Ухвала суду № 67035509, 05.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

05 квітня 2017 року м. Київ К/800/18176/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника відповідача Пазинюк А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №809/2020/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000152200.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000152200 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27320,00грн. за основним платежем та 13660,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Банош» 04.07.2014 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.07.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Банош» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Геос» 17.03.2015 перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «Банош».

Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Геос» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентакран» за січень 2014 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Вінд» за березень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 738539,00грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 738539,00грн.

За результатами перевірки Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області складено акт від 20.02.2015 №378/09-07-22-00-12/33156172 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000152200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1107808,50грн., в тому числі 738539,00грн. за основним платежем та 369269,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Вінд».

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Вінд» дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності зокрема, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам законодавства; недоведеність фактичного виконання робіт, відсутність угоди про продовження дії договору.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині донарахувань за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Вінд» є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Разом з тим, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до нього внесено запис від 10.01.2017 за №10681170024039253 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» (ідентифікаційний код 33156172).

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частини другої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Таким чином, припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош», яке було позивачем у даній справі, є підставою для закриття провадження у справі та визнання, у зв'язку з цим, законної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 такою, що втратила законну силу.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 157, статтями 160, 210, 211, 220, 221, 223, 228, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Визнати законну постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №809/2020/15 такою, що втратила законну силу.

Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер