Ухвала суду № 67035195, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2017 р. м. Київ К/800/4554/17

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017

у справі № 820/5196/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал» (далі - позивач, ТОВ «Факторіал»)

до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторіал» звернулось у вересні 2016 року до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000991409 та № 0001391402 від 05.09.2016.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ «Факторіал» взято на податковий облік з 07.02.1995, перебуває на обліку в Індустріальній ОДПІ м. Харкова.

ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Факторіал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 08.08.2016 № 437/20-40-14-02-07/23002272, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 4-7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджених наказом МФУ від 31.12.1999 № 218 (у редакції з 01.01.2015), у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 292 065,00 грн.; п. 2.8 Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець дня на 5143,58 грн.; п. п. 1.2, 2.6, 3.1, 3.3, 3.10, 3.12 Положення № 637 в частині не оприбуткування готівки в касу підприємства у розмірі 171 729,32 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем 05.09.2016 винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001391402, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 354 053,50 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями 292 065,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 61 988,50 грн.; № 0000991409, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 868 933,76 грн.

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що позивач безпідставно відобразив у складі витрат по рядку 05.1 Декларації «Витрати операційної діяльності: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» вартість платних послуг, наданих йому ТОВ «Jurgen» з посиланням на те, що надані позивачем на перевірку акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку в силу дефектності (відступі документи, які підтверджують факт передачі виконавцеві матеріалів на переробку (на порізку) та отримання від виконавця з переробки даного продукції та відходів (накладні, акти прийому-передачі), не надано завдання замовника, документів щодо передачі завдання замовника виконавцю, за якими можливо ідентифікувати який матеріал переданий на переробку та його розміри, як саме та у який спосіб здійснити порізку, та за якими можливо підтвердити факт руху ТМЦ в переробку та з переробки, який і є передумовою настання факту надання послуг з порізки, а також в актах виконаних робіт мають місце відсутність ПІБ та посада особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення як зі сторони Виконавця та Замовника, як обов'язкового реквізиту первинного документу), і як наслідок не є такими, що надають право ТОВ «Факторіал» на формування витрат.

Окрім того, у акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про те, що згідно видаткового ордеру № 620 від 04.11.2014 на отримання готівки в сумі 8485,40 грн. відсутній підпис одержувача коштів, у зв'язку з чим встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі; під час оформлення прибуткових касових ордерів від 16.06.2014 № 249, від 16.06.2014 № 248, від 17.06.2014 № 251, від 17.06.2014 № 263, від 18.06.2014 № 251, від 26.11.2014 № 595, від 27.11.2014 № 596, від 28.11.2014 № 597, від 28.11.2014 № 599, від 04.02.2015 № 34, від 05.02.2015 № 35, від 16.01.2015 № 11 всього на загальну суму 171 729,32 грн. у відповідній графі друкованого бланку зазначено ПІБ головного бухгалтера ТОВ «Факторіал» ОСОБА_1, в той час, коли вона перебувала у відрядженні.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийнято протиправно.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними в результаті допущених порушень платником податку.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, закон пов'язує відсутність документів з відсутністю права на врахування витрат лише у тих випадках, коли обов'язковість їх ведення і зберігання передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку або іншим законодавством.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не наведено жодної норми, яка б встановлювала обов'язок позивача вести та зберігати ті документи, що позначені в акті перевірки як відсутні. Позивачем первинні документи представлені у повному обсязі в судове засідання, а їхні копії долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції при дослідженні всіх актів виконаних робіт не встановлено будь-яких невідповідностей цих документів вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що факт понесення витрат позивачем по операціях підтверджується платіжними документами, за якими відбувалися розрахунки позивача з виконавцем, що взагалі не знайшло ніякого відображення в матеріалах перевірки позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати по зазначеним операціям правомірно віднесені позивачем до зменшення оподатковуваного прибутку і донарахування податку зроблено відповідачем безпідставно.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказів № 7/1 від 15.06.2014, № 10/1 від 25.11.2014, № 4 від 15.01.2015; № 5 від 03.02.2015 в зазначені періоди функції головного бухгалтера виконувала її заступник ОСОБА_2, яка і ставила підписи на спірних касових ордерах.

Судом першої інстанції при дослідженні касової книги, інших касових документів і бухгалтерських регістрів встановлено, що відповідні суми готівки обліковані позивачем в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі. Цей факт визнається відповідачем і прямо констатований на сторінці 53 акту перевірки.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ № 436/95) передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідальність за неправильне оформлення касових документів, у тому числі за порушення п. п. 2.6, 2.8, 3.1, 3.3, 3.10, 3.12 Положення № 637 даним Указом не передбачена.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки всі суми готівки позивачем обліковані позивачем в касовій книзі, його дії не підпадають під ознаки порушення, зазначеного у ст. 1 Указу № 436/95, за яке передбачена відповідальність.

Крім того, застосування штрафних санкцій на підставі Указу № 436/95 суперечить положенню п. 113.3 ст. 113 ПК України, яким встановлено, що застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 22 013,78 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал» - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 у справі № 820/5196/16 - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі № 820/5196/16 - залишити в силі.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Факторіал» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 22 013,78 гривень.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.А. Веденяпін

І.В. Приходько