Вирок № 67024642, 09.06.2017, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 140/548/17

В И Р О К

Іменем України

09 червня 2017 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі колегії суддів, головуючого судді: Ковганича С.В.

суддів Робак С.О., Штифурко Л.А.

при секретарі Галькевич І.В.

за участю прокурора Гаврилюка В.В.

потерпілого ОСОБА_1

захисника Кіцули В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, гр. України, освіта середня, проживаючого в громадському шлюбі, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працює, на підставі ст. 89 КК України не судимий, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, в тому, що 06.01.2017 близько 19:30 год., перебуваючи в нетверезому стані за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1, розпочав словесний конфлікт із своєю матір'ю ОСОБА_4 з приводу втручання нею в його особисті стосунки із його колишньою дружиною - ОСОБА_5, у ході чого почав висловлюватись в адресу матері нецензурними словами.

В зв'язку цим, з метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_3, ОСОБА_4 поскаржилась своєму сину - ОСОБА_1, який з метою з'ясування стосунків із братом ОСОБА_3 за образи матері, прийшов разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_6 до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де, у приміщенні будинку, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виник словесний конфлікт, в ході якого останні почали руками штовхати один одного в груди. Під час бійки, у ОСОБА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_1 Усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та незворотність їх наслідків у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_1 та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 взяв зі столу в ліву руку сіль, якою кинув у очі ОСОБА_1 з метою пригнічення його реакції, після чого, ОСОБА_3 взяв зі столу в праву руку кухонного ножа, яким умисно наніс ОСОБА_1 один удар у життєво-важливий орган, а саме у ліву частину голови, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді травматичної ерозії рогівки правого ока, колото-різаної рани волосяної частини голови з ушкодженням апоневрозу, які відповідно до висновку експерта № 47 від 25.02.2017, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_1 вчасно надано медичну допомогу і госпіталізовано до Немирівської ЦРЛ.

В зв'язку з викладеним, органом досудового розслідування інкримінується ОСОБА_3 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у закінченому замаху на вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вказавши, що злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілого було госпіталізовано до лікарні, де своєчасно надано кваліфіковану медичну допомогу.

Разом з тим, колегією суддів, визнано доведеним, що 06.01.2017 близько 19:30 год., ОСОБА_3, перебуваючи в нетверезому стані за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, розпочав словесний конфлікт із своєю матір'ю ОСОБА_4 з приводу втручання нею в його особисті стосунки із його колишньою дружиною - ОСОБА_5, у ході чого почав висловлюватись в адресу матері нецензурними словами.

В зв'язку цим, з метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_3, ОСОБА_4 поскаржилась своєму сину - ОСОБА_1, який з метою з'ясування стосунків із братом ОСОБА_3 за образи матері, прийшов разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_6 до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де, у приміщенні будинку, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виник словесний конфлікт, в ході якого останні почали руками штовхати один одного в груди. Під час штовханини ОСОБА_1 звалив ОСОБА_3 на диван, що знаходився в кімнаті, опинившись зверху нього та намагався придушити його за шию, з метою подолання опору та його заспокоєння. ОСОБА_3, в свою чергу, пальцями руки почав надавлювати на око ОСОБА_1, щоб той перестав його душити. В цей час, ОСОБА_4 (мати ОСОБА_3 та ОСОБА_1), ззаду намагалась розборонити синів та відтягувала ОСОБА_1 Після цього, останні встали з дивану, і стоячи один на проти одного, ОСОБА_1 взяв в руки дерев'яний табурет і сказав заспокоїтись ОСОБА_3, ставлячи табурет на підлогу. В цей час, ОСОБА_3, побачивши табурет в руках ОСОБА_1, взяв зі столу, біля якого знаходився в ліву руку сіль, а в праву кухонний ніж, який знаходився на столі. В цей же час, сіль, яка знаходилась в лівій руці, він кинув в очі ОСОБА_1, з метою пригнічення його реакції, після чого, правою рукою, в якій знаходився кухонний ніж, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 один удар у ліву частину голови, який не являвся небезпечним для життя в момент його нанесення, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді травматичної ерозії рогівки правого ока, колото-різаної рани волосяної частини голови з ушкодженням апоневрозу, які відповідно до висновку експерта № 47 від 25.02.2017, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України визнав частково і суду показав, що проживає він в с. Никифорівці, Немирівського району, разом із двома неповнолітніми дітьми в будинку своєї матері ОСОБА_4 06.01.2017, до нього в село приїхала його співмешканка ОСОБА_5 Близько 19:00 год., він пішов проводжати її на автобус, і там в нього виникла з нею сварка, з приводу того, що він не хотів, щоб вона їхала, і залишала його самого з дітьми. Коли він сам повернувся додому, то в нього із матір'ю також виникла суперечка з даного приводу. Так, як він перебував в нетверезому стані, випив близько 100 гр. горілки, то він різко виражався в адресу матері, і просив її щоб та не вмішувалась в його сімейні відносини. Під час сварки, мати зателефонувала його меншому братові ОСОБА_1, і попросила, щоб той прийшов і заспокоїв його. Коли до будинку прийшов ОСОБА_1, то в них також виник словесний конфлікт, в ході якого, вони один одного ображали словесно, після цього почалась штовханина. Потім його менший брат ОСОБА_1 повалив його на диван, і почав душити. Саме в цей час він пальцями натиснув йому на око, але яке саме не бачив, і кричав, щоб той перестав душити. Коли він натиснув пальцем на око, то ОСОБА_1 його відпустив і вони піднялись та встали в кімнаті один напроти одного. Він, ОСОБА_3 опинився біля столу, а його брат напроти нього. В цей час він побачив, як ОСОБА_1 взяв в руки дерев'яний табурет і замахнувся на нього, тоді він побачив на столі сіль і взяв її в ліву руку, і тут же на столі побачив кухонний ніж, і схопив його правою рукою. Думаючи, що ОСОБА_1 хоче продовжити бійку, він кинув йому в обличчя сіль, а правою рукою, в якій знаходився ніж, махнув в сторону брата ОСОБА_1, намагаючись таким чином його налякати, щоб той більше не продовжував бійку. Саме, коли він махнув рукою, в якій був ніж, сталось, що ОСОБА_1 нібито зробив крок в його сторону, і він ножем вдарив йому в голову. Той, схватився за голову, а його в цей час відштовхнув чи вдарив його племінник - ОСОБА_6, і він впав на зад. В цей час ОСОБА_6 взявши під руки батька - ОСОБА_1 та разом з бабкою ОСОБА_4 вийшли із кімнати у веранду, зачинивши за собою двері. Він декілька разів стукнув ногою в двері, і сказав, щоб вони відчинили, щоб якимось чином з'ясувати стосунки з приводу того, що сталось, але йому двері не відчиняли. Після цього, він залишився в будинку і сидів з доньками. Ручку, від ножа, яка відломилась, він десь викинув в хаті, і згодом її не знайшов, а лезо виявили в будинку, він його нікуди не викидав. Свою вину визнає в тому, що спричинив братові ОСОБА_1 тілесні ушкодження ножем, однак наміру його вбивати в нього не було. Він завжди перебував із братом в дружніх відносинах, сварка в них виникла випадково, і навіть в цій сварці, коли він махнув рукою, в якій був ніж, він хотів лише відлякати брата, щоб той не продовжував бійку. Про вчинене він дуже шкодує та щиро розкаюється.

Доказами, які підтверджують встановлені судом обставини, є покази потерпілого, свідків, висновки судово-медичної експертизи та покази (висновки) судово-медичного експерта, отриманні в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що він проживає в с. Никифорівці, Немирівського району, разом із сім'єю. Неподалік в цьому ж селі проживає його матір ОСОБА_4, в якої в будинку проживає разом із неповнолітніми доньками його рідний брат ОСОБА_3 06.01.2017, він перебував в своєму будинку разом із сім'єю. Ввечері, точного часу, він не пам'ятає, до них зателефонувала його мати і повідомила, що старший брат вдома з нею скандалить. Тому, він вирішив піти і його втихомирити. Разом із ним пішов і його син, якому виповнилось 17 років. Прийшовши до будинку, він побачив, що мати сидить в сінях. Вона йому розповіла, що старший брат випивший, і що він посварився із своєю співмешканкою, та поїхала додому, а він повернувшись почав сваритись із нею, тому вона і зателефонувала. Тоді, він зайшов до будинку і почав розмовляти зі своїм старшим братом ОСОБА_3, але той його штовхнув, і між ними виникла вже штовханина, під час якої вони впали на диван, таким чином, що ОСОБА_3 опинився знизу, а він зверху нього. Тому, щоб припинити бійку, він придушив його за плечі та шию. Але той, в свою чергу, натиснув йому пальцем в око. Після цього, вони встали з дивану, і він сказав,щоб той перестав буянити, і взяв в руки дерев'яну табуретку, яка стояла в кімнаті. ОСОБА_3 в цей час стояв біля столу, що в кімнаті, на якому знаходились продукти харчування та сіль. Побачивши, що той стоїть, він зігнувся ставити табурет на підлогу, і в цей час почув, як син крикнув, що у ОСОБА_3 в руках сіль, він машинально закрив обличчя рукою, але відчув, як в очі йому полетіла сіль. В цей же час мати крикнула, що в нього ніж в руках, і майже одночасно, він відчув удар і біль в лівій частині голови, і якийсь хруст. Тоді, його син відтягнув його у веранду, куди вийшла і мати та зачинив двері. Після цього, він чув, як ОСОБА_3 декілька раз стукнув по дверях і кричав, щоб відчинили. Потім до будинку підійшла його дружина і викликала швидку, якою він був доставлений до лікарні. До ОСОБА_3 він претензій не має. Вважає, що той не має понести суворого покарання. Під час всіх цих подій, він не чув, щоб той висловлював в його адресу погрози щодо вбивства.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 06.01.2017, він разом зі своїм батьком ОСОБА_1 пішов до будинку бабки, так як та до них телефонувала, і сказала, що дядько - ОСОБА_3 вчинив сварку. Коли вони підійшли до будинку, то бабка була на вулиці і сказала, що дядько свариться, і що в нього може бути ніж. Коли зайшли до будинку, то між батьком і дядьком почалась сварка, потім штовханина, під час якої вони впали на диван. Коли вони там борюкались, то дядько надавив батькові на очі рукою, після чого вони встали. Батько сказав, що він забирає бабку і дітей до себе додому. Дядько в цей час розвернувся до столу, і він побачив, що той взяв сіль, і він про це сказав батькові. В цей час дядько - ОСОБА_3 кинув сіллю в них, яка попала йому та батькові в очі, і в цей же час він побачив, як дядько вдарив рукою батька в голову, але ножа в його руках, він не бачив. Тоді, він відтягнув батька, а дядько, ще намагався його вдарити, але він ногою його відштовхнув в груди, і забравши батька та бабку вивів їх у веранду і зачинив двері та тримав їх. Потім прийшла мати і викликала швидку.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона проживає в с. Никифорівці. В її будинку проживає син ОСОБА_3, разом з неповнолітніми дітьми. 06.01.2017 ввечері, ОСОБА_3 пішов проводжати на автобус свою співмешканку, яка поїхала додому,залишивши його з дітьми. Повернувся він в збудженому стані, і в них виникла сварка. Тоді вона зателефонувала меншому синові ОСОБА_1, який проживає із сім'єю неподалік. Після того, як зателефонувала, вийшла в сіни, і чекала на ОСОБА_1. Коли той, прийшов, вона йому розповіла, що ОСОБА_3, дуже збуджений, і щоб той був обережний, бо можливо в нього може бути ніж, однак самого ножа вона в нього не бачила. Коли ОСОБА_1 зайшов в будинок, то в них з ОСОБА_3 виникла сварка, яка переросла в штовханину. В ході цього ОСОБА_1 поборов ОСОБА_3 на диван, і той почав кричати, що ОСОБА_1 його душить. Вона почала відтягувати ОСОБА_1, і вони встали з дивану. ОСОБА_3 встав біля столу, і вона побачила, як він взяв в руку сіль і жбурнув ОСОБА_1 в очі. Потім ОСОБА_1 сказав, що ОСОБА_3 вдарив його ножем в голову. Однак, ножа вона в руках ОСОБА_3 не бачила, і коли той бив в голову також не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона являється дружиною потерпілого ОСОБА_1 і проживає в с. Никифорівці. Неподалік від них проживає мати чоловіка - ОСОБА_4 06.01.2017, до них зателефонувала мати чоловіка, і повідомила, що старший брат чоловіка, вчиняє з нею сварки. Тоді чоловік разом з сином направились до будинку матері. Через деякий час, вона також вирішила піти до свекрухи. Коли прийшла до будинку, то побачила, що її чоловік разом з сином та матір'ю сидять на вулиці, і в чоловіка на голові рана, з якої йшла кров. Їй розповіли, що ушкодження спричинив його брат ОСОБА_3 під час сварки. Тоді вона зразу же викликала поліцію.

Встановленні в судовому засіданні обставини також підтверджуються висновком судово-медичної експертизи та показами (висновками) судового-медичного експерта, отриманні в судовому засіданні.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 47 від 25.02.2017, зазначено,що судячи із записів медичної карти, у гр. ОСОБА_1 мали місце ушкодження у вигляді травматичної ерозії правого ока (рогівки), колото-різаної рани волосянистої частини голови зліва з ушкодженням апоневрозу.

Ушкодження у вигляді ерозії рогівки правого ока виникло від хімічної речовини (сіллю); колото-різана рана голови з ушкодженням апоневрозу - виникла від дії колюче-ріжучого предмета, можливо ножем в строк та за обставин, на які вказує гр. ОСОБА_1, відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. (а.с. 202-203).

Будучи допитаним в судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 356 КПК України, судово-медичний експерт ОСОБА_9 суду показав, що він повністю підтверджує свої висновку викладенні в судово-медичній експертизі № 47 від 25.02.2017. Також на поставленні запитання, оглянувши в судовому засіданні речовий доказ - ніж, зробив наступні висновки, що сила удару була невеликою, так як пошкодженим виявився тільки апоневроз - шкіра голови, при цьому будь-яких ушкоджень кісток черепа не виявлено. Про це також свідчить підшкірний раневий канал. При цьому експертом також виключена можливість пробиття кісток черепа представленим йому на огляд лезом ножа. Виявленні у потерпілого ОСОБА_1 тілесні ушкодження не є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 43 від 06.02.2017 встановлено, що ОСОБА_3, в період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння, на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності.

В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В теперішній час ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, а виявляє акцентуацію рис характеру по демонстративно-нестійкому типу, що є варіантом психічної норми.

В теперішній час ОСОБА_3 може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує.

ОСОБА_3, з урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, може усвідомлювати реальний зміст своїх дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки. (а.с. 197-200);

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, судом враховано, що у сторін не виникло сумнівів щодо їх допустимості та достовірності.

Разом з тим, суд вважає не допустимими доказами проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 та констатує порушення його прав на захист при проведенні вказаної слідчої дії. Вказані обставини випливають з того, що згідно з вимогами ст. 52 КПК України визначено, що участь захисника є обов'язковою в кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Однак, при проведенні вказаної слідчої дії, підозрюваному ОСОБА_3 не було забезпечено право на захист.

Таким чином, проаналізувавши представленні сторонами в судовому засіданні докази,колегія суддів прийшла до висновку про зміну обвинувачення з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину (в даному випадку умисного вбивства), якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При цьому судом враховано суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, яке є визначальним в даному випадку, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3, мав би усвідомлювати суспільно небезпечний характер інкримінуємого йому діяння і передбачати його суспільно небезпечні наслідки, бажав їх настання, і мав би діяти з прямим умислом направленим на позбавлення життя потерпілого.

Тому, колегія суддів, з'ясовуючи зміст і спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_3, виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, як то визначено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Так, обвинувачений та потерпілий є рідними братами, між якими не було сварок та неприязних відносин. Конфлікт, між останніми виник раптово, при цьому поведінка потерпілого, який намагався припинити сварку, в певній мірі спровокувала її розвиток. Вказані обставини випливають, з того, що потерпілий ОСОБА_1 впавши на диван із обвинуваченим почав здушувати його за шию, після чого взяв в руки дерев'яний табурет, що в подальшому призвело до того, що обвинувачений маючи уяву про подальший розвиток конфлікту, зі сторони потерпілого, взяв зі столу сіль, з метою пригнічення його реакції та в другу руку кухонний ніж, який лежав на столі, а не був ним заздалегідь приготовлений, для того, щоб налякати потерпілого, а не позбавити його життя. При цьому, удар нанесений ножем не був прицільним, поранення не було небезпечним для життя в момент нанесення. Крім того, із висновків експерта вбачається, що можливість спричинення тілесних ушкоджень, шляхом пробиття черепу голови, вказаним лезом виключається. Після нанесення одиночного удару, обвинувачений ОСОБА_3 не вчиняв інших дій, які б могли свідчити про наявність в нього умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_1, а також не висловлював погроз на його адресу з даного приводу.

Вказані обставини повністю підтверджуються показами обвинуваченого, потерпілого, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Таким чином, локалізація тілесного ушкодження та спосіб його нанесення, без урахування інших обставин, не свідчать про умисел на позбавлення життя. Замах на позбавлення життя особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли обвинувачений усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини і бажає їх настання. За відсутності умислу на позбавлення людини життя дії обвинуваченого кваліфікуються за їх фактичними наслідками.

Оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_1 та неповнолітнього свідка ОСОБА_6, в частині того, що удар обвинуваченим ОСОБА_3 наносився зверху в низ, суд критично ставиться до вказаних показів, так як вони спростовуються показами (висновком) судово-медичного експерта отриманними в судовому засіданні, який вказав, що удар був нанесений не зверху до низу, а таким чином, що раневий канал проходив з потиличної в напрямку лобної ділянки голови, що в свою чергу підтверджує покази обвинуваченого ОСОБА_3 щодо механізму нанесення удару.

Таким чином, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об'єктивність та неупередженність, суд дійшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, а саме у закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, в судовому засіданні не знайшла свого об'єктивного підтвердження.

В зв'язку з чим, дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ст. 125 ч.2 КК України, тобто в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого суд вважає, є визнання вини, активне сприяння в розкритті злочину, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Обтяжуючими відповідальність обвинуваченого обставинами є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги викладені у вироку обставини справи та особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, приймаючи до уваги тяжкість скоєного ним злочину і наслідки, що настали, суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, призначити покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, в межах санкції визначеної ст. 125 ч.2 КК України.

Враховуючи, що максимальною мірою покарання визначеною ст. 125 ч.2 КК України,є обмеження волі до двох років, суд приходить до висновку про застосування ст. 72 КК України.

Так, на час винесення вироку, ст. 72 п. 5 ч.2 пп. 2 КК України визначено, що у разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, зарахування строку попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження, здійснюється у такому порядку: визначений відповідно до пункту 1 цієї частини строк позбавлення волі переводиться в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті.

Враховуючи, що відповідно до пункту 1 цієї частини та абзацу першого цієї частини зарахування судом строку попереднього ув'язнення проводиться із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а частиною першої цієї статті визначено співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, обвинуваченому ОСОБА_3 підлягає перерахуванню строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за чотири дні обмеження волі.

З врахуванням матеріалів кримінального провадження, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3, затриманий 06.01.2017, і строк його відбуття покарання починає перебіг з цієї дати. На час винесення вироку, останній перебуває під вартою шість місяців і три дні, що відповідно до вищевказаного перерахунку складає 24 місяці (тобто два роки) і дванадцять днів, і перевищує максимальний строк покарання визначеного ст. 125 ч.2 КК України.

Пунктом 5 абзацом 5 ст. 72 КК України визначено, що суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

За вказаних обставин, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти із залу суду.

Відповідно до ст. 330 КПК України, вирішуючи питання речових доказів, суд вважає, що наданий для огляду в судове засідання речовий доказ - лезо ножа підлягає знищенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 50, 72, 125 КК України, ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

Перерахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення, відповідно до вимог ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за чотири дні обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі в зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий останнім в межах даного кримінального провадження перевищує призначене йому основне покарання у виді двох років обмеження волі

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти із залу суду негайно.

Речові докази по справі - лезо ножа знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку вручити сторонам.

Головуючий суддя С.В. Ковганич

Судді: С.О. Робак

Л.А. Штифурко