Ухвала суду № 67014019, 29.05.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4082/17

провадження № 4-с/753/176/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця "Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві" та про зобов"язання вчинити дії, в якій зазначено інших учасників: "Боржника" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"; "Державного виконавця" - "Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві",

Встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла вказана скарга в порядку ст.383 ЦПК України, а також клопотання ОСОБА_3 від 02 березня 2017 року про поновлення строку на подання скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у задоволенні вимог вказаної скарги було відмовлено.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року вказану Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року було скасовано, зокрема з посиланням на положення п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах": - "Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах".

Так, відповідно до ч.1, 2, 8 ст.8 ЦПК України: суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи викладене, що вказану скаргу було подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.42, 120ЦПК України, в тому числі щодо відсутності додатків до звернення для інших учасників, то згідно зухвалою Дарницького районного суду м. Києва було вирішено залишити без руху скаргу з наданням строку для виправлення вказаних недоліків - 5 днів. Копію вказаної ухвали ОСОБА_2 отримала 05 травня 2017 року, що підтверджується і її поясненнями у заяві від 10 травня 2017 року.

При цьому, недоліки скарги були усунуті не у повному обсязі.

Так, до Дарницького районного суду м. Києва була подана скарга від 22 травня 2016 року лише в одному примірнику - всупереч вимогам ч.1 ст.120 ЦПК України, при цьому акт щодо відсутності копій вказаної скарги для інших учасників не складався оскільки посилання на їх наявність відсутнє і в переліку додатків до вказаної скарги (а.с.3).

Крім того, щодо ненадання для інших учасників копій вказаної скарги, то скаржником не враховано, що відповідно до положень ст.120 ЦПК України - позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

При цьому, скаржником не враховано, що не надання вказаних додатків здійснено без врахування і принципу змагальності сторін (ст.10 ЦПК України), якому кореспондує необхідність здійснення пропозиції подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обгрунтовуються, що передбачено п.5) частиною 5 ст.122 ЦПК України.

Судом враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

З положень ч.2 ст.121 ЦПК України вбачається: якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, вважаю, що відповідно до ст.121 ЦПК України скаргу належить повернути.

Керуючись ст.121 ЦПК України,

Ухвалив:

Повернути скаргу ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: