Ухвала суду № 67023407, 07.06.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 408/7302/16-ц

Провадження № 22ц/782/338/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року, червня місяця, 07-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді Яреська А.В., суддів Коротенка Є.В., Стахової Н.В., за участю секретаря: Попової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 03 березня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення богу за договором позики, -

встановила:

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 03 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Апелянт не погодився із цією ухвалою суду першої інстанції та надав на неї апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 03 березня 2017 року скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до таких висновків. Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції, судячи зі змісту оскаржуваної ухвали, виходив з того, що позивач не усунув недоліків позову, не надав суду доказів на підтвердження майнового стану позивача. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов поспішно, без належного зясування фактичних обставин справи, предмету заявлених за позовом вимог, належного врахування та оцінки доводів про матеріальний стан заявника.

Між тим, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи, а у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У справі «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 проти Румунії» Європейський суд звертав увагу на необхідність встановлення дотримання балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Як вбачається з матеріалів справи, після того як ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 16 листопада 2017 року було встановлено відстрочку сплати судового збору на 1 місяць з дня відкриття провадження у справі, тобто до 15 січня 2017 року, позивачем було надано до суду клопотання, у якому він просив суд повторно розглянути його клопотання про відстрочку сплати судового збору до винесення рішення зі стягненням з відповідача судового збору на користь держави, посилаючись на те, що його майновий стан з моменту подачі позову не змінився. На підтвердження свого майнового стану позивачем до суду першої інстанції були надані довідка переміщеної особи № 917009110 від 16.09.2015 року, довідка Рубіжанської ОДПІ від 1.09.2016 року про відсутність доходів, витяг з ЄДР, витяг з реєстру прав на нерухоме майно, копія трудової книжки, з яких свідчить про відсутність доходів у позивача, та не має у власності ліквідного майна (а.с.3-6). Як вбачається з матеріалів справи та резолютивної частини оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не розглянув по суті доводи клопотання від 13 січня 2017 року, не навів в ухвалі своїх висновків про задоволення чи відхилення прохання за клопотанням, проте залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду. Крім того, колегія суддів звертає тут увагу і на те, що висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що перебування у провадженні судів позовів ОСОБА_1 про стягнення коштів за договорами займу не може свідчити про знаходження позивача у скрутному матеріальному становищі є лише припущенням суду, адже за умови відсутності відомостей про фактичне виконання рішень про стягнення коштів або про добровільне повернення коштів - не може давати підстави для оцінки матеріального стану кредитора саме на момент його звернення до суду. За таких обставин є підстави для скасування оскарженої ухвали.

Щодо прохання апелянта до апеляційного суду про повернення справи для розгляду у іншому складі суддів , то відповідно до правил пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення. Процесуальним законодавством не передбачено у цьому випадку права апеляційної інстанції повертати справу до суду першої інстанції саме у іншому складі суду. Частина 1 ст. 21 ЦПК передбачає недопустимість повторної участі судді в новому розгляді справи лише після скасування ухвали про закриття провадження у справі, а не ухвали про залишення позову без розгляду. Проте, сам заявник не є позбавленим права на заявлення до суду першої інстанції клопотання про відвід судді у передбаченому ст.. 20-23 ЦПК порядку за наявності до того підстав. З огляду на викладене вище колегія суддів доходить до висновків про те, що суд першої інстанції порушив встановлений для вирішення зазначених питань порядок, залишив позов без розгляду без належних підстав - через що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із поверненням справи на новий розгляд. Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 03 березня 2017 року скасувати та повернути справу до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий _______

Судді: ________