Ухвала суду № 67035642, 06.06.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Господарський суд Волинської області під головуванням судді Пахолюк В.А., розглянувши матеріали за скаргою Публічного акціонерного товариства “Перший український Міжнародний банк” на дії Луцького районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП СВІТ КОВЕЛЬ”, с.Лище, Луцький район

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП СВІТ”, с.Лище, Луцький район

2) Приватного підприємства “Нива-В.Ш.” в особі Волинської філії № 03, м.Луцьк

3) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м.Київ

4) Публічного акціонерного товариства “Перший український Міжнародний банк”, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів-3 та -4: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, -

Суддя В.А. Пахолюк

секретар судового засідання О.М.Коваль

За участю представників сторін:

від позивача: н/з.

від відповідача 1: н/з.

від відповідача 2: н/з.

від відповідача3: ОСОБА_2 –представник за дов. № б/н від 05.05.2017р.

від відповідача 4: н/з.

від третіх осіб 3, 4: н/з.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство “Перший український Міжнародний банк” звернулось до господарського суду зі скаргою на дії Луцького районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області в якій просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Луцького районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.04.2017 р. ВП № 50568194; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.04.2017 р. ВП № 50568194; зобов’язати Луцький районний Відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області відновити виконавче провадження № 50568194 щодо примусового виконання наказу господарського суду Волинської області від 28.12.2015 р. № 903/255/15-6 про стягнення з ТОВ “ТОП СВІТ КОВЕЛЬ” заборгованості за судовий збором на користь ПАТ “ПУМБ”.

Обгрунтовуючи вимоги, скаржник зазначає, що винесена головним державним виконавцем Луцького районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області ОСОБА_2 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.04.2017 р. ВП № 50568194 є необгрунтованою та незаконною, оскільки, повертаючи виконавчий документ, державним виконавцем не було дотримано вимог ст.ст.48, 18 Закону України “Про виконавче провадження”, чим порушено законні права ПАТ “ПУМБ”, як стягувача.

Представником Скаржника –ПАТ «ПУМБ» на адресу суду було подано клопотання від 02.06.2017р. (вх. № 01-54/5265/17) про неможливість явки в судове засідання розгляду скарги за його відсутності.

Головний державний виконавець Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 в судовому засіданні та у поданих письмових поясненнях за № 7358 від 06.06.2017р. вважає подану скаргу безпідставною, незаконною, такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав:

-На виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2015р.господарським судом Волинської області у справі № 903/255/15 було видано наказ № 903/255/15-6 від 28.12.2015р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ –Світ Ковель» на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» 2923,20грн. судового збору.

З метою виконання рішення суду та перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлено запити до Луцької ОДПІ (щодо номерів рахунків відкритих у банках та фінансових установах), Територіального сервісного центру 0741 (щодо наявності рухомого майна), Держсільгоспінспекції у Волинській області та Держгеокадастру у Волинській області (щодо наявності сільськогосподарської, будівельної техніки та земельних ділянок).

-Як вбачається з відповідей Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Територіального сервісного центру 0741 за боржником не зареєстровані транспортні засоби та інше майно на яке за законом можливо звернути стягнення. Крім того, встановлено, що у боржника є рахунки в банківських установах, які є на даний час арештованими державним виконавцем. Однак, кошти, для погашення боргу відсутні.

-Дата формування Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не впливає на виконання рішення суду та на наявність арештів у боржника, а підтверджує факт наявності арештів у боржника та відсутність нерухомого майна у межах суми боргу.

-Відсутність запиту до Державної авіаційної служби України зумовлена тим, що сума яка підлягає стягненню за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальних заробітних плат.

До матеріалів справи державним виконавцем було долучено копії матеріалів виконавчого провадження. Оригінали даних матеріалівбули оглянуті в судовому засіданні.

Заслухавши в судовому засіданні державного виконавця, дослідивши наявні докази у справі, судом встановлено наступне:

28.12.2015р. Господарським судом Волинської області на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України у справі № 903/255/15 від 09.12.2015р. було видано наказ № 903/255/15-6.

12.03.2016р. ПАТ «ПУМБ» до Відділу виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження (Вих. № 489 від 11.03.2016р. та оригінал наказу господарського суду Волинської області від 28.12.2015р. № 903/255/15-6.

Як зазначає скаржник, 10.05.2017р. ПАТ «ПУМБ» отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.04.2017р. ВП № 50568194, винесену головним державним виконавцем Луцького районного ВДВСГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 відповідно до якої цінних паперів, земельних ділянок, нерухомого майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та іншого майна, належного боржнику на праві власності не зареєстровано.

З доводів ПАТ «ПУМБ», оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, чим порушено законні права стягувача, оскільки державним виконавцем не були використані права, що передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, в матеріалах виконавчого провадження відсутні запити до державних обліково-реєстраційних установ, які ведуть реєстрацію майнових прав осіб. У зв’язку з чим відсутня інформація щодо повної та вичерпної перевірки майнового стану боржника, що свідчить про передчасність прийнятого рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як визначено ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон в редакції від 30.06.1999р. зі змінами і доповненнями) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це

сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону визначено обов’язки та права виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 даного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами ст. 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно п.2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Пунктом 3 ст.65 Закону України "Про виконавче провадження" врегулювано, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника – юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Як встановлено з долучених державним виконавцем доказів та пояснень, наданих в судовому засіданні, державним виконавцем були вчинені всі необхідні заходи для виконання рішення суду.

На виконання вищезазначеного рішення суду державний виконавець, керуючись ст.ст. 2,17,19,20,25 ЗУ «Про виконавче провадження», 23.03.2016р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та запропонував боржникам у добровільному порядку виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки у строк, встановлений для самостійного виконання рішення суду боржником не було виконано, то згідно ст.ст. 52,54,57,63 ЗУ «Про виконавче провадження»( в ред. 1999р.) останнє підлягало виконанню в примусовому порядку.

З метою виконання рішення суду та перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлено запити до Луцької ОДПІ (щодо номерів рахунків відкритих у банках та фінансових установах), Територіального сервісного центру 0741 (щодо наявності рухомого майна), Держсільгоспінспекції у Волинській області та Держгеокадастру у Волинській області (щодо наявності сільськогосподарської, будівельної техніки та земельних ділянок).

Як вбачається з відповідей Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Територіального сервісного центру 0741 за боржником не зареєстровані транспортні засоби та інше майно на яке за законом можливо звернути стягнення. Крім того, встановлено, що у боржника є наявні рахунки в банківських установах, які на даний час є арештованими державним виконавцем. Однак, кошти для погашення боргу відсутні.

Державним виконавцем 25.04.2017р. було складено Акт на підставі якого встановлено, що боржник ОСОБА_3 «Топ Світ Ковель» зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак фактично відсутнє. За даною адресою знаходиться будинок культури Лищенської сільської ради, де боржник орендував тимчасово кабінет, майно на території Лищенської с/р відсутнє.

Скаржник в обґрунтування протиправності дій зазначає, що державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів згідно іншого виконавчого провадження. Однак, судом було встановлено, що на виконанні державного виконавця перебувало декілька виконавчих проваджень, а відтак державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів на загальну суму. У зв’язку з цим, необхідність накладення арешту по кожному виконавчому провадженню була відсутня.

Щодо доводів скаржника про те, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформована після винесення постанови про повернення виконавчого документу, то слід зазначити, що дата формування Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не впливає на виконання рішення суду та на наявність арештів у боржника. Водночас, це підтверджує факт наявності арештів у боржника та відсутність нерухомого майна у межах суми боргу.

Крім цього, ПАТ «ПУМБ» зазначає, що у матеріалах виконавчого провадження відсутній запит до Державної авіаційної служби України. Однак, слід врахувати, що державним виконавцем здійснюється розшук майна боржника у межах суми боргу із врахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а відтак доцільності відповіді із Державної авіаційної служби України для виконання рішення суду немає.

Згідно ч. 7ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження»(в редакції станом на 31.01.2017р.) у разі, якщо сума, що підлягає до стягнення за виконавчим провадженням , не перевищує 20 розмірів мінімальних заробітних плат, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку не здійснюється.

Статтею 1212 ГПК України передбачено право стягувача, боржника або прокурора на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Відповідно до п.9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, заявник повинен обґрунтувати наявність порушеного права (ст.ст.2, 21 ГПК України) та довести, що це право порушується органом Державної виконавчої служби, а саме його неправомірними діями чи бездіяльністю.

Разом з тим, як зазначено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК ( 1502-06 ) у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV ( 606-14 ) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N 606-XIV).

Зазначене кореспондується з п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” відповідно до якої зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Між тим, як вбачається з долучених матеріалів виконавчого провадження № 505681194 державним виконавцем були здійснені примусові заходи для виконання наказу господарського суду Волинської області № 903/255/15-6 від 28.12.2015р.

Судом не прийнято доводи скаржника щодо наявних підстав протиправності дій головного державного виконавця Луцького районного Відділу дуржавної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, оскільки останнє спростовано поданими державним виконавцем доказами по вчиненню відповідних процесуальних дій по виконавчому провадженню № 505681194

Водночас, скаржник, як це визначено ч. 5 ст. 37 Закону (в редакції станом на 31.01.2017р.) при поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених цією статтею, не позбавлений права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.19 Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Перший український Міжнародний банк” на дії Луцького районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області у справі № 903/255/15 відмовити.

Суддя В. А. Пахолюк