Рішення № 67035923, 29.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017№910/5384/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спец-Буд»

про стягнення 1 026 412,49 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Мандик В.А. за довіреністю № 30-1/56372 від 29.12.2016;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спец-Буд» (далі - відповідач) про стягнення 1 026 412,49 грн., з яких 983 592,24 грн. кредитної заборгованості, 36 820,25 грн. заборгованості по процентам, 6 000,00 грн. заборгованості по комісії за управління овердрафтом. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого він надав овердрафт відповідачу, однак останній у встановлений строк кошти не повернув, відсотки за користування ними не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу в межах суми, що становить ціну позову - 1 026 412,49 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5384/17, її розгляд призначено на 24.04.2017 року.

24.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29.05.2017 року у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а також просив суд задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до пунктів 3.9., 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформаційний ресурс https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Спец-Буд» зареєстровано за адресою: 04176, місто Київ, будинок 25, корпус 43. Аналогічна адреса відповідача була також вказана позивачем у позовній заяві.

На зазначену адресу відповідача судом на виконання приписів статей 64 та 87 Господарського процесуального кодексу України засобами поштового зв'язку були скеровані ухвала про порушення провадження у справі від 05.04.2017, а також ухвала про відкладення розгляду справи від 24.04.2017.

Разом з тим, відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, про поважність причин невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як на тому наголошено у пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка повноважного представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Разом з тим, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, розглянувши в судовому засіданні 29.05.2017 року заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вирішив відмовити в її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вказаної статті, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Як на тому наголошено у пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою, та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач вказує на ухилення відповідача від добровільного повернення отриманих грошових коштів незважаючи на вимогу Банку; значний розмір заборгованості; наявність кримінального провадження щодо фіктивного підприємництва відповідача; відсутність забезпечення виконання зобов'язань по кредиту.

Проте, за висновком суду, позивачем не наведено жодних фактичних даних та не надано будь-яких належних доказів щодо дій відповідача з умисного зменшення свого майна, на яке може бути звернено стягнення у разі задоволення позовних вимог, та не зазначено про загрозу зменшення коштів на рахунках відповідача після виникнення у сторін спору, а лише зазначено про гіпотетичну можливість наміру відповідача уникнути виконання рішення суду.

Посилання позивача на наявність кримінальних проваджень відносно відповідача, так само як і відсутність забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором овердрафту, самі по собі без наявності належних доказів, жодним чином не свідчать про те, що у випадку задоволення позову не буде виконуватись належним чином рішення суду.

Таким чином, всупереч положенням статей 33, 66 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на його власних міркуваннях та припущеннях.

З огляду на вимоги процесуального закону самі лише повідомлення та припущення позивача без їх документального підтвердження належними та допустимими доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виходячи із недоведеності вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію (відчуження) його майна, враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості, тобто грошові вимоги, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу.

У судовому засіданні 29.05.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 року між позивачем (банк) та відповідачем (клієнт) було укладено Індивідуальну угоду про надання овердрафту № 2/695 (з Правилами) в рамках Договору-анкети відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) № 03583292301 від 06.10.2015 (далі - Індивідуальна угода).

Підписуючи цю Індивідуальну угоду, клієнт засвідчує, що він ознайомлений та погоджується з пропозицією банку надати клієнту комплекс послуг на умовах, встановлених Правилами. Підписи сторін під цією Індивідуальною угодою вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, при цьому після підписання цієї Індивідуальної угоди сторонами Правила стають невід'ємною частиною Договору та не підлягають додатковому підписанню Сторонами. Клієнт погоджується, що подальше обслуговування рахунку Клієнта, зазначеного в п. 1.2. цієї Індивідуальної угоди та відкритого на підставі Договору, а також надання клієнту послуг з дистанційного обслуговування системою StarAccess, здійснюється на умовах Правил (п. 1.1. Індивідуальної угоди).

В рамках цієї Індивідуальної угоди під терміном «Правила» розуміються - Правила (договірні умови) відкриття та обслуговування банківського рахунку суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, самозайнятих осіб, представництв - клієнтів АТ «УкрСиббанк», затверджені згідно з внутрішніми процедурами банку, розміщеними для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com та опублікованими в газеті «Голос України № 99 (4849) від 02.06.2010 (з усіма наступними змінами та доповненнями) або в іншому офіційному друкованому виданні та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, які є невід'ємною частиною цієї Індивідуальної угоди та Договору.

Правилами (договірні умови) відкриття та обслуговування банківського рахунку суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, само зайнятих осіб, представництв - клієнтів АТ «УкрСиббанк» (далі - Правила) передбачено, що овердрафтом є короткостроковий кредит, що надається клієнту понад залишок його коштів на рахунку Банку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміт овердрафту) шляхом здійснення платежів з рахунку клієнта (дебетування поточного рахунку клієнта); під терміном овердрафт також розуміється будь-яка частина коштів, отримана клієнтом в рамках ліміту овердрафту.

Відповідно до п. 1.2. Індивідуальної угоди банк встановлює клієнту овердрафт на поточному рахунку клієнта № 26001583292300, що відкритий в банку, код банку 351005 (далі - поточний рахунок), а клієнт зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розміри та строки, визначені цією Індивідуальною угодою та Правилами. Цільове призначення овердрафту - для ведення поточної господарської діяльності клієнта відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.1. Правил передбачено, що на підставі договору про надання овердрафту банк встановлює ліміт овердрафту на рахунку клієнта. Ліміт овердрафту може бути встановлений у гривні або у іноземній валюті. Розмір ліміту овердрафту та валюта овердрафту встановлюються у Договорі про надання овердрафту. В рамках договору ліміт овердрафту тлумачиться сторонами як ліміт кредитування, що встановлюється у вигляді відновлювальної кредитної лінії, яка передбачає надання кредитних коштів клієнту в рамках ліміту овердрафту (ліміту кредитування) траншами. Видача траншів може ініціюватися клієнтом шляхом подання до банку розрахункових документів на перерахування коштів, надання доручень банку на списання кредитних коштів з рахунку клієнта. Зобов'язання банку по видачі чергового траншу клієнту є відкличними і банк має право відмовитись від видачі чергового траншу без пояснення причин відмови клієнту. При встановленні ліміту овердрафту клієнт може проводити платежі зі свого рахунку в межах встановленого банком ліміту овердрафту згідно з діючими на момент проведення операції тарифів банку. При дебетуванні банком рахунку клієнта за відсутності або недостатності на ньому грошових коштів утворюється дебетове сальдо, при цьому вважається, що банк надав клієнту кредит на відповідну суму від дня та часу здійснення цього платежу, якщо інше не визначено Договором. Загальна сума заборгованості за овердрафтом не повинна перевищувати встановленого банком ліміту овердрафту.

Згідно з п. 1.3. Індивідуальної угоди ліміт овердрафту встановлюється у розмірі 852 272,37 грн.

Пунктом 1.4. Індивідуальної угоди передбачено строк користування овердрафтом - з 26.12.2016 (дата початку строку овердрафту) до 30.06.2017 (дата закінчення строку овердрафту). При цьому, клієнт має можливість отримання овердрафту, починаючи із дати початку строку овердрафту до даті, що передує дати закінчення строку овердрафту (включно).

В силу п. 1.5. Індивідуальної угоди процентна ставка є фіксованою.

За час фактичного користування овердрафтом клієнт сплачує банку проценти у розмірі 18,9% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами цієї Індивідуальної угоди та/або Правил (п. 1.5.1. Індивідуальної угоди).

За умовами п. 1.6. Індивідуальної угоди проценти сплачуються клієнтом на рахунок № 26073000004300 у АТ «УкрСиббанк», код банку (МФО) 351005, в строки та в порядку, передбачені Правилами. При цьому, у разі наявності на поточному рахунку клієнта коштів, нараховані проценти погашаються шляхом здійснення банком договірного списання, визначеного цією Індивідуальною угодою та Правилами, починаючи з дня нарахування таких процентів.

Пунктом 3.3.1. Правил передбачено, що за користування овердрафтом понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої заборгованості за овердрафтом з дати виникнення прострочення (крім випадків, передбачених договором), а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого в Договорі, до моменту повного погашення клієнтом такої заборгованості.

Проценти на відповідну суму овердрафту нараховуються та сплачуються за час фактичного користування клієнтом грошовими коштами банку відповідно до умов Договору. Нарахування процентів здійснюється з моменту проведення платежу (-ів) з рахунку клієнта за рахунок грошових коштів банку, тобто з дня та години фактичного надання грошових коштів клієнту до дня та години повернення клієнтом їх у власність банку, якщо інше не визначено умовами договору. Базою нарахування процентів є дебетове сальдо рахунку клієнта (з урахуванням кількості годин користування овердрафтом), яке відслідковується банком погодинно (із періодичністю в одну годину), якщо інше не визначено умовами Договору. При цьому, розрахунок процентів здійснюється погодинно кожного дня, із періодичністю в одну годину (із 1 (першої) по 24 (двадцять четверту) годину включно), а кількість днів при нарахування процентів визначається за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та 360 днів у році), якщо інше не визначено умовами Договору. Нарахування процентів здійснюється наступним чином: перший раз - за період із відповідної години дня надання овердрафту по останню годину дня включно, що передує останньому календарному дню у поточному місяці; протягом дії Договору - із останнього календарного дня попереднього місяця по день, що передує останньому календарному дню у поточному місяці; у разі закінчення строку овердрафту - із останнього календарного дня попереднього місяця по годину остаточного погашення заборгованості, якщо інше не визначено умовами цих Правил чи Договору. Днем нарахування процентів є останній робочий день місяця. Для розрахунку процентів день перенесення заборгованості клієнта на рахунки для обліку простроченої кредитної заборгованості та день погашення заборгованості вважаються одним днем. У випадку закінчення строку овердрафту, днем нарахування процентів є останній день місяця, в якому закінчився строк овердрафту, при цьому, якщо такий день припадає на вихідний, святковий або неробочий день, днем нарахування процентів вважається робочий день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню. У разі, якщо згідно з умовами Договору заборгованість клієнта була перенесена на рахунки для обліку простроченої кредитної заборгованості (згідно п. 3.6. Правил), нарахування процентів здійснюється на таких рахунках щоденно із дня перенесення такої заборгованості до дня остаточного погашення заборгованості. Базою нарахування є сума заборгованості за використаною клієнтом сумою ліміту овердрафту, що обліковується на рахунках для обліку простроченої заборгованості. (п. 3.4. Правил).

Згідно з п. 3.5. Правил проценти сплачуються клієнтом на рахунок банку, зазначений у Договорі про надання овердрафту, протягом 30 календарних днів із дня їх нарахування, а при закінченні строку користування овердрафтом - в день їх нарахування шляхом здійснення банком договірного списання, визначеного Договором про надання овердрафту та цими Правилами. При цьому, проценти сплачуються наступним чином: нараховані до сплати строкові проценти погашаються за рахунок наявних на рахунку клієнта коштів та/або за рахунок доступного ліміту овердрафту та можуть бути погашені тільки в повному обсязі (часткове погашення нарахованих до сплати строкових процентів не здійснюється); прострочені проценти за овердрафтом погашаються виключно за рахунок наявних на рахунках клієнта коштів та можуть бути погашені як частково, так і в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.7. Індивідуальної угоди клієнт сплачує банку наступні комісії:

- комісія за надання овердрафту 1% мін. 300 грн. від суми встановленого ліміту овердрафту;

- комісія за управління овердрафтом, що розраховується як 0,6% від суми ліміту овердрафту.

Порядок нарахування та строк оплати комісій визначається Правилами.

За умовами пункту 3.3. Правил за час фактичного користування овердрафтом клієнт сплачує банку одну або декілька з нижче передбачених комісій (за умови, що ця комісія передбачена в Договорі про надання овердрафту) в розмірі, визначеному Договором про надання овердрафту. Комісія за управління овердрафтом, що розраховується як відсоток від суми ліміту овердрафту, що діяв на дату нарахування цієї комісії. Ця комісія нараховується щомісячно, в останній робочих день місяця за період з останнього календарного дня попереднього місяця по передостанній календарний день поточного місяця. Комісія сплачується протягом 7 (семи) календарних днів з дати її нарахування. У випадку анулювання ліміту овердрафту, комісія за управління овердрафтом за місяць, у якому ліміт овердрафту було анульовано, розраховуються як відсоток від суми ліміту овердрафту, що діяв на дату, що передує даті анулювання.

25.01.2017 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Індивідуальної угоди, відповідно до п. 1 якої сторони домовились про збільшення ліміту овердрафту за Договором, у зв'язку з чим з 25.01.2017 р. ліміт овердрафту встановлюється на загальну суму 1 000 000,00 грн., якщо не буде встановлений інший ліміт овердрафту відповідно до умов, визначених Договором; про встановлення комісії за збільшення ліміту овердрафту у розмірі 1% від суми збільшення ліміту овердрафту, але не менш ніж мінімум 300,00 грн., що нараховується у національній валюті та сплачується в день підписання цієї додаткової угоди.

Долученою до матеріалів справи банківською випискою з поточного рахунку відповідача № 26001583292300 за період з 26.12.2016 до 16.02.2017 (дата перенесення заборгованості на рахунок з обліку простроченої заборгованості) підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за індивідуальною угодою про надання овердрафту в рамках договору-анкети про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 4.6. Положення меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з п. п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Врахувавши вищезазначене, судом прийнято до уваги надані позивачем банківські виписки з особових рахунків відповідача як належний доказ на підтвердження надання овердрафту.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2017 у справі № 335/1756/17 було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача № 26052000056357, № 26001583292300, відкриті в АТ «УкрСиббанк».

Пунктом 3.13.1. Правил передбачено, що надання овердрафту припиняється у разі застосування до клієнта обмежень права розпорядження коштами на рахунках у вигляді арешту коштів на поточному(-их) та/або іншому рахунку(-ах) (як у повній сумі, так і в її частині)клієнта та/або арешту поточного(-их) та/або іншого (-их) рахунку(-ів) клієнта та/або обмеження права розпорядження коштами за поточним (-и) та/або іншими (-и) рахунком (-и) клієнта та/або надходження до банку розрахункових документів на примусове списання всіх або частини коштів із поточного (-их) або іншого рахунку (-ів) клієнта та/або будь-яких інших дій державних органів стосовно обмежень права клієнта щодо розпорядження коштами за його поточним (-ими) та/або іншим (-ими) рахунком (-ами) та/або будь-яких дій кредиторів клієнта чи інших осіб, які мають відповідне право, щодо обмеження прав розпорядження поточним (-и) та/або іншим рахунком (-и) клієнта.

Згідно з п. 3.13.2. Правил сторони домовились, що у разі припинення надання овердрафту (-ів) у випадках, визначених пунктом 3.13.1. Правил банк має право анулювати ліміт овердрафту, в тому числі у частині невикористаного ліміту овердрафту, та визнати строк погашення овердрафту (-ів) таким, що настав, а заборгованість клієнта за овердрафтом (-ами) такою, що підлягає поверненню, відповідно до вимог договору.

З моменту настання обмежень щодо права розпорядження коштами згідно з підпунктом «є» пункту 3.13.1. Правил ліміт овердрафту анулюється, в тому числі в частині невикористаного ліміту овердрафту, заборгованість за овердрафтаом (-и) стає обов'язковою до повернення згідно з пунктом 3.14.1. Правил (п. 3.1.,3.3. Правил).

Пунктом 3.14.1. Правил сторони погодили, що у випадку настання обставин, передбачених Договором та/або цими Правилами (в тому числі пунктами 3.11, 3.12, 3.13, 4.1.25 Правил) Банк має право вимагати погашення заборгованості та/або визнати термін повернення овердрафту таким, що настав в порядку, передбаченому Правилами, та/або вживати будь-які судові або позасудові дії. Термін повернення овердрафту вважається таким, що настав, овердрафт - таким, що підлягає поверненню, а ліміт овердрафту скасовується в повному розмірі в день перенесення суми заборгованості за овердрафтом на рахунки для обліку простроченої заборгованості у випадку настання обставин, передбачених у підпункті «є» пункту 3.13.1. Правил.

На підставі п. 3.13.1-3.13.3. Правил позивач направив на адресу відповідача вимогу № 23-1-2/647 від 28.02.2017 про погашення боргу.

Проте, відповідачем означена вимога задоволена не була, заборгованість по кредиту залишилась неоплаченою.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеної між сторонами Індивідуальної угоди, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 Цивільного кодексу України та частиною 22.9. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до частини 1 та 2 статті 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу к України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось судом вище, умовами пункту 1.4. Індивідуальної угоди передбачено строк користування овердрафтом - з 26.12.2016 до 30.06.2017 року.

Разом з тим, пунктом 3.13.1. Правил передбачено, що надання овердрафту припиняється у разі застосування до клієнта обмежень права розпорядження коштами на рахунках у вигляді арешту коштів на поточному(-их) та/або іншому рахунку(-ах) (як у повній сумі, так і в її частині) клієнта та/або арешту поточного(-их) та/або іншого (-их) рахунку(-ів) клієнта та/або обмеження права розпорядження коштами за поточним (-и) та/або іншими (-и) рахунком (-и) клієнта та/або надходження до банку розрахункових документів на примусове списання всіх або частини коштів із поточного (-их) або іншого рахунку (-ів) клієнта та/або будь-яких інших дій державних органів стосовно обмежень права клієнта щодо розпорядження коштами за його поточним (-ими) та/або іншим (-ими) рахунком (-ами) та/або будь-яких дій кредиторів клієнта чи інших осіб, які мають відповідне право, щодо обмеження прав розпорядження поточним (-и) та/або іншим рахунком (-и) клієнта.

З моменту застосування до клієнта обмежень щодо права розпоряджання коштами згідно з умовами підпункту «є» пункту 3.13.1. банк припиняє надання овердрафту(ів) та з дня настання обставин, передбачених підпунктом «є» пункту 3.13.1. Правил, обліковує заборгованість клієнта за овердрафтом (-ами) на рахунках обліку простроченої кредитної заборгованості. В такому випадку протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати перенесення заборгованості клієнта на рахунки обліку простроченої кредитної заборгованості на суму заборгованості клієнта за овердрафтом нараховується процентна ставка, що діє для строкової суми заборгованості. Починаючи з 31 (тридцять першого) календарного дня з дати перенесення заборгованості клієнта на рахунки обліку простроченої кредитної заборгованості за овердрафтом нараховуються процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми заборгованості.

Згідно з п. 3.13.2. Правил сторони домовились, що у разі припинення надання овердрафту (-ів) у випадках, визначених пунктом 3.13.1. Правил банк має право анулювати ліміт овердрафту, в тому числі у частині невикористаного ліміту овердрафту, та визнати строк погашення овердрафту (-ів) таким, що настав, а заборгованість клієнта за овердрафтом (-ами) такою, що підлягає поверненню, відповідно до вимог договору.

З моменту настання обмежень щодо права розпорядження коштами згідно з підпунктом «є» пункту 3.13.1. Правил ліміт овердрафту анулюється, в тому числі в частині невикористаного ліміту овердрафту, заборгованість за овердрафтом (-и) стає обов'язковою до повернення згідно з пунктом 3.14.1. Правил (п. 3.13.3. Правил).

Пунктом 3.14.1. Правил сторони погодили, що у випадку настання обставин, передбачених Договором та/або цими Правилами (в тому числі пунктами 3.11, 3.12, 3.13, 4.1.25 Правил) Банк має право вимагати погашення заборгованості та/або визнати термін повернення овердрафту таким, що настав в порядку, передбаченому Правилами, та/або вживати будь-які судові або позасудові дії. Термін повернення овердрафту вважається таким, що настав, овердрафт - таким, що підлягає поверненню, а ліміт овердрафту скасовується в повному розмірі в день перенесення суми заборгованості за овердрафтом на рахунки для обліку простроченої заборгованості у випадку настання обставин, передбачених у підпункті «є» пункту 3.13.1. Правил.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2017 у справі № 335/1756/17 було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача № 26052000056357, № 26001583292300, відкриті в АТ «УкрСиббанк».

Таким чином, відповідно до приписів п. п. 3.13.3, 13.14.1. Правил термін повернення овердрафту вважається таким, що настав, овердрафт - таким, що підлягає поверненню, а ліміт овердрафту скасовується в повному розмірі в день перенесення суми заборгованості за овердрафтом на рахунки для обліку простроченої заборгованості

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку, станом на момент розгляду цього спору по суті настав визначений умовами Кредитного договору строк повернення овердрафту, однак відповідач взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак в обумовлений договором кінцевий строк повернення кредиту, не повернув їх позивачу, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді у розмірі 983 592, 24 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Також, підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 36 820,25 грн. та заборгованість по комісії за управління овердрафтом у розмірі 15 396,19 грн.

При цьому, судом перевірено розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом та розрахунок заборгованості по комісії за управління овердрафтом, і встановлено, що він є арифметично вірним та відповідає умовам п.п. 1.5.-1.7. Індивідуальної угоди та 3.3.-3.7. Правил.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 66, 67, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спец-Буд» (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 26, корпус 43; код ЄДРПОУ 39877321) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 2/12; код ЄДРПОУ 09807750) 983 592 (дев'ятсот вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 24 коп. кредитної заборгованості; 36 820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 25 коп. заборгованості по процентам, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по комісії за управління овердрафтом та 15 396 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2017.

Суддя М.Є. Літвінова