Рішення № 67036175, 01.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа №910/6076/17

За позовом Українського фонду підтримки підприємництва

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 331 695,25 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Кравченко М.В. (довіреність б/н від 01.11.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український фонд підтримки підприємництва (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 331 695,25 грн., з яких: 250 000,00 грн. - основний борг, 56 503,08 грн. - заборгованість по процентам, 25192,17 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору №7-13 про мікрокредитування від 25.04.2013, у зв'язку із чим у позивача утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 250000,00 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 56503,08 грн. Внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 25192,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 за вищевказаним позовом порушено провадження у справі № 910/6076/17 та призначено її до розгляду на 18.05.2017.

17.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 відкладено розгляд справи № 910/6076/17 на 01.06.2017.

14.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані судом пояснення та розрахунки пені.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 01.06.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала суду від 14.04.2017 була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 01.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 між Українським фондом підтримки підприємництва (позивач, фонд) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) було укладено договір №7-13 про мікрокредитування (надалі - договір), відповідно до умов якого фонд зобов'язується надати бюджетні кошти (далі - мікрокредит) позичальнику в сумі 250000,00 грн., а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням та сплатити відсотки на рівні 1,5 облікової ставки НБУ, а саме 11,25% річних і повернути мікрокредит у визначений цим договором строк (п. 1.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору, мікрокредит надається згідно з рішенням Конкурсної комісії (протокол № 5 від 23 квітня 2013 року) для створення онлайн магазину.

Згідно із пп. 3.2.1. п. 3.2. договору, Фонд зобов'язаний перерахувати зазначену в договорі суму мікрокредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий у банківській установі.

У відповідності до умов договору, позичальник зобов'язаний: використати кошти на зазначені у договорі цілі відповідно до плану користання коштів (додаток 1 до цього договору), який є невід'ємною частиною цього договору (пп. 3.4.1 п. 3.4.); повернути кошти мікрокредиту на рахунок Фонду, відкритий у УДКСУ у Печерському районі міста Києва. ГУ ДКСУ у місті Києві, п/р № 35239004000344, МФО 820019, згідно з встановленим графіком (додаток 2 до цього договору). Графік повернення коштів мікрокредиту (додаток 2 до цього договору) може бути змінений відповідно до дати фактичного перерахування коштів мікрокредиту Державною казначейською службою України (пп. 3.4.3 п. 3.4.); Щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем внести 50 відсотків плати за користування мікрокредитом на рахунок Фонду відкритий у УДКСУ у Печерському районі міста Києва. ГУ ДКСУ у місті Києві, п/р №35239004000344. МФО 820019 та 50 відсотків плати за користування мікрокредитом - на рахунок Фонду, відкритий у УДКСУ у Печерському районі міста Києва. ГУ ДКСУ у місті Києві, п/р № 35239004000344. МФО 820019. Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати фактичного перерахування коштів Державною казначейською службою України і до дня, що передує моменту їх зарахуванню на рахунок Фонду, відкритий у територіальному органі Казначейства. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяця за фактичну кількість календарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів (п. 3.4.4. п. 3.4.).

Додатковою угодою №2 від 04.06.2013 до договору, сторони домовились внести зміни до договору про мікрокредитування № 7-13 від 25.04.2013 та викласти у наступній редакції пункт 3.4.4., відповідно до якого позичальник зобов'язаний щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем внести 50 відсотків плати за користування мікрокредитом на рахунок Фонду відкритий у УДКСУ у Печерському районі міста Києва. ГУ ДКСУ у місті Києві, п/р №35239004000344. МФО 820019 та 50 відсотків плати за користування мікрокредитом - на рахунок Фонду, відкритий у УДКСУ у Печерському районі міста Києва, ГУ ДКСУ у місті Києві, п/р № 37128005000344, МФО 820019. Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати фактичного перерахування коштів Державною казначейською службою України і до дня, що передує моменту їх зарахуванню на рахунок Фонду, відкритий у територіальному органі Казначейства. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяця за фактичну кількість календарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів.

Відповідно до п. 5.2. договору, за несвоєчасне повернення коштів мікрокредиту та сплату відсотків позичальник сплачує Фонду пеню за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня.

Пунктом 4.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником коштів мікрокредиту та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Мікрокредит надається позичальнику строком на 36 (тридцять шість) місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 (дванадцять) місяців (п. 4.2. договору).

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 250000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №50 від 29.04.2013 та випискою з рахунку №35239004000344 від 18.05.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем не взятих на себе зобов'язань за договором №7-13 про мікрокредитування від 25.04.2013 щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки, що передбачені умовами кредитного договору.

Внаслідок невиконання умов договору, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за кредитом у розмірі 250000,00 грн. та по процентам у розмірі 56503,08 грн.

У зв'язку із порушенням строків оплати чергових платежів по кредиту та сплати процентів, позивачем здійснено нарахування пені в загальній сумі 25192,17 грн., з яких: 19895,59 грн. - пеня по кредиту та 5296,58 грн. - пеня по процентам.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №50 від 29.04.2013 та випискою з рахунку №35239004000344 від 18.05.2013 підтверджується надання позивачем відповідачу кредитних коштів у сумі 250000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до договору №7-13 про мікрокредитування від 25.04.2013, сторони погодили, що мікрокредит надається позичальнику строком на 36 (тридцять шість) місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 (дванадцять) місяців (п. 4.2. договору).

Також, згідно із п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 27 липня 2011 року, Фонд надає бюджетні кошти суб'єктам малого підприємництва на конкурсних засадах на поворотній основі за умови забезпечення виконання зобов'язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування бюджетними коштами на рівні 1,5 облікової ставки Національного банку, яка діє на дату укладення договору, зазначеного у пункті 9 цього Порядку, в розмірі: від 50000 до 100000 гривень - на строк до одного року; від 100001 до 250000 гривень - на строк до трьох років з відстроченням повернення основної суми зобов'язання до одного року.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем, у відповідності до ст. 33-34 ГПК України, заборгованість за кредитом у розмірі 250000,00 грн. належними доказами не спростована, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 250000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Розрахунок прострочених процентів за користування кредитними коштами у розмірі 56503,08 грн., нарахованих за період з 27.05.2013 по 31.05.2016 (включно) є арифметично вірним.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору, за несвоєчасне повернення коштів мікрокредиту та сплату відсотків позичальник сплачує Фонду пеню за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня.

Розрахунок пені в загальній сумі 25192,17 грн. (пені по кредиту у сумі 19895,59 грн. (нарахована за загальний період з 11.06.2014 по 30.11.2016) та пені по процентам у сумі 5296,58 грн. (нарахована за загальний період з 11.04.2014 по 30.11.2016)) є арифметично вірними, у зв'язку із позов у даній частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач обставин, які викладені у позові не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи вищевстановлені обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, оскільки, неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором №7-13 про мікрокредитування від 25.04.2013, підтверджено матеріалами справи, розрахунки процентів та пені є обґрунтованими, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за основним боргом (кредитом) у сумі 250000,00 грн., заборгованості по процентам у сумі 56 503,08 грн. та пені у загальній сумі 25192,17 грн.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги Українського фонду підтримки підприємництва.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04086, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, будинок 9/11, ідентифікаційний код 19019491) заборгованість за основним боргом (кредитом) у сумі 250000,00 грн., заборгованість по процентам у сумі 56 503,08 грн., пеню у сумі 25192,17 грн. та судові витрати у розмірі 4975,44 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2017.

Суддя С.О. Турчин