ліцензії. Крім того, на думку сторони, судом невірно стягнуто 542 615, 46 грн. пені, оскільки стягнення її припиняється через 6 місяців після початку строку виконання зобов'язання. У даному випадку такий строк починається з 20. 04.2016 року. Судом стягнуто суму пені за період з 26.06.2016 р. по 25 12. 2016 року та не мотивовано причин збільшення такої відповідальності, оскільки позивачем не наведено правильного розрахунку пені, у цієї частині суд повинен був відмовити у задоволенні позову.

Також, апелянт у скарзі зазначив, що місцевий суд безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у справі.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року колегією суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

19 травня 2017 року до відділу діловодства суду надійшло клопотання від Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 910/3120/17. Мотивуючи зазначене клопотання, відповідач послався на те, що предметом позову по справі № 910/3120/17 є внесення змін до Кредитного договору щодо відстрочення повернення отриманих кредитних коштів, а саме щодо перенесення дати виконання зобов'язання до 01.03.2020 року того ж самого Кредитного договору, на підставі якого позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з відповідача по справі № 916/33/17. Відповідач зазначає, що у разі задоволення позову про внесення змін до Договору про відновлювальну кредитну лінію № 1312м-10 від 20.04.2010 року, будуть відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором, оскільки термін виконання кредитного зобов'язання буде перенесений.

Судова колегія відхилила зазначене клопотання, оскільки воно не містить відомостей щодо неможливості суду самостійно встановити обставини у справі № 916/33/17, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Крім того прийняття нового рішення по справі не позбавляє сторону звернутись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

23 травня 2017 року апелянтом подано клопотання про залучення 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Судовою колегією відхилене зазначене клопотання, оскільки не наведено, яким чином прийняте рішення у майбутньому вплине на права та обов'язки цієї юридичної особи.

Судовою колегією задоволено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, призначеної на 23 травня 2017 року за наявності поважних причин та призначено розгляд справи на 06.06.2017р.

В звязку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_4 на лікарняному з 06 червня 2017 року, по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги, яка колегією суддів у складі ОСОБА_5 (головуючий), судді Гладишевої Т.Я., Ярош А.І. прийнята до свого провадження відповідною ухвалою.

01 червня 2017 року апелянтом подано клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, яке мотивовано скрутним матеріальним становищем відповідача, який є бюджетоутворюючим підприємством, на якому працюють близько однієї тисячі осіб. Негайне виконання судового рішення призведе до соціального вибуху, зупинки діяльності підприємства, що за специфічними умовами виробництва може привести до екологічної катастрофи.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) та Публічним акціонерним товариством «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» (Позичальник) було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10, за умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повертання, строковості, платності та цільового використання, надалі по тексту Кредитні кошти.

Пунктом 1.1.1 Кредитного Договору в редакції Додаткової угоди від 30.01.2014р. визначено, що надання кредитних коштів здійснюється окремими частинами «траншами» на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 3 000 000,0 грн.

За умовами кредитного договору п. 2.5 позичальник зобов'язується повернути усі отримані кошти Банку в валютах заборгованості з кінцевим строком погашення 19 квітня 2016 року.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Банк нараховує, а Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами окремо по кожному траншу, виходячи з наступних процентних ставок:

а) - по кредиту в Національній валюті України гривні:

- 15,5% (пятнадцять цілих п'ять десятих процентів) річних за користування траншем в період з дня видачі до строку, зазначеного в п.2.5. цього Договору;

- по кредиту в доларах США:

- 12% (дванадцять процентів) річних за користування траншем в період з дня видачі кредиту до строку, зазначеного в п. 2.5. цього Договору.

б) у разі порушення Позичальником встановленого в п.2.5. цього Договору графіку погашення кредитної лінії:

- по кредиту в Національній валюті України гривні 31% (тридцять один процент) річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно вищенаведеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї ссудної (основної) заборгованості;

- по кредиту в доларах США 24% (двадцять чотири процента) річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно вищезазначеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї ссудної (основної) заборгованості;

в) - по кредиту в Національній валюті України гривні 31% (тридцять один процент) річних за період з дати, зазначеної в п.2.5. цього Договору до дня фактичного погашення ссудної заборгованості;

- по кредиту в доларах США 24% (двадцять чотири проценти) річних за період з дати, зазначеної в п.2.5. цього Договору до дня фактичного погашення ссудної заборгованості.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується від простроченої суми за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується у разі порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п.2.2., 2.5., 2.6., 3.4., 3.6., 3.7., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також любих інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.5. Договору).

Під час дії вищенаведеного договору, сторонами було укладено низку додаткових угод до нього, якими сторони внесли відповідні зміни до нього.

На виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 80 000 000, 00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою та платіжними дорученнями.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем всупереч умовам договору кредитні кошти повернуто не в повному обсязі, проценти сплачено не в повному обсязі, внаслідок чого, за останнім виникла заборгованість за основним боргом в сумі 3 000 000, 00 грн. та позивачем нарахована заборгованість за відсотками в сумі 746 143, 82 грн.

Постановою Правління Національного Банку України від 17.09.2015р. № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням від 17.09.2015р. № 171 Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015р. по 17.12.2015р.

18.12.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 230.

З підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати їх відсотків, позивач 25.11.2016р. звернувся до останнього з вимогою (повідомленням) № 3-243210/12355 про повернення кредитних коштів.

Дану вимогу відповідач отримав 16.12.2016р., що підтверджується рекомендованим про вручення поштового відправлення, але наявну кредиторську заборгованість, відповідач залишив без оплати.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановленоё що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 000, 00 грн. основного боргу.

Проте колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону про банки банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонд)- гарантування вкладів фізичних осіб (дачі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між: Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закот України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, слід зробити висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором як складової банківської діяльності, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення із грудня 2015 р. - є неправомірним, у звязку з чим відповідачу слід відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Вказане вище підтверджується судовою практикою, зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України при розгляді справи № 5023/5556/13 у своїй постанові від 16.12.2013р. зазначила, що «…з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами».

Подібна позиція також висловлена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 5023/2491/11 від 06.02.2013р. в якій зокрема зазначено: «... нарахування таких процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії».

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення відсотків в сумі 223 579,86 грн. за користування коштами відповідно умов Кредитного договору від 20.04.2010 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування пені колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як зазначалось вище, кінцевий строк виконання зобов'язання за Кредитним договором - 20.04.2016 року.

Відповідно п. 7.1. Кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується в разі порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 2.6., 3.4., 3.6., 3.7., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також будь-яких інших термінів платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання маю бути виконано.

У пункті 2.5. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 зазначено: «Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також: мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж: передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції».

Тобто, керуючись ст. 232 ГК України, роз'ясненнями постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року та п. 7.1. Кредитного договору право на нарахування пені у позивача виникло саме 20.04.2016 року.

Як вбачається з наявного розрахунку, позивачем нараховано пеню з 26.06.2016 року. Мотивоване обґрунтування дати початку строку нарахування пені матеріали справи не містять.

Таким чином, рішення суду про стягнення пені в сумі 542 615, 46 грн. за невиконання умов Кредитного договору № 1312м-10 від 20.04.2010 року є неправильним.

Але зазначені обставини не дозволяють апеляційної інстанції відмовити у позові у цієї частині, як того просить апелянт з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 1.12. 17 постанови № 14 Пленуму Вищого господарського суду України від грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, судова колегія самостійно розраховує розмір пені, нарахованої за неповернення основного грошового зобов'язання, виходячи з такого.

Період нарахування пені з 20 квітня 2016 року по 20 жовтня 2016 року. Виходячи з розрахунку позивача (а.с. 20) та періоду, з якого позивач просить стягнути відповідну суму, судова колегія вважає за необхідне нарахувати такі суми:

з 20 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року - 0 грн.;

з 20 травня 2016 року по 20 червня 2016 року - 0 грн.;

з 20 червня 2016 року по 20 липня 2016 року - 89 262, 30 грн.;

з 20 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року - 124 508,20 грн.;

з 15 вересня 2016 року по 20 жовтня 2016 року - 86 065,81 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яку стягує апеляційний суд складає 299 836, 30 грн.

Оскільки судова колегія дійшла висновку про безпідставність нарахування відсотків, починаючи з 18.12.2015р., то й нарахування пені по відсоткам за періоди після 18.12.2015 р. не здійснюється.

Підсумовуючі викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування судового рішення в частині стягнення відсотків та пені з прийняттям нового рішення про стягнення 3 000 000, 00 грн. основного боргу; 319 035, 60 грн. заборгованості за відсотками; 299 836, 30 грн. - заборгованості по пені.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у розмірі 53 897, 68 грн. за подачу позовної заяви та позивача за подачу апеляційної скарги у розмірі 59 188, 44 грн. Оскільки позивачем добровільно сплачено судовий збір у сумі 563, 53 грн., що не доданий за подачу позовної заяви, судова колегія не вважає за доцільне повторно стягувати цю суму.

Відносно клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду, судова колегія звертає увагу на наступне.

Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» розяснено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 121 ГПК за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Пунктом 7.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9 розяснено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Також п. 7.2. вказаної постанови роз'яснює, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Тобто, фактично з 2014 року ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» не має можливості поставляти продукцію власного виробництва на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей, а також до АР Крим.

Більше того, ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» неможливо стягнути заборгованість із суб'єктів господарювання, які знаходяться у зоні АТО, а також неможливістю розпоряджатися складськими залишками готової продукції на цих територіях.

Проведення бойових дій на сході України та втрата ринків збуту зі всіма супутніми наслідками, зумовлені обставинами, які ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» не могло передбачити та усунути. До того ж, проведення антитерористичної операції припало на кінцеві терміни повернення кредитних коштів, що практично унеможливило їх належне повернення внаслідок зупинення нормальної роботи підприємства, в зв'язку з цим, протягом 2013-2016 років реалізація продукції ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» впала на 42,4%, та згідно звітів по результати фінансової діяльності за 2013-2016р., що вбачається з доданих копій документів в обґрунтування клопотання.

Крім цього, одним з наслідків військової агресії на сході України та проведення антитерористичної операції Національним банком України визнано знецінення національної валюти, наслідком цього стало збільшення собівартості виробництва продукції у зв'язку з тим, що закупівля сировини та витратних матеріалів для виробництва продукції медичного призначення здійснюється в доларах США та ЄВРО, відтак, для підтримки виробництва соціально значущої, в умовах військової агресії, продукції (шприців та систем переливання крові і розчинів) ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» було вимушене спрямовувати грошові кошти на підтримання виробництва.

Колегією встановлено, що ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» є бюджетоутворюючим підприємством міста Білгород-Дністровський Одеської області, на якому працюють близько однієї тисячі осіб.

Негайне повне задоволення обґрунтованих вимог АТ «Банк «Фінанси та кредит» призведе до повної зупинки підприємства та, як наслідок, рішення суду взагалі не буде виконане. До того ж, зупиниться виробництво медичних виробів, які в умовах проведення військових дій дуже потрібні державі та Збройним силам України.

Крім того приймаються до уваги доводи апелянта, що на території ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» знаходиться радіаційна установка з джерелами іонізуючого випромінювання, яка використовується для проведення стерилізації медичної продукції гамма-променями та раптова зупинка підприємства, внаслідок проведення виконавчих дій, може призвести до екологічної катастрофи, шкода від якої буде дуже значною.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням складної фінансово-економічної ситуації, яка об'єктивно склалася на підприємстві з незалежних обставин, зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в державі та наявність дії об'єктивних обставин - зменшення кількості замовників продукції ПАТ «ГЕМОПЛАСТ» - значна частина яких знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції (на тимчасово окупованих територіях), що унеможливлює негайне виконання рішення суду - є об'єктивні підстави у відстроченні виконання судового рішення за наслідками розгляду цієї справи - до 01.06.2019р.

На підставі наведеного судова колегія задовольняє клопотання про відстроченні виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з відповідача - до 01.06.2019р.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, 104 п. 4, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року по справі № 916/33/17 скасувати частково в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені.

Прийняти нове рішення:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість:

- 3 000 000 грн. (три мільйоні гривень) за основним боргом;

- 319 035, 60 грн. (триста дев'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за відсотками;

299 836, 30 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 30 (тридцять) копійок пеню на основну заборгованість.

53 897, 68 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'яносто сім) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок витрати на оплату судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію банка на користь Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 59 188 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» до 01 червня 2019 року.

Господарському суду Одеської області доручити видати накази із зазначенням усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 08.06.2017р.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддяТ.Я. Гладишева

СуддяА.І. Ярош