Ухвала суду № 67035613, 06.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Київ К/800/49819/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Малина Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни про визнання дій та бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни, до якої приєдналося Міністерство юстиції України, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачі свідомо перешкоджають належному виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15 лютого 2007 року по справі «ОСОБА_4 проти України» та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року по справі № 826/15694/14.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України та заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської І.О., які проявилися в поверненні службовою запискою від 15 квітня 2015 року №12163-033-15/16 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без виконання постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП № 47136566.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської І.О., яка проявилася в невиконанні постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП № 47136566 з виконання виконавчого листа № 826/15694/14, виданого 27 лютого 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

Зобов'язано Міністерство юстиції України та заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковську І.О. вчинити дії з виконання постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП № 47136566 з виконання виконавчого листа № 826/15694/14, виданого 27 лютого 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

У касаційній скарзі заступник директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковська І.О., до якої приєдналося Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що відповідачі у спірних правовідносинах є боржниками по виконавчому провадженню № 47136566 і не здійснюють жодних владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів під час виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, він має право звернутися до суду у порядку, визначеному статтями 181, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів.

Також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у даній справі не було враховано, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини по справі «ОСОБА_4 проти України» стягувач отримав грошові кошти, але з власних міркувань повернув їх до Державного бюджету України.

У додаткових поясненнях до заяви про приєднання до касаційної скарги Міністерство юстиції України вказує, що контроль за виконанням рішень Європейського суду з прав людини, а отже, і встановлення факту повного виконання рішення Європейського суду з прав людини, покладено на Комітет міністрів Ради Європи. Проте, оскільки питання виплати справедливої сатисфакції більше не є предметом нагляду Комітету міністрів Ради Європи, то рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15 лютого 2007 року по справі «ОСОБА_4 проти України» є виконаним в частині сплати справедливої сатисфакції.

Крім того зазначає, що судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 47136566, дії відповідача по невиконанню якого оскаржуються у даній справі, скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2016 року, що виключає можливість задоволення вимог позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 лютого 2015 року Окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі № 826/15694/14 про: визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Бірюкової О.О., що проявилась у невиконанні законних вимог державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26 лютого 2014 року № П-2589/5.-245/8 та від 14 травня 2014 року №П-5918/5-8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_4 згідно рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року № 25476/02; визнання протиправними дій директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Бірюкової О.О., що проявились в поверненні безпосередньо голові Державної виконавчої служби України Сторожуку Д.А. без виконання законної вимоги державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26 лютого 2014 року № П-2589/5.-245/8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_4 згідно рішення Європейського суду з прав людини №-25476/02 від 15 лютого 2007 року; зобов'язання Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України виконати вимоги державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26 лютого 2014 року № П-2589/5.-245/8 та від 14 травня 2014 року №П-5918/5-8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_4 згідно рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15 лютого 2007 року.

03 квітня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_4 про примусове виконання вказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47136566 (з урахуванням постанови від 05 травня 2015 року про виправлення помилки у постанові від 03 квітня 2015 року у ВП № 47136566). Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана сторонам виконавчого провадження, з наданням боржнику строку для самостійного виконання вимог виконавчого документа.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 47136566 по виконанню виданого Окружним адміністративним судом виконавчого листа по справі № 826/15694/14 відповідачем в судовому порядку не оскаржувалися.

Натомість, службовою запискою заступника директора Департаменту - начальника відділу Борковської І.О. № 12163-033-15/16 від 15 квітня 2015 року постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2015 року ВП № 47136566 повернута без виконання з підстав того, що Міністерством юстиції України 11 вересня 2007 року на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року № 25476/02 «ОСОБА_4 проти України» було підготовлено та направлено до Державного казначейства України платіжне доручення №1060 на суму 11 763,12 грн. (на день підготовки платежу курс складав 6,916480 грн. за 1 євро) для перерахування коштів на особовий рахунок ОСОБА_4 Згідно виписки Державного казначейства України списання коштів було проведено 11 вересня 2007 року.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року у справі № 25476/02 «ОСОБА_4 проти України», з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження ВП № 47136566, виконане не в повному обсязі, дії відповідачів щодо повернення без виконання постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП № 47136566 є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон - № 606-XIV) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Права й обов'язки державного виконавця при виконанні судового рішення встановлено статтею 11 Закону № 606-XIV, зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 5 вказаного Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року у справі № 25476/02 «ОСОБА_4 проти України» та невжиття відповідачами заходів з виконання вимог державного виконавця.

Водночас, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року по справі №826/15694/14, на виконання якої видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження ВП № 47136566, встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року по справі №25476/02 «ОСОБА_4 проти України» виконане не в повному обсязі.

Разом з тим, відповідачами під час розгляду справи не було надано достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року по справі №826/15694/14, а також оскарження постанови від 03 квітня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, вчинено протиправні дії, які проявилися в поверненні службовою запискою від 15 квітня 2015 року №12163-033-15/16 без виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566, а також допущено протиправну бездіяльність, яка проявилися в невиконанні зазначеної постанови Державної виконавчої служби України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо повернення без виконання службовою запискою постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження, не порушував питання про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Зокрема, чи відповідають висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті позову фактичним обставинам справи, встановленим на підставі повної і всебічної перевірки доказів та правильного їх аналізу. При цьому, суд касаційної інстанції не має права робити свої висновки щодо обставин та доказів у справі та ухвалювати постанову всупереч обставинам справи, встановленим судами попередніх інстанцій, та доказам, на яких ґрунтувались оскаржувані рішення.

За таких обставин, колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на скасування Вищим адміністративним судом України 15 квітня 2016 року постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, оскільки станом на дату винесення судових оскаржуваних рішень у даній справі постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року набрала законної сили та скасована не була.

Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують, ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм та фактично зводяться до переоцінки доказів у справі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни, до якої приєдналося Міністерство юстиції України, залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.