Рішення № 67013943, 01.03.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/292/15-ц

Провадження № 2/752/125/17

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Мирошниченко О.В., при секретарі Мархотко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позову зазначив, що 07.10.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 стався конфлікт, в ході якого обоє отримали тілесні ушкодження та за даним фактом 15.11.2013 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказав, що місяцем раніше початку досудового розслідування, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, в мережі Інтернет було розміщено статтю під авторством відповідача з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», з розміщенням фото автора.

Інформація, зазначена у вказаній статті, безпосередньо стосується особи ОСОБА_1 та викладена в формі образливих та принизливих звинувачень.

Позивач зазначив, щ вказана інформація за змістом є такою, що містить недостовірні факти та не відповідає дійсності.

З огляду на таке, посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства, позивач просив суд визнати розміщену ОСОБА_3 на веб-сайті АДРЕСА_1 інформацію недостовірною, зобов'язати спростувати вказані інформацію аналогічним способом.

Крім того, посилався на те, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в приниженні оцінки особистості ОСОБА_1 з боку суспільства та громадськості, в душевних переживаннях, які призвели до страти спокійного сну, наявності постійного почуття сорому, що призвело до постійного пригніченого стану. Завдану моральну шкоду оцінив в 60 000,00 грн. та також просив стягнути з відповідача ОСОБА_3

В подальшому позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій останній просив визнати розміщену ОСОБА_3 на веб-сайті АДРЕСА_1 інформацію недостовірною;

зобов'язати ОСОБА_2 видалити протягом тижня з дня набрання рішення суду законної сили недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_4 на веб-сайті АДРЕСА_2;

стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60 000 грн. моральної шкоди в зв'язку із розміщення недостовірно інформації на веб-сайті АДРЕСА_1.

В подальшому представником позивача подану заяву про зміну предмету позову, в якому останній просив суд просив визнати розміщену ОСОБА_3 на веб-сайті АДРЕСА_1 інформацію недостовірною;

зобов'язати ОСОБА_2 видалити протягом тижня з дня набрання рішення суду законної сили недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_4 на веб-сайті АДРЕСА_2;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60 000 грн. моральної шкоди в зв'язку із розміщення недостовірно інформації на веб-сайті АДРЕСА_1.

У судове засідання представник позивача не з'явився надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

У судове засідання відповідачі не з'явилися з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За правилами ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді..

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом встановлено, що в мережі Інтернет на веб-сайті АДРЕСА_1 розміщено статтю, яка за змістом містить виклад обставин, що стосуються позивача ОСОБА_1

На підтвердження розміщення вказаної статті позивачем надано роздруківку, відповідно до якої вбачається, що як автор статті зазначений «ОСОБА_5», а також до статті додані фото відповідача з посиланнями на те, що на них автор статті.

Позивач зазначає, що поширена відповідачем інформація на веб-статті безпосередньо стосується його особи та побудована у формі образливих та принизливих.

На підтвердження позовних вимог позивач за його клопотанням проведено судову лінгвістичну експертизу.

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

1.Чи є в тексті статті, що розміщена на веб-сайті за адресою: АДРЕСА_1 в мережі Інтернет, негативні відомості про ОСОБА_1, його діяльність, особисті, моральні якості? У яких конкретно висловлюваннях містяться ці відомості і яка їхня смислова спрямованість?

2.Якщо у вказаних фразах є негативні відомості про ОСОБА_1, то в якій формі вони виражені: твердження, припущення, питання?

3.Чи підтверджує лінгвостилістичний аналіз тексту наявність в ньому у формі тверджень фраз, які містять відомості про порушення ОСОБА_1 діючого законодавства, загальноприйнятих моральних норм і принципів?

4.Яка композиційна структура тексту статті, які стилістичні прийоми використовує автор статті і як вони характеризують героя публікації ОСОБА_1?

5.Чи наведені у вказаній вище статті словесні образи відносно ОСОБА_1?

У висновку експертного дослідження № 16107/15-32 від 15.07.2016 року зазначено, що відомості стосовно особи ОСОБА_1 в тексті статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автор: ОСОБА_5), розміщеної на веб-сайті за адресою: «АДРЕСА_1 в мережі Інтернет ( за роздруківкою а.с. 5-13), мають негативний, образливий характер, викладені у формі тверджень та суперечать загальноприйнятим нормам моралі і поведінки.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32 Конституції України).

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч. 1 ст. 200 ЦК України). Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).

Частиною 1 ст. 277 ЦК України зазначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4 ст. 277 ЦК України). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом (ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1, зазначено, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. (п. 19 Постанови від 27.02.2009 N 1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була розміщена інформація на веб-сайті за адресою: АДРЕСА_1 в мережі Інтернет, що стала доступною для користування, перегляду, завантаження, тобто інформація поширена невизначеному колу осіб.

Аналізуючи наведену вище інформацію, щодо спростування якої подано позов, суд дійшов висновку, що поширена відповідачем інформація, яка стосується позивача є негативною, має образливий характер. Поширення відповідачем такої інформації порушує особисті немайнові права позивача.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача у частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію розміщена на веб-сайті за адресою: АДРЕСА_1 в мережі Інтернет відповідачем, що стосується ОСОБА_1, а також зобов'язання ОСОБА_2 спростувати дану інформацію.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 зазначають, що розміщеними висловлюваннями ОСОБА_3 завдано моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» постановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В підтвердження завдання моральної шкоди, позивач посилається на приниження честі, гідності та ділової репутації.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, внаслідок поширеної щодо позивача інформації, що є предметом даного судового розгляду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 3 000 (сто тисяч) грн.

Керуючись ст. ст. 3, 32 Конституції України, ст. ст. 23, 200, 201, 277, 299, 1167 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Визнати образливою та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, розміщену в статті на веб-сайті за адресою: АДРЕСА_1 в мережі Інтернет.

Зобов'язати ОСОБА_2 видалити протягом тижня з дня набрання рішення суду законної сили недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 на веб-сайті АДРЕСА_2, а саме: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В решті позовних вимога - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя