Постанова № 6701, 13.06.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Київ "13" червня 2006 р. 17 год. 00 хв. Справа № 125/9а-06

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., при секретарі Коваль Н.В., розглянувши справу

За позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Державного підприємства „Триліський спиртовий завод”, с. Триліси, Фастівський район

про стягнення 6 611 грн.,

за участю представників:

позивача:Пуш Н.М., довір. № 03-222/465 від 31.05.2006р.,

відповідача:не з’явились,

обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 03-179/405 від 19.05.2006 року Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Позивач) до Державного підприємства „Триліський спиртовий завод” (далі –Відповідач) про стягнення 6 611 грн., з яких 6 540 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2005 році встановленого у відповідності зі ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць на підприємстві відповідача та 71 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Представник позивача, в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, в судовому засіданні, 06.06.2006 року, надав суду відзив на позовну заяву, в якому звернув увагу, суду на те, що 02.11.2005 року господарським судом Київської області порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства „Триліський спиртовий завод” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв’язку з чим проти позовних вимог заперечує.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника учасника судового процесу, судом встановлено:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з даних Державної статистичної звітності за 2005 рік (Ф №10-П1), наданої відповідачем середньооблікова чисельность штатних працівників облікового складу за рік складає 130 чоловік. Таким чином, згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача розраховується виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 130 х 4% = 5,2. Оскільки відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 (далі –Положення) у разі застосування 4% нормативу враховується лише цілі одиниці, норматив робочих місць становить 5 чоловік.

Фактично відповідачем працевлаштовано 4 інваліда, що підтверджено звітом відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” .

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за порушення встановленого нормативу робочих місць відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано 1 інваліда, а середньорічна заробітна плата на його підприємстві становить 6 540 грн., що підтверджено статистичним звітом відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), адміністративно-господарські санкції розраховуються виходячи з середньорічної заробітної плати і становлять (6 540 грн. х 1 (не зайняті інвалідами робочі місця) = 6 540) 6540 грн.

Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом адміністративно-господарські санкції в сумі 6540 грн. відповідачем не сплачені.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 6540 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, частиною 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За розрахунком позивача розмір пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій складає 71 грн. Проте, слід зазначити, що вказаний розрахунок суперечить нормам законодавства з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2005 року господарським судом Київської області порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства „Триліський спиртовий завод” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін мораторій на задоволення вимог кредиторів вживається у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 2 п. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховуються пеня чи штраф та не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання також і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).          

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Боржник же в цьому випадку не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання, що виникли після введення мораторію, однак пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

За таких обставин, на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” з відповідача підлягає стягненню 6540 грн. адміністративно-господарських санкцій. Щодо решти позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 71 грн., суд вважає що останні заявлено безпідставно, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 158, 161, 163, 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Державного підприємства „Триліський спиртовий завод” (08552, Київська область, Васильківський район, с. Триліси, код 32728213) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код 24074109) 6540 грн. адміністративно-господарських санкцій.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Є.П. Євграфова