Ухвала суду № 67035115, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/6982/17

К/800/3234/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови,

провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року та від 23 лютого 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду з даним позовом, в якому просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №51801318 від 1 серпня 2016 року.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2016 року адміністративний позов повернуто позивачу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивачем 2 грудня 2016 року подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху та встановлено 10 денний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги та уточнення змісту вимог апеляційної скарги.

Дану ухвалу позивачем отримано 1 лютого 2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції повернуто у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні ухвал про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги, у зв'язку з чим ставить питання про скасування даних рішень та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При цьому, касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував майновий стан позивача, а саме відсутність видатків на оплату судового збору у кошторисі суб'єкта владних повноважень, не звернув увагу на практику судів про звільнення Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві від сплати судового збору та на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-19 від 6 грудня 2016 року.

Відповідно до частини2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не оплачена судовим збором у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» та просив позивача уточнити зміст вимог апеляційної скарги.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали про усунення недоліків.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до апеляційної скарги.

Частиною 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно вимог частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 8 липня 2011 року.

Одночасно, за змістом частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне правило закріплене і у статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» в редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Проте, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги і посилаючись на відсутність коштів на оплату судового збору, позивач не надав жодних доказів на підтвердження відсутності у нього таких коштів.

Крім того, згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №484-VІІІ Кабінет Міністрів України повинен був забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Отже, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що на момент звернення з апеляційною скаргою позивач не сплатив судовий збір у розмірі встановленому Законом №3674-VI є правильним, клопотання про звільнення від сплати такого є необґрунтованим, а тому правомірно залишив апеляційну скаргу без руху.

Посилання позивача в апеляційній та касаційних скаргах на пункт 19 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, є безпідставними.

Цей пункт набрав чинності з 1 січня 2017 року (доповнено частину першу статті 5 Закону №3674-VI згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII), тобто після подання апеляційної скарги.

Таким чином, в межах доводів касаційної скарги, порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвал про залишення без руху та про повернення апеляційної скарги не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судом апеляційної інстанції не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування прийнятих ним рішень відсутні.

Керуючись статями 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відхилити, а ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року та від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

О.П. Стародуб

С.С. Пасічник