Постанова № 67032248, 06.06.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 р. Справа №818/573/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

суддів - Прилипчука О.А., Гелети С.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:

- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 рогу по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми;

- стягнути з Державної казначейської служби України грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 86 040,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач надіслав до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області заяву з вимогою щодо негайного перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого 15.08.2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 6а/577/97/13 про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2 150,00 грн. та нарахування та виплати компенсації за порушення строку виконання судового рішення за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. 30.03.2017 року, кошти, в сумі 2 150,00 грн. було перераховано на картковий рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк", проте, компенсація за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, позивачу виплачена не була.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 47), на електронну адресу суду надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі (а.с. 49).

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 48). До суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що 30.03.2017 Казначейством перераховано на користь ОСОБА_1 кошти згідно з виконавчим листом Конотопського міськрайонного суду Сумської області, виданим по справі № 6а/577/97/13. При цьому, виконати рішення раніше, тобто поза чергою, було неможливим, оскільки це б призвело до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач. Законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ. Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у законах України про державний бюджет обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. Таким чином, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало і жодної шкоди позивачеві не завдало (а.с. 34-36).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 року у справі № 2-1256 позов ОСОБА_1 про стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в розмірі 2 150,00 грн. було задоволено. Постановою апеляційного суду Сумської області від 27.08.2012 року, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 року змінено, а саме, зобов'язано Конотопське міське управління праці і соціального захисту населення Конотопської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених позивачу витрат (а.с. 53-58).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 року замінено спосіб виконання постанови апеляційного суду Сумської області шляхом стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2 150,00 грн. (а.с. 61-63), у зв'язку з чим, 15.08.2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист № 6а/577/97/2013 р., який було пред'явлено позивачем до виконання до Державної казначейської служби України (а.с. 64).

09.03.2017 року позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області із заявою щодо негайного перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого 15.08.2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 6а/577/97/13 про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2 150,00 грн. та нарахування і виплати компенсації за порушення строку виконання судового рішення за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми (а.с. 23-24).

Листом від 14.03.2017 року № 12-8/1216-2287 Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області повідомило позивача про те, що не може вирішити питання нарахування компенсації у зв'язку з відсутністю відповідних повноважень, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання судових рішень вказаної категорії здійснюється Державною казначейською службою України (а.с. 25).

30.03.2017 року Державною казначейською службою України було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1І, відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк", кошти у розмірі 2 150,00 грн. (а.с. 65).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Також, вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Так, частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За приписами ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників-у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 50 Порядку компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

В силу положень п. 51 Порядку у рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання ухвали від 15.08.2013 року у справі № 6а/577/97/13, 15.08.2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист (а.с. 64), який було пред'явлено позивачем до виконання до Державної казначейської служби України. Проте, кошти у розмірі 2 150,00 грн. надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1І, відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк", лише 30.03.2017 року (а.с. 65).

Отже, суд приходить висновку, що відповідач, в строк передбачений ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не перерахував позивачу кошти за рішенням суду, а тому ОСОБА_1 має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів про прийняття рішення про виплату позивачу компенсації, суд приходить висновку про необхідність зобов'язання Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 рогу по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за час прострочення виконання грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтею 11 цього Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Враховуючи обставини справи та наведені правові норми, суд вбачає, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем відсутні, а тому приходить до висновку що між позивачем та відповідачем не існують цивільні відносини, зокрема зобов'язального характеру.

За таких підстав норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 86 040, 00 грн.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Проте, суд наголошує, що позивачем не надано доказів в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно позивачеві, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 рогу по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя В.О. Павлічек

Суддя О.А.Прилипчук

Суддя С.М.Гелета