Рішення № 67036055, 06.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/8069/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА"

До Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"

Про стягнення 21 587,33 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явився

В судовому засіданні від 06.06.2017 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" пред'явлено позов до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 21 587,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/8069/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017.

В судове засідання, призначене на 06.06.2017, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участи його представника та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 06.06.2017, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву..

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов Договору № УПр14/28/162, укладеного 30.12.2013 року між ПАТ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (Покупець) та ТОВ «ДТЕК РЕЙДИНГ» (Постачальник), згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною "53690954 від 11.01.2017 року, у на піввагонах:№61972840, №61362273 була здійснена поставка антрациту, вантажовідправник (графа « 1» накладної) - ТОВ «ДТЕК СВЕРЛОВАНТРАЦИТ», м. Сєвєродонецьк.

Згідно ст. 307 ГК України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", розділу 1 Правил планування перевезень вантажів та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

Статтею 914 ЦК України встановлено, що перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір про організацію перевезень вантажів за формою, наведеною у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 864/5085. У договорі визначаються обсяги, строки та мови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань.

Перевезення здійснювалось згідно договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 року укладеного між ПАТ «Українська залізниця» та ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» про організацію перевезень вантажів проведення розрахунків за перевезення та наданні залізничним транспортом послуги ПАТ Українська.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків/ за ці послуги.

Згідно із п. 7.1 договору, за цим договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станції Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Зазначаю, що згідно до Статуту ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» є правонаступником у повному обсязі, майна прав та обов'язків ПАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА», яке в свою чергу є правонаступником у повному обсязі, майна прав та обов'язків ВАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА».

Вищевказані на піввагони: №61972840,№61362273 прибули на адресу позивача згідно з договором перевезення вантажу. Укладання договору перевезення вантажу, відповідно до ч. З ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної №53690954 від 11.01.2017року. Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відправником вантажу за основною накладною є ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ»

Перед складенням комерційних актів 15.01.17р вагон №61362273 по досилковій накладній №53789020, та вагон №61972840 по досилковій накладній №53788923 були відправлені на адресу. вантажоодержувача.І

16.01.2017 року на станції Волноваха Донецької залізниці були складені комерційні акти: АQ654621/12/31, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні №61972840 в кількості 1900кг.АQ654622/13/3, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні №61362273 в кількості 6980кг., про що в накладній №53690954 зроблено відповідну відмітку.

В комерційному акті AQ654621/12/31 зазначено, що вантаження нижче рівня бортів 40см розрівняна. Вантаж маркований однією борозною вапняним розчином. За рухом поїзду справа над 1 люком поглиблення довжиною 150см, шириною 150см, вглиб 50см, над 7 люком зліва поглиблення довжиною 150см, шириною 150см, вглиб 50см.Течі вантажу немає, на місці поглиблення маркування відсутнє.

В комерційному акті AQ 654622/13/32 зазначено, що вантаження нижче рівня бортів 30см розрівняна. Маркування відсутнє. Праворуч за рухом поїзду над 1 люком поглиблення довжиною 180см, шириною 150см, вглиб 60см, над 6-7 люками справа поглиблення довжиною 200см, шириною 150см, вглиб 60см.

Згідно ст. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до п. 110 Статуту залізниць (затверджений Постановою кабінету Міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України» № 457 від 06.04.1998 року) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно ст. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вказаних вагонах, проведений відповідно до Правил видачі вантажів та становить 21 587,33 грн.

Згідно з частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Таким чином, оскільки не збережено вантаж, прийнятий Залізницею до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, Залізницею не подано, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код: 00191129) 21 587 грн. 33 коп. вартості втраченого вантажу та 1 600 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2017

Суддя М.О. Лиськов