Постанова № 67031687, 06.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 р. Справа №805/1890/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:12:53

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

за участю:

представника позивача Вакарчук К.А.,

представника відповідача Бузівської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році на суму 30 302 043,20 грн. в обґрунтування зазначив, що відповідач має середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача 10 104 особи, таким чином мав працевлаштувати 404 особи з інвалідністю, однак, фактично у 2016 році працювало 118 осіб з інвалідністю, що є порушенням статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволені позовних вимог, просив позов задовольнити, навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи тим, що підприємством здійснювалися заходи по працевлаштуванню робочих місць для інвалідів, крім того, до обов'язків підприємства не входить пошук інвалідів для працевлаштування, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації з 18.07.1991 року № 1 266 145 0000 038936, зазначене підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є суб`єктом владних повноважень, та згідно ст. 48 КАС України має адміністративну процесуальну правосуб'єктність.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ЄДРПОУ 00191158, вул. Лепорського,1, м. Маріуполь, 87500) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридична особа, за організаційно-правовою формою - приватне акціонерне товариство.

Спірним питанням даного позову є правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за відсутність нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями,здібностями і інтересами визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до статті 7 Закону №875-XII, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Так, згідно зі статтею 17 цього Закону метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ч.1-2 ст.19 Закону №875-XII, для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньо-облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів ч.1 ст.20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З матеріалів справи встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10 - ПІ затвердженого наказом Мінпраці №527 від 10.02.2007 року №42 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на приватному акціонерному товаристві "Металургійний комбінат "Азовсталь" у 2016 році складала 10 104 осіб.

За таких обставин, відповідач від числа середньооблікової кількості штатних працівників, що складає 10 104 осіб, повинен був працевлаштувати 404 інваліда, проте кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 118 особи. Таким чином, підприємством за 2016 рік не було працевлаштовано 286 інваліда.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році вбачається, що за не забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідній кількості 286 осіб, позивачем підприємству нарахована сума адміністративно - господарських санкцій в розмірі 30 302 043,20 грн.

Суд зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування про що неодноразово наголошувалося Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі №21-60а11 та від 16 квітня 2013 року у справі №21-83а13.

При цьому, згідно з пунктом 4.4. Рекомендацій президії Вищого адміністративного суду від 14 квітня 2008 року №07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: - створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; - інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); - спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; - причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону №875-XII ).

При цьому частиною 3 статті 18-1 Закону №875-XII, встановлено, що пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює Державна служба зайнятості.

ПрАТ «МК «Азовсталь» надано до суду докази щодо надання у 2016 році до Маріупольського міського центру зайнятості звітності (інформації про попит на робочу силу (вакансії) за встановленою формою із зазначенням відомостей про наявність вільних робочих місць (вакансій) для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

У 2016 році відповідач щоквартально звертався до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району м. Маріуполя з інформацією про чисельність працюючих інвалідів та до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Маріуполі Донецької області з інформацією щодо використання праці інвалідів.

Крім того, підприємство брало участь у ярмарках вакансій у 2016 році, що підтверджується відомостями Маріупольського міського центру зайнятості №07-4019 від 06.06.2017 року.

Відповідно до Наказу №20 від 12.01.2016 року «Про бронювання робочих місць для працевлаштування інвалідів» відповідачем здійснені заходи щодо працевлаштування інвалідів.

З огляду на здійснені вищезазначені дії, у 2016 році було працевлаштовано 3 інваліда.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем вимоги щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативів ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" у 2016 році були виконані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підприємство, як роботодавець свій обов'язок зі створення 404 робочих місць для інвалідів у 2016 році виконало.

Отже, відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, а тому позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засідання 06 червня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 09 червня 2017 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Христофоров А.Б.