Ухвала суду № 67007820, 09.06.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2156/17

Провадження № 2-з/591/50/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Кривцова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Торгівельна фірма «Магазин «ОСОБА_2», про стягнення вартості частки в майні товариства, предмет якого, згодом, збільшив.

09 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій просить постановити ухвалу про накладення арешту на вбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 4, що належить відповідачу ТОВ Торгівельна фірма «Магазин «ОСОБА_2». Як доказ, надає суду копії документів щодо власності товариства на вбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 4 вартістю 9 177 400 грн. В заяві ОСОБА_1 вказує, що оскільки частка його померлої матері, спадкоємцем якої він являється, в майні товариства є значною, а він просить стягнути вартість частки в майні товариства, що відповідно до змінених позовних вимог становить 3 562 818, 43 грн., то він вважає, що незабезпечення позову може утруднити в майбутньому отримання ним спадщини. Зазначає, що дії директора ОСОБА_2 направлені на заволодінням майном товариства, здійснюються ним не вперше. Посилається на те, що у 2006 році з боку іншого співвласника – ОСОБА_3, який є сином нинішнього директора товариства ОСОБА_2, були намагання незаконно припинити діяльність підприємства, але рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13.03.2017 року про припинення діяльності юридичної особи - було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 року у справі № 2-157/07. Крім того, у 2008 році ОСОБА_3 також мав наміри заволодіти майном підприємства, що на думку заявника, підтверджується постановою Господарського суду Сумської області від 25.06.2008 року у справі № АС 14/249-08.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову складена без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.

Так, виходячи із змісту даної статті, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути (зменшитись, погіршитись) на момент виконання рішення.

При цьому в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно товариства, а саме: вбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 4 вартістю 9177400,00 грн. – не наведено достатніх обґрунтувань, що невжиття заходів забезпечення позову дійсно може унеможливити виконання рішення суду чи позбавить заявника отримати частку майна належного його померлій матері.

При цьому, статтею 152 ЦПК України визначено можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Однак в заяві позивача ОСОБА_1 відсутнє обґрунтування щодо забезпечення позову саме таким шляхом.

Посилання позивача на ту обставину, що існує загроза незаконного відчуження майна товариства, внаслідок якого зменшиться частка майна, яка належить заявнику після смерті матері, не є достатньою підставою для застосування такого виду забезпечення як накладення арешту на все приміщення вартістю, як зазначив позивач, в сумі 9 177 400 грн., тоді як позовні вимоги збільшені до 3 562 818,43 грн., тобто забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно буде неспівмірним із заявленими позовними вимогами, що також зазначено і в ухвалі апеляційного суду від. 08.06.2017 року.

В порушення вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову не підкріплено достатніми доказами.

Посилання позивача на рішення господарських судів за 2007 та 2008 роки не можуть бути підставою для вирішення питання забезпечення позову на даний час, оскільки стосуються подій, що сталися в минулому.

Вказана позиція повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає необхідним повернути позивачу ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Повернути заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Торгівельна фірма «Магазин «ОСОБА_2», про стягнення вартості частки в майні товариства, в зв’язку з недодержанням вимог статті 151 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Г.В.Кривцова