Рішення № 6701351, 15.10.2009, Приморський районний суд м. Одеси

Cправа № 2- 6865/09 р    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2009 року м Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

при секретарі – Ларіної Т.Г.

розглянувши у  судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної  будівельної експертизи» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася  в березні 2009р. до суду з позовом до ДП «Укрдержбудекспертиза»  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при її звільненні та стягнення моральної шкоди.

Позивачка посилалась на те, що  згідно наказу голови ліквідаційної комісії Одеської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи  №40-к від 11.09.2008р. її було звільнено з посади завідувача господарством з суміщенням обов’язків касира у зв’язку з скороченням штату. Згідно зазначеного з позивачкою повинні були  своєчасно розрахуватися відповідно до діючого законодавства у день звільнення. Однак зазначений розрахунок був здійснений тільки 17.02.2009р. Тому позивачка просила стягнути з відповідача як правонаступника за порушенням строків розрахунку 3254,09 грн., а також моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Представник відповідача  позов не визнала та пояснила суду, відповідач є правонаступником Одеської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи і виплатили позивачки кошти згідно наказу №40-к від 11.09.2008р. після того як виникла така можливість, тобто наявності платоспроможності і в порядку черговості претензій кредиторів.

Суд, заслухавши  пояснення позивача та представника відповідача,  дослідивши докази, перевіривши матеріали справи,  вважає,  що позов  підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка працювала в Одеській обласній службі Української державної інвестиційної експертизи на посаді завхоза з суміщенням посади касира та була звільнена згідно наказу  голови ліквідаційної комісії №40-к від 11.09.2008р. з 12.09.2008р. по ст..40 п.1 КЗпП України і  з цього часу позивачка припинила трудові відносини , що також підтверджується копією трудової книжки (а.с.21, 48-49).

Судом встановлено, і сторони не заперечували, що к оли її було звільнено у зв’язку з реорганізацією Одеська обласна служба Української державної інвестиційної екаспертизи  не виплатила усіх належних їй сум.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб- та фізичних осіб-підприємців  за №2934491  державна реєстрація Одеської  обласної служби Української державної інвестиційної експертизи  (код ЄДРПУ 22477079) припинена в результаті приєднання 22.12.2008р. за реєстр.№1 556 112 0004 007723 (а.с.59-61).

Згідно п.1.1. статуту ДП « Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної  будівельної експертизи»  зареєстрованого в ЄДР 12.01.2009р.  відповідач по справі є правонаступником Одеської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи (а.с.73-74)

Згідно передавального акту щодо майна, прав та обов’язків  (активів, забов’язань і капіталу) від Одеської  обласної служби Української державної інвестиційної експертизи   до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної  будівельної експертизи» від 01.12.2008р.  передано все майно, права та обов’язків  (активів, забов’язань і капіталу), а ДП «Укрдержбудекспертиза» їх прийняла (а.с.88-90,91-116).

Відповідно до п.2  цього наказу з нею повинні були провести розрахунок. Однак зазначений розрахунок з позивачкою не був проведений у день звільнення,  а був проведений з нею відповідачем по справі лише 17.02.2009р. Зазначені факти  представник відповідача не заперечував.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечувала проти того факту, що розрахунок з позивачкою було проведено з порушенням передбачених статтею 116 КЗпП строків.

Судом встановлено, що позивачка зверталась зі звернення щодо невиплати заробітної плати при звільненні до керівника ДП «Укрдержбудекспертиза» 04.02.2009р.(а.с.70), до  прокурора Приморського району м.Одеси 09.01.2009р.(а.с.69).

10.02.2009р. на адресу позивачки надійшла телеграмма від директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза»   про запрошення 13.02.2009р. для складання графіку погашення заборгованості.(а.с.71).

Відповідно до ст.. 3 КЗпП України  зазначена справа  підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці є трудовими і регулюються нормами трудового законодавства.

Відповідно до ст..221 КЗпП України зазначений спір підлягає  судовому розгляду  .

Так, відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу затримки  розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст..233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду.

Відповідно до ч.1 ст.116  КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП  України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.

Згідно наданої представником відповідача довідки  від 15.05.09р.про середню заробітну плату (а.с.116) вбачається, що позивачці було нараховано 1073грн.61 коп. до виплати., сума вихідної допомоги складає 2156 грн.(а.с.117).

Згідно листа філії ДП «Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної  будівельної експертизи» в Одеській області від 15.06.2009р.  заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 передано додатком  до передавального акту №25 від 01.12.2008р. і заборгованість виплачена в лютому 2009р. в послідовності   черги задоволення претензій кредиторів (а.с.118-119).

Обов’язок  щодо доказування наявності чи відсутності вини при затримці розрахунку в разі звільнення лежить на власникові чи уповноваженому ним органові.

Як вбачається з письмової інформації представника відповідача від 16.09.09р. у ООС Укрінвестекспертиза (тобто де раніше працювала позивачка по день звільнення) з робітниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були  звільнені, 24.09.2008р. проведені всі розрахунки та грошу перераховані на їх  особові лицьові рахунки безготівковим шляхом (а.с.127-128-129). Позивачка була звільнена 12.09.2008р., тобто на час розрахунку з позивачкою  були наявні кошти для розрахунку відповідно чинного законодавства. Таким чином факт відсутності грошей спростовується наявними в справі доказами, тобто наявна  вина керівництва ООС Укрінвестекспертиза несвоєчасного розрахунку з позивачкою.

Керівник або інші посадові особи у ході виконанні своїх службових обов’язків щодо ведення господарської діяльності  повинні були передбачити настання  негативних наслідків для підприємства у вигляді втрат коштів у зв’язку з порушенням строків виплати розрахунку.

Відповідно до п.20. постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.12.1999, № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"  зазначається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ст..15 Закону ВР України, "Про оплату праці"  оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після  виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно ст..24 вказаного Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до наданого розрахунку (а.с.72) розмір заборгованості складається у розмірі 10838,13 грн. при середньому заробітку 2155,59 грн. Виходячи з довідки.(а.с.117) середній розмір заробітної плати за останні два місяці позивачки складає 4311,05:2=2155,59грн. Таким чином суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача  середній заробіток позивача за весь період затримки розрахунку при звільненні в сумі 10838,13 грн.= 2155,5+2155,5+2155,5+2215,77 (з урахуванням частини  лютого) .

Суд бере до уваги твердження позивачки, підтверджені відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи(а.с. 52-53,55-56),  на підтвердження моральної шкоди, яка  посилалася на те, що вона має на утриманні осіб- хвора мати похилого віку, якій необхідні кошти на лікування та харчування і їй необхідні були кошти, але з вини відповідача вона не могла їх отримати. Також внаслідок неотримання позивачкою належних грошей при звільненні, вона отримала душевні страждання , так як в цей час був звільнений і її чоловік і її сім’я залишилась без засобів існування.  У зв’язку з зазначеним все це вимагало від позивачки організації  додаткових зусиль для організації свого життя.

Ст. 2371 КЗпП України передбачене право працівника на відшкодування моральної шкоди в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 грудня 1999 N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Судом встановлено наявність порушень з боку відповідача прав позивача на своєчасну оплату праці, оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем ст. 115 КЗпП України, суд визнає доведеним факт наявності моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях через несвоєчасне отримання зароблених коштів, проте, виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір грошового еквіваленту моральної шкоди до 100 грн.

З відповідача також слід стягнути судовий збір в прибуток держави та витрати з інформаційно-технічного забезпечення, в порядку ст. 88 ч. 2 ЦПК України, так як позивач під час подання позову до суду був звільнений від їх сплати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 56, 84, 88,209, 212– 215,  218,   ЦПК України,  ст.ст.3,  43, 44, 47, 49-2, 117, 221,233, 235,252, 237-1,238  КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної  будівельної експертизи» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної  будівельної експертизи» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10838 грн. 13 коп., та моральну шкоду у розмірі 1000 грн, а всього-11838 грн.13 коп.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної  будівельної експертизи»   державне мито у розмірі 118грн.38 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 – днів апеляційної скарги, в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Домусчі Л.В.