Постанова № 67035581, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/28861/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Єрьоміна А.В.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд першої інстанції своєю постановою від 03.08.2016 року позов задовольнив. Визнав протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни щодо включення ОСОБА_2 до реєстру кредиторів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "ВіЕйБі Банк" за договором банківського (депозитного) вкладу та нарахованих процентів за користьвання вкладом в сумі 78748 (сімдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім) гривень 10 коп. Зобов'язав Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіну Марину Анатоліївну включити ОСОБА_2 до реєстру вимог кредиторів за вкладами публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" за договором банківською (депозитного) вкладу від 11 лютого 2014 року "Англійський "Постійний" "тринадцятимісячний" № 742823/2014 та нарахованих процентів за користування вкладом в сумі 78748 (сімдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім) гривень 10 коп.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 лютого 2014 року було укладено договір банківського вкладу "Англійський "Постійний" "тринадцятимісячний" № 742823/2014 між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" ("ВіЕйБі Банк") та ОСОБА_2, згідно з умовами якого Кредитором було відкрито вкладний рахунок НОМЕР_1 на суму 228000 (двісті двадцять вісім тисяч) грн. строком на 13 місяців з процентною ставкою 25%.

Згідно з п. 1.5 Договору виплата процентів, нарахованих на вклад за ставкою 25 процентів річних, здійснюється згідно з умовами Договору та Правил.

Відповідно до п. 1.7. Договору дата вимоги вкладу - 11.03.2015 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Славкіну Марину Анатоліївну.

09.04.2015 року було уклала Угоду на розміщення вкладу № ДФЛ-506266/151 ("Ощадний плюс") між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк", згідно з якою датою повернення вкладу є 15 квітня 2015 року.

ОСОБА_2 отримано 200 000 грн. та суму процентів за лютий - листопад 2014 року.

16 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕіБі Банк" із заявою про задоволення вимог кредитора.

12 червня 2015 року ОСОБА_2 повторно звернулась до Банку з заявою про визнання грошових вимог кредитора та внесення до реєстру вимог кредиторів Банку на суму 61250 грн.

Листом від 03 липня 2015 року №15-18174 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕіБі Банк" Славкіна Марина Анатоліївна повідомила про оплатність довідки про акцептування вимог.

Відповідно до довідки від 27 липня 2015 року кредиторські вимоги ОСОБА_2 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів в сумі 14457 грн. 01 коп. до 4 черги.

Відповідно до заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.09.2015 року у справі № 666/4322/15-ц позов про повернення банківського вкладу задоволено, стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заборгованості за договором 742823/2014 від 11.02.2014р. депозитний рахунок № НОМЕР_1 - 78748,10 грн.

15.10.2015 року Дніпровським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист у справі № 666/4322/15-ц.

28.04.2016 року ОСОБА_2 звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. щодо включення визнаної судом суми до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку в сумі 78748,10 грн.

Відповідно до листа від 18.05.2016 року №13/2-29535 було відмовлено в акцептуванні вимог кредиторів з посиланням на те, що заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.09.2015 року у справі № 666/4322/15-ц не містить вимог щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" коштів на суму 78748,10 грн.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та він не належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте, на думку колегії суддів, цей суд виходив з помилкових мотивів прийняття такого рішення, оскільки вказав, що спір між сторонами у цій справі повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать, в тому числі, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є зобов'язання ліквідатора банку включити фізичну особу до реєстру кредиторів у сумі визнаної за судовими рішеннями в порядку цивільного судочинства не підлягає розгляду за правилами КАС.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Із встановлених у справі обставин вбачається, що позовні вимоги стосуються зобов'язання відповідачів віднести позивача до реєстру кредиторів на суму коштів, які заявлені на підставі рішень судів прийнятих за нормами цивільного законодавства. Тому цей спір належить розглядати за правилами Цивільного процесуального кодексу.

Крім того, примусове виконання рішень судів провадяться в порядку встановленому Законом України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Враховуючи викладене, за суб'єктивним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судами загальної юрисдикції за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши оскаржену ухвалу у частині мотивів.

Керуючись статтями 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року у цій справі змінити у частині мотивів, виключивши з мотивувальної частини ухвали висновок про те, що спір між сторонами у цій справі повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

В решті ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року залишити без змін.

Роз'яснити, що цей спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: