Ухвала суду № 67011765, 08.06.2017, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/1322/12

УХВАЛА

08 червня 2017 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої – судді Керекеза Я.І.

при секретарі Литвишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Переяслав-Хмельницький справу за поданням заступника начальника Переяслав-Хмельницького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа відносно ОСОБА_2,-

встановив:

Заступник начальника Переяслав-Хмельницького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням і просить тимчасово обмежити виїзд за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання ним виконавчого листа № 2/373/461/13, виданого 24 липня 2013 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» боргу в розмірі 2341563 грн. 89 коп. Посилається на те, що на виконанні у відділі перебуває вищезазначений виконавчий лист. ОСОБА_2 на виклики державного виконавця не з’являється, рішення суду не виконує, ухиляється від його виконання.

Судом встановлено наступне.

На виконанні у Переяслав-Хмельницькому відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з 04 лютого 2016 року перебуває виконавчий лист № 2/373/461/13, виданий 24 липня 2013 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» боргу в розмірі 2341563 грн. 89 коп.

04 лютого 2016 року заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Боржника ОСОБА_2 було повідомлено про можливість самостійного виконання вищезазначеного рішення у семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, його виконання буде здійснюватися в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.

04 лютого 2016 року заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Копії даних постанов були направлені на адресу сторін виконавчого провадження.

04 лютого 2016 року на адресу боржника був направлений виклик державного виконавця на 12 лютого 2016 року для сплати боргу за вищезазначеним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Цього ж дня начальником відділу ДВС були направлені запити на адресу відповідних установ та організацій з метою виявлення рухомого чи нерухомого майна , належного боржнику.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта за ОСОБА_2 зареєстровані наступні об’єкти нерухомого майна :

- квартира, загальною площею 116,7 кв.м., що розташована АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки № 169 від 06 лютого 2007 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_2;

- квартира , загальною площею 56,2 кв.м., що розташована по Стадіонному проїзду, буд.4/1, кв.27 в м.Харкові;

- земельна ділянка, що розташована по вул.Квітневій, 15 в с.Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер 3222481201:01:010:0037), яка перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки № 169 від 06 лютого 2007 року.

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України № НОМЕР_1 від 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 на обліку, як особа, яка отримує пенсію, не перебуває.

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України № НОМЕР_2 від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_2 отримує заробітну плату в ТОВ «Гребінкаторф».

Як вбачається із витягу із Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Гребінкаторф» знаходиться по вул.Степовій, 1 в с.Мар’янівка Гребінківського району Полтавської області.

Постановою заступника начальника ДВС ОСОБА_1 № 50021077/4 від 05 лютого 2016 року було звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_2, який працює в ТОВ «Гребінкаторф», яка була направлена на виконання до вищезазначеного товариства поштою.

Конверт із постановою повернувся на адресу відділу ДВС із відміткою працівника поштового зв’язку, що адресат за зазначеною адресою не знаходиться.

Згідно відповідей Державної податкової служби України № НОМЕР_3 від 27 жовтня 2016 року та № НОМЕР_4 від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_2 отримував доходи за звітний період; рахунки у банках та інших фінансових установах у нього не відкриті

Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Київській області № 31/10-713 від 10 березня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровані два транспортні засоби : автомобіль марки «NISSAN Patrol», державний реєстраційний номер НОМЕР_5, та автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER», державний реєстраційний номер НОМЕР_6.

Постановою заступника начальника ДВС ОСОБА_1 від 24 березня 2016 року дані транспортні засоби були оголошені в розшук, поскільки їх місцезнаходження невідоме.

Як вбачається з відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 09/01/3398 від 15 лютого 2016 року, ОСОБА_2 не володіє значними пакетами акцій емітентів ( 10 відсотків і більше статутного капіталу).

Відповідно до відповіді Управління державної міграційної служби України в Київській області № 3/5-1555/3 від 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 документувався паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

25 травня 2016 року до відділу ДВС надійшло клопотання представника стягувача про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзді ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов’язання за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об’єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України, зокрема, на виїзд з України і в’їзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 вищезазначеного Закону державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

Поняття «ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»., означає з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи - боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов’язків. У зв’язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання.

Натомість суд вважає, що державним виконавцем не в повному обсязі вжито заходів спрямованих на виконання рішення в контексті ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», а невиконання судового рішення боржником в даному випадку не є свідчення його ухилення та не дає суду права обмежити боржника в його конституційному праві свободи пересування, та права вільно залишити територію України.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, державний виконавець має право звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 33 Конституції України, Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 377-1 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні подання заступника начальника Переяслав-Хмельницького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа відносно ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом п’яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Я. І. Керекеза