Рішення № 67012374, 07.06.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3912/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/2718/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 07.06.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Дістрібюшн» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року у заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору управління Держгеокадастру у Бориспільському районі, про визнання незаконним та скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей обєкт нерухомого майна та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

встановила:

у травні 2015 року заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Мінінфраструктури України та ДП МА «Бориспіль», звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що у постійному користуванні ДП МА «Бориспіль» перебуває земельна ділянка площею 70,9831га., під існуючою забудовою (інженерно-технічними обєктами).

В процесі розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки в натурі стало відомо про те, що розпорядженням Бориспільської РДА №253 від 18 лютого 2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,00га., для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади 23 березня 2010 року на імя ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №002195.

Межі цієї земельної ділянки повністю накладаються на межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДП МА «Бориспіль», право на яку у встановленому порядку не було припинено. Дана обставина свідчить про те, що вказане розпорядження видане Бориспільською РДА не у спосіб, визначений законом, та поза межами компетенції, оскільки передача земельної ділянки у власність ОСОБА_3 була проведена з порушенням норм ч.5 ст.116 ЗК України.

Крім того, вказані землі використовувались для розміщення обєктів повітряного транспорту, а тому не підлягають передачі у приватну власність. Ця обставина додатково свідчить про порушення ч.4 ст.84 ЗК України.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2013 року №1494 відчужив вказану земельну ділянку у власність ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн». За таких обставин відповідно до ст.ст.388,396 ЦК України є підстави для витребування спірної земельної ділянки з володіння ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн».

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №253 від 18 лютого 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00га., у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №002195, виданий 23 березня 2010 року на імя ОСОБА_3

Скасовано рішення №3413147 від 25 червня 2013 року про державну реєстрацію за ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» права власності на земельну ділянку площею 2,00га., з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Витребувано з чужого незаконного володіння ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» земельну ділянку площею 2,00га., з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене при неповному, не обєктивному та не всебічному дослідженні всіх обставин справи, а також з порушенням матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам справи. Рішення ухвалене при неповному, не обєктивному та не всебічному дослідженні всіх обставин справи з порушенням процесуального та неправильне застосування матеріального права.

Апелянт, стверджує, що у діях ОСОБА_3 відсутні ознаки винної та протиправної поведінки при набуті ним права власності на спірну земельну ділянку площею 2,00га.

Крім того, апелянт вважає, що Державний акт про право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001458 від 19.07.2002 року не відповідає формі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 (найменування державного акту, відсутність кадастрового номеру, відсутність підпису начальника управління земельних ресурсів тощо). Вказане свідчить про те, що у ДМА «Бориспіль» не виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 70,9831га.

Апелянт зазначає, що у 2014 році відбулось не відновлення меж земельної ділянки площею 70,9831га., а проводилось встановлення зовнішніх меж земельної ділянки з урахуванням фактичного землекористування ДП МА «Бориспіль» станом на 2014 рік, оскільки в технічній документації зазначено, що зовнішні межі земельних ділянок ДП МА «Бориспіль» в натурі (на місцевості) збігаються з бетонною огорожею та проходять по спільним поворотним точкам суміжних земельних ділянок, межові знаки на які встановлено раніше.

Також, апелянт стверджує, що спірна земельна ділянка площею 2,0га. є ріллею та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Вказане свідчить про те, що оскаржуване розпорядження Бориспільської РДА та оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку не суперечить ч.4 ст.84 ЗК України.

Крім цього, апелянт вказує на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн», є оспорюваним, в судовому порядку недійсним не визнаний, а тому суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про скасування рішення № 3413147 від 25 червня 2013 року про державну реєстрацію за ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» права власності на спірну земельну ділянку.

Просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року в повному обсязі, та ухвалити нове рішення, яким в позові заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що 19 липня 2002 року Бориспільська РДА видала ДМА «Бориспіль» державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001458. У такий спосіб ДМА «Бориспіль» набув право користування земельною ділянкою площею 70,9831га. під існуючою забудовою (інженерно-технічними обєктами). У звязку із тим, що в матеріалах справи відсутня копія рішення суду про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001458, а в ході розгляду даної цивільної справи ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» не предявило зустрічний позов про визнання недійсним цього документу, суд першої інстанції критично оцінив посилання представників ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» на те, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №00145 не відповідає вимогам закону.

Також встановлено, що межі земельних ділянок, переданої у власність ОСОБА_3, накладаються на земельну ділянку площею 70,9831га., що перебуває у користуванні позивача. У звязку із чим площа земельної ділянки 70,9831га., що перебуває у користуванні ДП МА «Бориспіль», зменшилась на 2,00 га.

Оскаржуване розпорядження Бориспільської РДА та оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку суперечить ч.4 ст.84 ЗК України.

Судом першої інстанції встановлено, що у звязку з недійсністю державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не був власником цього обєкту нерухомого майна. Він не мав права розпоряджатись земельною ділянкою. З огляду на це суд першої інстанції вважав, що укладений ним договір купівлі-продажу суперечить ч.1 ст.319 ЦК України та є недійсним в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що з копії фотозображення, приєднаного до позову вбачається, що спірна земельна ділянка безпосередньо межує з аеродромом, ОСОБА_3 не міг не бачити цю обставину, що свідчить про наявність в його діях ознак саме винної та протиправної поведінки.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можливо погодитися виходячи із наступного.

Розпорядженням Бориспільської РДА №366 від 10 червня 2002 року затверджено технічну документацію зі складання проекту впорядкування існуючого землекористування ДМА «БОРИСПІЛЬ» з видачею державного акту на право постійного користування землею загальною площею 695,8513га., (забудовані землі), з них на території Гірської сільської ради 624,8682га., Глибоцької сільської ради 70,9831га., Бориспільського району Київської області. На підставі цього розпорядження 19 липня 2002 року Бориспільська РДА видала ДМА «Бориспіль» державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001458.

У відповідності до вимог ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Однак, з вказаного Розпорядження Бориспільської РДА №366 від 10 червня 2002 року вбачається, що проект відведення земельної ділянки площею 70,9831га., не розроблявся.

Відповідно до ст.125 ЗК України (у редакції від 20.12.2001, що була чинною на момент прийняття Бориспільською райдержадміністрацією розпорядження №366 та видачі Державного акту серії ІІ-КВ №001458) право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 126 ЗК України (у редакції від 20.12.2001) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форма яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України N449 від 02 квітня 2002 р. затверджено форму державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, згідно якого державний акт має найменування - державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, містить підписи голови місцевої державної адміністрації та начальника державного органу земельних ресурсів та містить кадастровий номер земельної ділянки.

З копії Державного акту про право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001458 від 19.07.2002 р. вбачається, що він не відповідає формі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена вказаною Постановою КМУ №449 від 02.04.2002р., зокрема містить інше найменування державного акту, у ньому відсутні підпис начальника управління земельних ресурсів та кадастровий номер земельної ділянки площею 70,9831га.

З огляду на це суд вважає, що у ДМА «Бориспіль» не виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 70,9831га., оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ДМА «Бориспіль» отримало державний акт про право постійного користування земельною ділянкою за формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 року.

Надані в судовому засіданні усні пояснення представників ДП МА «Бориспіль» про те, що Державний акт про право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001458 від 19.07.2002 року відповідає формі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена Постановою Верховної Ради України № 201-XII від 13.03.1993 року, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки згідно п.3 Прикінцевих положень Земельного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

В матеріалах цивільної справи містяться копія листа в.о. директора державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 17 вересня 2014 року та копія технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» під існуючою забудовою (інженерно-технічні обєкти) в адміністративно-територіальних межах Бориспільського району (т.1 а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.3 цієї ж статті суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001458 площа земельної ділянки зазначена у розмірі 70,9831га., а за результатами польових робіт, вказаних в технічній документації, площа земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ДП МА «Бориспіль» складає 66,2891га. Різниця у площах земельної ділянки становить 4,6994га.

З вказаної технічної документації вбачається, що загальна площа двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882200:03:002:0042 та 3220882200:03:002:0041 становить 3,5096га., (т.2 а.с.19).

Однак, у вказаній технічній документації відсутні будь-які пояснення щодо причин такої розбіжності у площі, яка складає 1,1898га.

Також встановлено, що у вказаній технічній документації зазначається, що для виконання робіт з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП МА «Бориспіль» надало виконавцеві робіт засвідчені копії «державного акту» на право користування землею (серія ІІ-КВ №001458) та копії правовстановчих документів ДП МА «Бориспіль» (т.2 а.с.18).

Згідно п.п.1.12,1.14,1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 року, у редакції від 04.03.2002 року, складання державного акта на право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Технічна документація зі складання державного акта на право постійного користування землею включає зокрема вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки. При наданні земельної ділянки у постійне користування до технічної документації зі складання державного акта обов'язково додається копія матеріалів щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку.

Згідно технічної документації вбачається, що зовнішні межі земельних ділянок ДП МА «Бориспіль» в натурі (на місцевості) збігаються з бетонною огорожею та проходять по спільним поворотним точкам суміжних земельних ділянок, межові знаки на які встановлено раніше (т.2 а.с.19).

Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представник ДП МА «Бориспіль» підтвердив, що спірна земельна ділянка площею 2,00га., розташована за межами бетонної огорожі, вільна від інженерно-технічних обєктів та надавалась ДП МА «Бориспіль» з метою розвитку аеропорту у майбутньому.

Будь-яких інших документів, які б містили координати поворотних точок меж земельної ділянки площею 70,9831га., та підтверджували встановлення в натурі (на місцевості) меж вказаної земельної ділянки площею 70,9831га., позивачем не було надано і судом першої інстанції не було досліджено.

Отже, при розроблені технічної документації у 2014 році роботи по відновленню меж земельної ділянки площею 70,9831га., згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001458 не проводились, а було встановлено зовнішні межі земельної ділянки з урахуванням фактичного землекористування ДП МА «Бориспіль» станом на 2014 рік, які збігаються з бетонною огорожею.

Зазначене вказує на передчасність та невідповідність висновку суду першої інстанції про зменшення земельної ділянки площею 70,9831га., виключно за рахунок спірної земельної ділянки площею 2,00га., з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 фактичним обставинам справи.

З огляду на це суд вважає, що копія листа в.о. директора державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 17 вересня 2014 року та копія технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» під існуючою забудовою є неналежними доказами у розумінні ч.1 ст.58 ЦПК України, оскільки жодним чином не підтверджують того, що межі спірної земельної ділянки площею 2,00га., накладаються на земельну ділянку площею 70,9831га., (т.1 а.с.19, т.2 а.с.19).

Також, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, не врахував наявний в матеріалах справи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3200702442013 від 05.06.2013 згідно якого спірна земельна ділянка площею 2,00га., відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. «а» ч.1 ст. 19 ЗК України) та має код «01.03» - землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.174-177).

В матеріалах цивільної справи також міститься копія довідки в.о. начальника управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №02-27/2997 від 24 листопада 2016 року, з якої вбачається, що спірна земельна ділянка площею 2,00га., у Національній кадастровій системі представлена як рілля (графа 05) (т.2 а.с.6).

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, яка затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548, вбачається, що для земельних ділянок «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту» передбачено код цільового використання «12.05».

Отже, спірна земельна ділянка площею 2,00га., є ріллею та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Матеріали справи не містять відомостей, що спірна земельна ділянка площею 2,00га., розташовується в межах при аеродромної території, та доказів про віднесення спірної земельної ділянки площею 2,00га., до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. «ж» ч.1 ст. 19 ЗК України).

Враховуючи вище наведене колегія суддів вважає, що порушення Бориспільською районною державною адміністрацією вимог ч.4 ст.84 ЗК України земельного законодавства при передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,00га., із земель державної власності не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

В матеріалах справи міститься копія фотозображення згідно якої суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка площею 2,00га позначена №157, розташовується безпосередньо в межах при аеродромної території, що забезпечує роботу авіаційного транспорту, яка не могла бути передана у приватну власність (т.1 а.с.23).

Встановлено, що вказана копія фотозображення надана суду першої інстанції позивачем для наглядного відображення місця розташування спірної земельної ділянки 2,00га., однак представник позивача в судовому засіданні не зміг повідомити хто є автором даного фотознімку, час та місце виготовлення даного фотознімку, а також достовірність відображеного на ній зображення.

З огляду на це суд вважає, що копія фотозображення є неналежним доказом у розумінні ч.1 ст.58 ЦПК України, оскільки жодним чином не підтверджує того, що спірна земельна ділянка площею 2,00га., відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (т.1 а.с.23).

Оскільки, як установлено, у ДМА «Бориспіль» не виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 70,9831га., спірна земельна ділянка площею 2,00га., є ріллею та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, передача земельної ділянки у власність ОСОБА_3 була проведена без порушень ч.5 ст. 116 та ч.4 ст. 84 ЗК України, у суду першої інстанції не було підстав для висновків про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн», недійсним у розумінні ч.1 ст.215 ЦК України та ухвалення рішення про скасування рішення №3413147 від 25 червня 2013 року про державну реєстрацію за ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» права власності на спірну земельну ділянку площею 2,00га., з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та витребування цієї земельної ділянки з володіння ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» на користь ДП МА «Бориспіль».

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи №2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

Отже, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпоряджень про передачу земельних ділянок та повернення спірного майна державі в порушення права власності набувачів, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у власність.

Обґрунтовуючи позов, прокурор про наявність таких обставин, які б свідчили про наявність діях ОСОБА_3 ознак саме винної та протиправної поведінки, не зазначав.

Суд вважає, що розташування спірної земельної ділянки площею 2,00га., за межами бетонної огорожі аеродрому жодним чином не може свідчити про наявність в діях ОСОБА_3 ознак винної та протиправної поведінки.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За правилами п.2 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно із ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову, тому підлягають скасуванню заходи забезпечення позову накладені ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року по даній справі.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313-314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн» задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ТзОВ «ОСОБА_2 Дістрібюшн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору управління Держгеокадастру у Бориспільському районі, про визнання незаконним та скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей обєкт нерухомого майна та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, відмовити.

Заходи забезпечення позову накладені ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року у вигляді : накладення арешту на земельну ділянку площею 2,00га., з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району; заборони вчиняти дії щодо поділу та/або обєднання земельної ділянки площею 2,00га., з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району; заборони вчиняти дії щодо зміни кадастрового номеру земельної ділянки площею 2,00га., з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району, скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді